про залишення позовної заяви без руху
18 червня 2025 року
м. Київ
справа №990/268/25
адміністративне провадження №П/990/268/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М., Рибачука А.І., Тацій Л.В. та Шарапи В.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення,
17 червня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України), в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 28 квітня 2025 року № 50/ко-25 про визнання судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та внесення подання до Вищої ради правосуддя про звільнення судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 з посади.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 , вказує, що незгоден з рішенням ВККС України від 28 квітня 2025 року № 50/ко-25, яке прийняте у процедурі оцінювання відповідності судді займаній посаді, що передбачена підпунктом 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України в редакції Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII та пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII), оскільки вважає, що оцінювання щодо нього є завершеним прийняттям Вищою радою правосуддя рішення від 09 червня 2020 року № 1760/0/15-20 про відмову у задоволенні подання Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Святошинського районного суду міста Києва на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Також позивач вказує, що пленарним складом ВККС України під час ухвалення спірного рішення допущені суттєві процедурні порушення (рішення ухвалене складом членів ВККС України, який не мав повноважень на його ухвалення), які виключають висновок про відповідність оскаржуваного рішення критеріям, визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2025 року для розгляду цієї справи визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Берназюк Я.О., судді Кравчук В.М., Рибачук А.І., Тацій Л.В. та Шарапа В.М.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі згідно зі статтею 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд виходить із наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;
позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 , Суд має достатні підстави вважати, що вона подана з порушенням вимог КАС України, виходячи з такого.
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини восьмої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 9901/165/20 вказала, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлене специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує, зокрема, дії ВККС України щодо прийняття рішення від 28 квітня 2024 року № 50/ко-25, тоді як із позовною заявою щодо зазначеної вимоги він звернувся лише 17 червня 2025 року, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною восьмою статті 122 КАС України.
Водночас, у позовній заяві ОСОБА_1 заявлено клопотання про поновлення строку на звернення до суду.
Із змісту вказаного клопотання вбачається, що позивач визнає пропуск ним строку звернення до суду з адміністративним позовом, водночас посилається на обставини, які, на його думку, свідчать про поважність причин пропуску такого строку. Так, в обґрунтування останнього ОСОБА_1 зазначає, що про порушення своїх прав та інтересів у зв'язку з ухваленням ВККС України рішення № 50/ко-25 він дізнався в день його проголошення. Водночас повний текст оскаржуваного рішення був направлений на адресу позивача 19 травня 2025 року та отриманий ним в цей же день.
З огляду на це, згідно тверджень позивача, саме з цієї дати слід відраховувати встановлений частиною восьмою статті 122 КАС України місячний строк на звернення до суду з позовом.
Надаючи оцінку вказаним підставам, що зазначені позивачем в клопотанні про поновлення строків, слід зазначити про їх необґрунтованість, виходячи із наступного.
Згідно зі статтею 122 КАС України, - за загальним правилом - строк звернення до суду встановлюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, згідно з зазначеними нормами, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення його прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Колегія суддів також вказує, що згідно усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої зокрема у постановах від 16 лютого 2023 року у справі № 803/1149/18 та від 26 жовтня 2023 року у справі № 990/139/23, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо його прийнято за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день точно встановити неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому сполуку «повинна була дізнатися» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод, щоб дізнатися, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Отже, реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою у межах строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізувати своє право на звернення до суду в межах строків такого звернення, адже нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Оцінюючи наведені позивачем в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, колегія суддів зазначає, що позивач був обізнаний про засідання ВККС України у складі колегії 28 квітня 2025 року, на якому з ним проводилася співбесіда.
Зі змісту спірного рішення ВККС України вбачається, що позивач брав участь в засіданні, яке відбулося, надавав пояснення та обговорював, зокрема, висновок ГРД, пояснення, інші обставини, документи та матеріали, а також, відповідно, був обізнаний з висновками, прийнятими відповідачем за результатами співбесіди.
Крім того, Суд також наголошує на тому, що відповідно до пункту 107 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13 жовтня 2016 року № 81/зп-16 (у редакції рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 жовтня 2023 року № 119/зп-23 зі змінами) копія рішення Комісії надається особі, стосовно якої його ухвалено, за відповідним зверненням такої особи.
Отже, ВККС України надсилає рішення лише у випадку, якщо особа звернулася з проханням про його надання.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що згідно наданої позивачем копії супровідного листа ВККС України, яким було направлено копію оскаржуваного рішення, за отриманням такої копії позивач звернувся лише 15 травня 2025 року.
Пояснень або доказів того, чому позивач не цікавився наявністю повного тексту рішення ВККС України № 50/ко-25 з моменту його ухвалення до 19 травня 2025 року позовна заява не містить.
При цьому колегія суддів також наголошує, що рішення ВККС України від 28 квітня 2025 року № 50/ко-25 опубліковано на офіційному веб-сайті ВККС України і доступ до такої інформації є вільним та відкритим.
Проте заявлене клопотання про поновлення строку на звернення до суду з цим позовом не містить обґрунтування об'єктивних причин неможливості ознайомлення з оскаржуваним рішенням на офіційному веб-сайті відповідача в період з моменту його опублікування до моменту отримання такого рішення 19 травня 2025 року.
Вказане у своїй сукупності свідчить про те, що вказані позивачем у клопотанні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом не є об'єктивно непереборними, такими, що не залежать від волевиявлення особи, та не є пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, а тому є неповажними. При цьому колегія суддів стверджує, що позивач міг знати про наявність оскаржуваного рішення раніше вказаної ним дати, водночас через власну пасивну поведінку не реалізував своє право на звернення до суду з позовом вчасно.
Відповідно до частин першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказаний судом недолік, а саме: подати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення та надати докази поважності причин його пропуску (для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку);
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 245, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення залишити без руху.
Встановити ОСОБА_1 строк десять днів з дати вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: В.М. Кравчук
А.І. Рибачук
Л.В. Тацій
В.М. Шарапа