Провадження № 22-ц/803/5586/25 Справа № 185/11148/24 Суддя у 1-й інстанції - Перекопський М. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
18 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 21 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг фізичній особі, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір, що підтверджується підписом у Анкеті-заяві. На підставі укладеного договору відповідачка отримала кредит в розмірі 45 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом та відсоткам, а також іншими витратами відповідно договору, чим не виконала зобов'язань за договором та в останньої виникла заборгованість станом на 11 липня 2024 року в розмірі 56 806,36 грн., що складається з тіла кредиту.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 вересня 2019 року станом на 11 липня 2024 року в розмірі 56 806,36 грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року позовні вимоги АТ «Універсал Банк» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 21 вересня 2019 року станом на 11 липня 2024 року в розмірі 56 806,36 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій 03 квітня 2025 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачка підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, проте наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг не містять її підпису. Підписана відповідачкою Анкета-заява до договору про надання банківських послуг не містить жодних даних про умови кредитування та обрання певної банківської послуги. Крім того, АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачкою Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису. В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання нею в електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Мonobank», та Тарифів. Відтак відсутні підстави вважати, що вона була ознайомлена саме з наданими позивачем Умовами і правилами надання банківських послуг.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі встановлено, що 21 вересня 2019 року між позивачем АТ «Універсал Банк», як кредитодавцем, та відповідачкою ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов'язався надати відповідачці кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Дані обставини підтверджуються копією відповідної Анкети-заяви (а.с.10 т.1).
В Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідачка згодна із тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася із таким договором про надання банківських послуг, отримавши всі необхідні документи через мобільний додаток.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості станом на 11 липня 2024 року, позивачем нараховано відповідачці заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 21 вересня 2019 року в розмірі 56 806,36 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту (а.с.6-9 т.1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про те, що Банк та відповідач уклали договір шляхом підписання Анкети-заяви позичальника та суд вважав, що є підтвердженими обставини щодо отриманих позичальником кредитних коштів в розмірі згідно наданого Банком розрахунку заборгованості, які відповідачкою не повернуті.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина шоста статті 11 вказаного Закону).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина дванадцята статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках монобанк за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2019 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» (а.с.10 т.1).
Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідачка підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови.
Згідно з пунктом 3 Анкети-заяви відповідачка беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти її про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням Анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею або Банком з використанням електронного цифрового підпису (пункт 6).
Згідно з пунктом 11 Анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідачка просила здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До Анкети-заяви Банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (а.с.11-23 т.1).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів вважає, що витяг з тарифів користування кредитною карткою та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 вересня 2019 року шляхом підписання Анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Матеріали справи не містять доказів визнання відповідачкою, зокрема, факту погодження між сторонами розміру та порядку нарахування процентів у будь-якому розмірі.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому колегія суддів дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Звертаючись до суду з цим позовом Банк на підтвердження наявності заборгованості та її розміру подав до суду розрахунок заборгованості.
Встановлено, що відповідно до укладеного договору Банк надав відповідачці кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 у розмірі 45 000,00 грн.
З наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою у період з 15 травня 2020 року по 20 лютого 2024 року було сплачено 167 146,46 грн., з яких: 18 532,75 грн. - на погашення відсотків та 148 613,71 грн. - на погашення тіла кредиту, яка значно перевищує заявлену позивачем суму встановленого кредитного ліміту в розмірі 45 000,00 грн. та заявлену позивачем вимогу за тілом кредиту в сумі 56 806,36 грн.
Крім того, Банк безпідставно, з власної ініціативи списав відсотки, тоді як сторони не погодили умови щодо їх розміру та порядку нарахування, а тому таке стягнення є неприпустимим та безпідставним.
Дослідивши зібрані у справі докази окремо й в їх сукупності, колегія суддів вважає, що жоден із наданих позивачем документів не підтверджує наявність заборгованості та її розміру.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, належним чином не дослідив надані Банком докази та дійшов передчасного висновку про доведеність позивачем заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
За приписами статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів наявності у відповідачки заборгованості за кредитним договором, Банком ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції надано не було.
Навпаки, наданий Банком розрахунок заборгованості спростовує факт наявності заборгованості, оскільки загальна сума, яка була сплачена відповідачем складає 167 146,46 грн.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку колегії суддів про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем є юридична особа - банківська установа, яка має в своєму підпорядкуванні юридичний відділ, - зазначене вказує лише на те, що представники позивача були обізнані із нормами процесуального права, які регламентують принципи цивільного судочинства, в тому числі й такий принцип як змагальність сторін, за яким кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень та диспозитивність цивільного судочинства, за яким суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; учасник справи розпоряджається своїми права щодо предмету спору на власний розсуд та знає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позовних вимог, з позивача АТ «Універсал Банк» на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 542,00 грн.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 4 542,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров