Справа № 461/2676/25 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 33/811/709/25 Доповідач: Гончарук Л. Я.
09 червня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника адвоката Винниченка Михайла Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 адвоката Винниченка Михайла Петровича на постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 01 травня 2025 року,
встановив:
цією постановою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один ) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605,60 гривень судового збору.
Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 , 27.03.2025 близько 02 год 10 хв на вул. Саксаганського,буд.8 у м. Львові, керував автомобілем марки «КІА Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер». Результат огляду позитивний - 0,39 ‰ проміле, № тесту 1709. Таким чином, ОСОБА_1 порушив п.2.9 а Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На вказану постанову захисник-адвокат Винниченко М.П. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Галицького районного суду м. Львова від 01 травня 2025 року, оскаржувану постанову скасувати у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Протокол разом з доданими до нього документами по справі N° 461/2676/25 про адміністративне правопорушення повернути до УПП ГУ НП у Львівській області для належного оформлення. Визнати неналежним, недостовірним, і недопустимим доказом відеозапис з місця події, з нагрудної камери поліцейського, на якому послідовно відтворені події 27.03.2025 року о 02 год 40 хв, в м. Львові на вул. Саксаганського, 8 та відеореєстратора з службового автомобіля. Викликати в судове засідання та провести допит вказаних громадян як свідків: поліцейський інспектора. Витребувати роздруківку приладу «Драгер 6810», оскільки невідомо коли було здійснено останнє його градуювання (калібрування), в той час як огляд апелянта ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився 27.03.2025 о 02 год 40 хв, в м. Львові на вул. Саксаганського, 8, тобто невідомо чи це було в межах дванадцятимісячного строку.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною і необґрунтованою, з огляду на наступне.
Звертає увагу, що суд не врахував той факт, що ОСОБА_1 не погодився із результатом приладу «Драгер», який перший раз показав результат 0.39 проміле. Поліцейські не роз'яснили право не погодитися і проїхати в медичний заклад на медичний огляд.
Зауважує про те, що в даному випадку огляд на стан сп'яніння проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП без присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником Військової служби правопорядку ЗСУ, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому такий огляд є недійсним
Зазначає, що у матеріалах справи відсутній безперервний відеозапис події.
Стверджує, що суд не врахував характеристику апелянта та його посаду як т.в.о. Командира батальйону.
Зазначає, що строк дії свідоцтва про державну реєстрацію № 7261/2007 від 10.02.2010 «Прилади електродіагностичні Alcotest 7410 Plus com. Alcotest 6510. Alcotest 6810» виробництва Prager Safety AG & Co. KGaA (Germany) (наказ МОЗ України від 10.02.2010 N° 95) вичерпаний 10.02.2015.
Зазначає, що працівники використали прилад “Alcotest 6810», проте не пред'явили ОСОБА_1 документи на прилад та його сертифікацію і перевірку (калібрування).
Вважає, що поліцейські порушили права ОСОБА_2 і не роз'яснили право на правничу допомогу та не роз'яснили чітко наслідки непроходження медогляду або тест-драгера.
Також зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що водій допустив будь які порушення правил дорожнього руху, за які слід було зупинити, у зв'язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені відносно нього документи не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зауважує, що підпис на постанові та сплата штрафу у справі про адміністративне правопорушення не є доказом вини водія - Верховний Суд Постанова Верховного Суду у справі N 757/2757/16-а.
Заслухавши виступ захисника - адвоката Винниченка М.П., пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апелянта щодо пропуску строку апеляційного оскарження є не обґрунтованими, оскільки днем винесення оскаржуваної постанови є 01 травня 2025 року, відповідно останнім днем для подачі апеляційної скарги у даній справі є 12 травня 2025 року (з врахуванням вихідних днів), відтак апелянтом не пропущено строк апеляційного оскарження.
Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах, встановлених протоколом про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, в тому числі й щодо накладення адміністративного стягнення.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, в тому числі порушень процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справи судом першої інстанції допущено не було.
