18 червня 2025 року
м. Київ
справа №990/266/25
адміністративне провадження №П/990/266/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.
розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправної бездіяльності,
09 червня 2025 року в системі «Електронний суд» позивач сформував та направив до Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву, зареєстровану в Суді 13 червня 2025 року.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 КАС України.
Зокрема частиною першою вказаної статті встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат; 5) законності бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 КАС України).
Перевіряючи позовну заяву, Суд дійшов висновку про необхідність залишення її без руху з огляду на невідповідність вимогам статті 161 КАС України з таких підстав.
Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Форма та зміст позовної заяви закріплені у статті 160 КАС України.
Згідно із частиною першою цієї статті у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб'єктивним правом і обов'язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.
Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмета заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Згідно з пунктами 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Зміст позовних вимог - це вимоги позивача (предмет позову). Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
Іншими словами зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом зазначеної норми це право суд може здійснити за результатом розгляду справи за наявності на це підстав. Тобто процесуальний закон надає право (не обов'язок) суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказує на те, що 23 травня 2025 року подав до Вищої ради правосуддя звернення про проведення перевірки та надання відповідей на ряд його запитань щодо встановлення головою Барвінківського районного суду Харківської області ОСОБА_2 щомісячної доплати за вислугу років. Проте в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян» листом його було повідомлено про надіслання звернення за належністю до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, а не розгляд по суті поставлених питань, чим фактично, на його переконання, протиправно відмовлено у задоволенні звернення.
Відповідно до прохальної частини поданої позовної заяви ОСОБА_1 просить:
Визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя за його зверненням від 23 травня 2025 року, яке не розглянуто та не вирішено по суті, тобто фактично відмовлено провести перевірку чи відповідає вимогам діючого на той час законодавства України наказ голови Барвінківського районного суду Харківської області - ОСОБА_2 від 30 листопада 2016 року № 02-03/37 про встановлення ним самому собі щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу як такому, стаж роботи якого станом на 30 листопада 2016 року становить більше 35 років?
Чи мав голова Барвінківського районного суду Харківської області - ОСОБА_2 повноваження на оформлення розпорядчих документів, а саме: наказу від 30 листопада 2016 року № 02-03/37 про встановлення ним самому собі щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу, як такому, стаж роботи якого станом на 30 листопада 2016 року становить більше 35 років?
Чи до стажу роботи на посаді судді зараховується служба ОСОБА_2 в органах МВС України, тривалість стажу 8 років 1 місяць 26 днів?
Якими нормативно-правовими актами передбачено встановлення головою Барвінківського районного суду Харківської області - ОСОБА_2 самому собі щомісячної доплати за вислугу років?
Зобов'язати Вищу раду правосуддя провести перевірку чи відповідає вимогам діючого на той час законодавства України наказ голови Барвінківського районного суду Харківської області - ОСОБА_2 від 30 листопада 2016 року № 02-03/37 про встановлення ним самому собі щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу як такому, стаж роботи якого станом на 30 листопада 2016 року становить більше 35 років?
Чи мав голова Барвінківського районного суду Харківської області - ОСОБА_2 повноваження на оформлення розпорядчих документів, а саме: наказу від 30 листопада 2016 року № 02-03/37 про встановлення ним самому собі щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 80% посадового окладу як такому, стаж роботи якого станом на 30 листопада 2016 року становить більше 35 років?
Чи до стажу роботи на посаді судді зараховується служба ОСОБА_2 в органах МВС України, тривалість стажу 8 років 1 місяць 26 днів?
Якими нормативно-правовими актами передбачено встановлення головою Барвінківського районного суду Харківської області - ОСОБА_2 самому собі щомісячної доплати за вислугу років.
Проте прохальна частина позовної заяви не відповідає вимогам статті 160 КАС України щодо змісту позовних вимог. Так, прохальна частина містить вісім пунктів вимог, а фактично вказано про незгоду з результатами розгляду Вищою радою правосуддя звернення від 23 травня 2025 року та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, з огляду на вищевказане, Суд вказує на необхідності уточнення позивачем вимог поданої ним позовної заяви, з урахуванням імперативних положень частини першої статті 5 та частини четвертої статті 245 КАС України.
Подібний підхід висловлений Верховним Судом в ухвалі від 01 червня 2022 року у справі №990/81/22, де Суд підкреслив, що позовні вимоги мають бути сформульовані чітко, зрозуміло та містити визначений спосіб судового захисту.
Виконання вказаних вимог насамперед зумовить забезпечення завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від можливих порушень з боку суб'єкта владних повноважень та дозволить перевірити вчинення відповідачем у справі дій відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України.
За частиною першою статті 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їхнього усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, установивши строк, протягом якого позивач має усунути вказані недоліки шляхом подання позовної заяви із уточненими позовними вимогами.
Враховуючи викладеного та керуючись статтями 169, 248, 266 КАС України, Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправної бездіяльності - залишити без руху.
Надати позивачу строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб, зазначений у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
Судді М.В. Білак
Л.О. Єресько
Н.М. Мартинюк
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов