Справа № 367/280/23
Провадження №2/367/749/2025
Іменем України
16 червня 2025 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Шестопалової Я.В.,
при секретарі судових засідань Пронченко О.С.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради, треті особи: Ірпінська міська нотаріальна контора, Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна,-
У провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради, треті особи: Ірпінська міська нотаріальна контора, Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20.08.1999 року гр. ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Копиловою В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2-2278. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 329943926 від 22.04.2023 року, на квартиру що належить ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 накладено обтяження, тип обтяження : арешт, реєстраційний номер обтяження: 50970, зареєстровано 05.07.2004 р. Ірпінською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Виконавчої служби Ірпінського УЮ, б/н від 24.09.2003 р. Згідно інформації наданої Ірпінським відділом Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області після перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень інформація стосовно відкритих та завершених виконавчих проваджень де боржником є ОСОБА_1 відсутня. Одночасно Ірпінським відділом Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області відмовлено гр. ОСОБА_1 в знятті арешту з квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що надати /перевірити інформацію (документи), які перебували на виконанні у відділі та були завершеними в період до 2017 року неможливо оскільки закінчився термін зберігання документів, що стали підставою для накладення арешту.
На підставі наведеного, з врахуванням уточнених позовних вимог, позивачка просила суд зняти арешт з нерухомого майна та скасувати заборону його відчуження, а саме: на квартиру АДРЕСА_1 .
У підготовче судове засідання позивачка та представник позивачки не з'явились. Від представника позивачки ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій просила суд справу розглядати за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
У судове засідання представник відповідача Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради не з'явився. До суду представник відповідача Мостіпака С.В. направив заяву про визнання позову, у заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача, а також надав довідку № 71 від 15 травня 2025 року щодо відсутностізаборгованості по оплаті комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 .
У судове засідання треті особи не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час, дату і місце проведення судового засідання. До суду від завідувача Ірпінської державної нотаріальної контори Журавель А.М. надійшла заява, в якій просила слухання справи проводити за відсутності представника нотаріальної контори.
Частиною 4 статті 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу. Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Так як визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, суд приходить до висновку про можливість прийняття визнання позову відповідачем та винесення рішення по суті справи у підготовчому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З огляду на вказане, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об'єктивному та всебічному з'ясуванні обставин справи, дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 20.08.1999 року ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Договір купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Копиловою В.В. та зареєстрований в реєстрі за номером 2-2278.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 329943926 від 22.04.2023 року, на квартиру, що належить ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 накладено обтяження, тип обтяження : арешт, реєстраційний номер обтяження: 50970, зареєстровано 05.07.2004 р. Ірпінською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Виконавчої служби Ірпінського УЮ, б/н від 24.09.2003 р.
Згідно інформації наданої Ірпінським відділом Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області після перевірки Автоматизованої системи виконавчих проваджень інформація стосовно відкритих та завершених виконавчих проваджень де боржником є ОСОБА_1 відсутня.
Одночасно Ірпінським відділом Державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області відмовлено гр. ОСОБА_1 в знятті арешту з квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з тим, що надати /перевірити інформацію (документи), які перебували на виконанні у відділі та були завершеними в період до 2017 року неможливо оскільки закінчився термін зберігання документів, що стали підставою для накладення арешту.
Згідно інформації наданої Київським обласним державним нотаріальним архівом Міністерства юстиції України №423/01-17 від 08.03.2024 р. на виконання ухвали суду про витребування доказів від 20.12.2023 року, встановлено, що Ірпінським міськиим судом Київської області на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області у цивільній справі № 2-1380/2002 р. від 18.07.2002 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 110,64 грн. на користь Бучанського ДК ЖЕП.
Правонаступником Бучанського ДК ЖЕП є Комунальне підприємство «Бучасервіс» Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ 25689882, адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, бульв. Леоніда Бірюкова, 9, прим. 2).
Згідно довідки про відсутність боргів по комунальних платежах № 71 від 15 травня 2025 року, виданої КП «Бучасервіс», заборгованість по оплаті комунальних послуг у квартирі АДРЕСА_1 , відсутня.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та ст. 321 ЦК України, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Наявність заборони відчуження накладеної на майно позивачки, порушує її право вільно розпоряджатися своєю власністю, а відтак, захистити своє право вона може лише у судовому порядку.
Згідно до вимог ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За положенням ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з постановою Верховного Суду України від 15.05.2013 року в справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат» нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.
У відповідності до п.п. 74, 75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.
Згідно з п.п.5.1. п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 311 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-ІV зі змінами, державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.
Згідно з абзацом 2 пункту 7 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року № 1844/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.2012 року за №2102/22414, у разі коли при розгляді заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якої державній реєстрації підлягає припинення обтяження речового права на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване в Державному реєстрі прав, встановлено наявність запису про таке обтяження в Реєстрах, державний реєстратор переносить відомості запису про таке обтяження до спеціального розділу Державного реєстру прав, після чого на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію припинення обтяження речового права на нерухоме майно вносить запис про припинення такого обтяження до Державного реєстру прав.
З системного аналізу зазначених норм права випливає, що відновлення порушеного права позивача, не можливе без виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про арешт нерухомого майна і саме на державного реєстратора покладено обов'язок вносити відомості щодо обтяжень до зазначеного реєстру.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №82614016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/1).
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому немає значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав (правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-709цс16).
Таким чином, враховуючи те, що документальне підтвердження виникнення та підстави обтяження майна позивача відсутнє, наявність арешту у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна порушує права та законні інтереси позивача, оскільки унеможливлює розпоряджання даним майном, а Ірпінська державна нотаріальна контора, як реєстратор не має визначених законодавством підстав для зняття за заявою позивача заборони на відчуження об'єктів нерухомого майна, позивач позбавлена можливості реалізувати свої права як власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту, спосіб, суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Разом із тим, згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321 ЦКУкраїни, ст.ст. ст.ст. 2-5,12-13, 19, 76-92, 95, 141, 187, 211, 223, 258-259, 264-265, 268, 272-273, 280, 352, 354-355, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради, треті особи: Ірпінська міська нотаріальна контора, Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.
Зняти арешт, накладений на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 50970, зареєстрований 05.07.2004 року Ірпінською міською державною нотаріальною конторою на підставі постанови Виконавчої служби Ірпінського УЮ, б/н від 24.09.2003 року.
Стягнути з Комунального підприємства «Бучасервіс» Бучанської міської ради (код ЄДРПОУ 25689882, адреса: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову згідно квитанції № 1086562064 від 12.02.2023 року в розмірі 536,80 грн. (п'ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я.В. Шестопалова