Відповідальність за ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами в стані алкогольного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, та за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок судді про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у постанові, зокрема даними наведеними у: протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 282742 від 27.03.2025(а.с.1); роздруківці з приладу «Drager Alcotest» 6810, результат тесту - 0,39 ‰ (а.с.2); акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається проба позитивна - 0,39‰ (а.с.3); відеозаписі події від 27.03.2025(а.с.4); рапорті заступника командира роти №4 батальйону №3 УПП у Львівській області К.Курупки від 27.03.2025(а.с.5), та іншими матеріалами адміністративної справи у сукупності, які узгоджуються між собою та достовірність таких в судді апеляційного суду не викликає сумнівів.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 282742 від 27.03.2025, водій ОСОБА_1 , 27.03.2025 близько 02 год 10 хв на вул. Саксаганського, буд.8, у м. Львові, керував автомобілем марки «КІА Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер». Результат огляду позитивний - 0,39 ‰ проміле, № тесту 1709, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З матеріалів справи вбачається, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння був проведений на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, яким забезпечені працівники поліції, з дотриманням вимог Інструкції. Результат тесту, становив 0,39 ‰, що підтверджується також відповідною роздруківкою.
При апеляційному розгляді не встановлено, що ОСОБА_1 не погоджувався з результатом приладу “Драгер», чи наполягав на проведенні освідування у медичному закладі.
Окрім цього, з наявного в матеріалах справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 проходить огляд на стан сп'яніння на приладі “Драгер», результат тесту - 0,39 ‰. При цьому жодних заперечень щодо справності приладу “Драгер» чи незгоди з таким результатом ОСОБА_1 не висловлював.
Той зміст, який міститься на диску є достатнім для того, щоб зробити висновок про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно доводів апелянта про відеозапис події, то апеляційний суд не бере до уваги доводи в частині їх неналежності та недопустимості, при цьому звертає увагу, що крім відеозапису вина ОСОБА_1 підтверджується іншими наявними в матеріалах справи доказами про які згадано вище.
Вказані докази, якими стверджується факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 є логічними, послідовними, та такими, що взаємоузгоджуються між собою, а тому в апеляційного суду відсутні підстави сумніватися в їх достовірності та допустимості.
Щодо покликання апелянта, що працівники поліції використали прилад “Alcotest 6810», проте не пред'явили ОСОБА_1 документи на прилад та його сертифікацію і перевірку (калібрування), слід зазначити наступне.
Так, перелік спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ України та Держспоживстандартом для проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан сп'яніння міститься в Державному реєстрі затверджених типів засобів вимірювальної техніки. Газоаналізатор DragerSafety AG andCo.KgaA (Germany), до яких, в тому числі, належить і «DragerAlcotest 6810».
При цьому, п. 1 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Законом не встановлено вимог до законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що вже перебувають в експлуатації, пов'язаних з наявністю чинних сертифікатів відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, які видані Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до 01 січня 2016 року.
Таким чином, газоаналізатори (алкотестери), що вже перебувають в експлуатації, можуть експлуатуватись і надалі за умови своєчасного проведення їх періодичної повірки та повірки після ремонту.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» встановлено наказом Міністерством економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
Згідно з наказу Міністерства Економічного розвитку і торгівлі України № 1747 від 13 жовтня 2016 року, із наступними змінами «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» встановлено, що газоаналізатори підлягають періодичній повірці міжповірочним інтервалом в 1 рік.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, згідно з доданої роздруківки тестування на алкоголь, проведеного газоаналізатором для контролю вмісту алкоголю у видихуваному повітрі «Drager Alcotest 6810», який пройшов останнє калібрування 20 листопада 2024 року, що свідчить про правомірність його використання під час огляду ОСОБА_1 27 березня 2025 року.
