18 червня 2025 року
м. Київ
справа №990/239/25
адміністративне провадження №П/990/239/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Берназюка Я.О., Гриціва М.І.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування указу в частині, -
26 травня 2025 року через систему «Електронний суд» адвокат Мінаєв Дмитро Дмитрович звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Президента України, у якому просить;
- визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 22 листопада 2024 року №779/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію пункту (позиції) 6 додатка 1 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати відповідача виключити пункт 6 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до Суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку щодо звернення із вимогою про оскарження Указу Президента України від 22 листопада 2024 року №779/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та доказів поважності причин його пропуску;
- уточненої позовної заяви із приведенням її у відповідність до вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо формулювання позовних вимог відповідно до встановлених процесуальним законом способів захисту порушених прав (свобод, охоронюваних законом інтересів), в межах яких суд розглядає позовну заяву;
- заяви про залучення до участі у справі Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України із обґрунтуванням підстав для цього, зазначенням на чиїй стороні слід залучити третіх осіб, прав і обов'язків таких та яким чином рішення суду у справі може вплинути на них.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 02 червня 2025 року адвокатом Мінаєвим Д.Д., який є представником ОСОБА_1 , в межах десятиденного строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, подано до Суду уточнену позовну заяву, у якій останній просить Суд визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 22 листопада 2024 року №779/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію пункту (позиції) 6 додатка 1 щодо застосування санкцій стосовно ОСОБА_1 . Тобто, приведено формулювання позовних вимог у відповідність до вимог КАС України.
Також надано й заяву про залучення до участі у справі Ради національної безпеки і оборони України та Служби безпеки України як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача. Як вказується представником позивача, необхідність залучення до участі у справі цих осіб зумовлена тим, що останні мають юридичну заінтересованість щодо розгляду цієї справи, оскільки їхні дії були спрямовані на досягнення результату у вигляді застосування до позивача санкцій та видання Президентом України відповідного Указу.
Окрім того, на усунення недоліків позовної заяви подано до Суду клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду, яке, серед іншого, обґрунтовано тим, що договір про надання правничої допомоги хоча і було укладено 21 березня 2025 року із дружиною позивача - Ландик Н.В., яка дія в інтересах ОСОБА_1 , однак тривалий час було неможливо зустрітись з самим позивачем для погодження правової позиції через його поважний вік у 79 років та стан здоров'я. Акцентовано також увагу й на тому, що внаслідок прийняття оскаржуваного Указу Президента України були заблоковані всі рахунки позивача та банківські операції по ним. Затримка подання позовної заяви, враховуючи розмір пенсії дружини позивача - ОСОБА_2 , яка наразі є основним доходом сім'ї й становить близько 10000 грн. на місяць, була викликана необхідністю заощадження коштів для сплати як суми судового збору, так і послуг адвоката. До того ж, на думку представника позивача, пропуск позивачем строку звернення до суду в 2 дні не є надто тривалим.
Представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду повторно також вказано й на обставини, які наводилися у позовній заяві, а саме стосовно того, що позивач дізнався про застосування до нього санкцій лише в кінці листопада 2024 року із засобів масової інформації, у жовтні 2024 року він перебував у післяопераційному стані (після стентування першої діагональної гілки лівої вінцевої артерії, що підтверджується консультативним висновком від 29 жовтня 2024 року ДУ «Національний інститут сердцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова»; ОСОБА_1 встановлений основний діагноз - атеросклеротична хвороба серця нативних вінцевих артерій, аортна недостатність, помірна мітральна недостатність, гіпертонічна хвороба 3 ст., цукровий діабет 2 типу, інсулінозалежний, субкомпенсований, ніпертригліцеридемія тощо).
Вказані причини, як стверджується представником позивача, були істотними перешкодами та труднощами, що завадили йому своєчасно звернутися до адміністративного суду із вимогою про оскарження Указу Президента України від 22 листопада 2024 року №779/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
Оцінюючи вказані у поданій на усунення недоліків позову заяві про поновлення строку звернення до суду доводи, а також подані докази, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вже вказувалося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, предметом цього спору є правомірність Указу від 22 листопада 2024 року №779/2024 в частині, а тому до спірних правовідносин застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, установлений частиною другою статті 122 КАС України.
Перебіг шестимісячного строку звернення до суду для оскарження цього Указу розпочався з 24 листопада 2024 року, а до суду із позовною заявою позивач звернувся 26 травня 2025 року, тобто з незначним (два дні) пропуском строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.
В аспекті наведеного слід зазначити, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас, право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує й стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною відповідним Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Відтак, одним із механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, з урахуванням принципу правової визначеності, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду в розумних межах, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Європейський Суд з прав людини вже звертав увагу на те, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007)».
У цього конкретному випадку зазначені представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду мотиви для його поновлення, а саме поважний вік та стан здоров'я ОСОБА_1 , проходження ним лікування й оглядів у медичних закладах тощо, враховуючи відсутність надмірного зволікання позивача з реалізацією наданого йому права на судовий захист, а також незначний пропуск строку звернення до суду, підтверджують наявність обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню позивачем Указу Президента України від 22 листопада 2024 року №779/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 22 листопада 2024 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Відтак, Суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Позовну заяву подано відповідно до вимог КАС України. Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження не встановлено.
Справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України та відповідно до статті 266 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 266 КАС України адміністративні справи, зазначені у пунктах 1 - 3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п'яти суддів.
За правилами частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З урахуванням положень частини другої статті 266 та частини п'ятої статті 262 КАС України, враховуючи предмет позову, Суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Клопотання представника позивача про витребування доказів та про залучення до участі у справі третіх осіб будуть вирішені колегією суддів Верховного Суду в судовому засіданні.
Керуючись статтями 160, 161, 171, 241, 262, 266 КАС України, Суд -
Клопотання про поновлення строку звернення до суду задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовною заявою та поновити процесуальний строк.
Відкрити провадження у справі №990/239/25 за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування указу в частині.
Призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, яке відбудеться о 15 год. 20 хв. 23 липня 2025 року в приміщенні суду за адресою: вул. Князів Острозьких, 8, корп. 5, м. Київ, 01029, про що повідомити сторін.
Справу розглядати колегією суддів у складі п'яти суддів.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Встановити позивачу триденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
Повідомити сторони, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив та заперечення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 КАС України.
Повідомити учасникам справи, що інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: supreme.court.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа
Я.О. Берназюк
М.І. Грицiв ,
Судді Верховного Суду