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не пред'явили сертифікат на прилад «Drager Alcotest 6810» не може бути підставою для скасування постанови, оскільки сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки надається особі, яка проходить огляд на її вимогу, а такої вимоги, як слідує з відеозапису, долученого до матеріалів справи, ОСОБА_1 не висловлював.
Твердження апелянта, що ОСОБА_1 не погодився із результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проте працівниками поліції не було роз'яснено право водієві пройти даний огляд в медичному закладі, а також відсутнє відповідне направлення, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено із відеозапису події, долученого до матеріалів справи, водієві було запропоновано пройти огляд в медичному закладі, проте ОСОБА_1 відмовився від проходження даного огляду, окрім того, водій не висловлював незгоди з результатом приладу «Drager Alcotest 6810».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявний в матеріалах справи відеозапис не є безперервний, то апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Відповідно до наданого відеозапису, на ньому, зокрема, відображено факт проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, результат тесту - позитивний, 0,39 ‰.
Щодо твердження захисника про те, що в даному випадку огляд на стан сп'яніння проведений у порушення вимог ст. 266-1 КУпАП без присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником Військової служби правопорядку ЗСУ, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, тому такий огляд є недійсним, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 266-1 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп'яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Таким чином, огляд на стан сп'яніння в порядку передбаченому ст. 266-1 КУпАП проводиться щодо тих військовослужбовців, щодо яких є підстави вважати, що вони розпивають алкогольні напої або вживають наркотичні чи психотропні речовини, за що передбачена відповідальність за ст. 172-20 КУпАП.
При цьому, огляд водія, який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння проводиться на підставі ст. 266 КУпАП.
Отже, в даному випадку ОСОБА_1 , як суб'єкт правопорушення є водієм, а тому огляд на стан сп'яніння вірно проведений відповідно до вимог ст. 266 КУпАП. Натомість факт перебування його у якості військовослужбовця не впливає на кваліфікацію правопорушення та необхідності проведення огляду в особливому порядку.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення, та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9а Правил дорожнього руху за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 282742 від 27.03.2025 оформлений відповідно до положень ст. 256 КУпАП, оскільки його форма та зміст відповідає вимогам діючого законодавства, і він є складеним та підписаним уповноваженою на те особою та підтверджує подію і обставини правопорушення, дані якого узгоджуються з іншими доказами у справі, достовірність та допустимість яких не викликає сумнівів.
Дії працівників поліції відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував та жодних заперечень щодо правомірності проведеного на місці зупинки транспортного засобу огляду на стан сп'яніння із використанням газоаналізатора «Drager Alcotest» не висловлював.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта в частині безпідставного зупинення транспортного засобу, оскільки причина зупинки транспортного засобу працівниками поліції не впливає на обставини, які складають об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
Оскільки, водій ОСОБА_1 , 27.03.2025 близько 02 год 10 хв на вул. Саксаганського, буд.8, у м. Львові, керував автомобілем марки «КІА Sorento», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного приладу «Драгер». Результат огляду позитивний - 0,39 ‰ проміле, № тесту 1709, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а висновок суду першої інстанції, про керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, чим порушено п.2.9 а Правил дорожнього руху, жодним чином не спростовано.
Тому, підстав для скасування постанови суду, про що порушується питання в апеляційній скарзі, не встановлено.
Інші посилання апеляційної скарги не спростовують висновків суду про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки підтверджуються матеріалами справи, які були досліджені в ході апеляційного розгляду.
Стягнення накладене судом на ОСОБА_1 відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, не враховуються.
Апеляційний суд вважає, що стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, накладене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП та є безальтернативним.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було здобуто, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для зміни чи скасування постанови судді, при апеляційному перегляді не встановлено.
Всі інші обставини, на які посилається апелянт в своїй апеляційній скарзі не впливають на законність прийнятого судом першої інстанції рішення.
Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у справі немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
постановив:
апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Винниченка Михайла Петровича залишити без задоволення, а постанову судді Галицького районного суду м. Львова від 01 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Л.Я. Гончарук