про відмову у відкритті касаційного провадження
17 червня 2025 року
м. Київ
справа № 160/32763/23
адміністративне провадження № К/990/15449/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Єзерова А.А. та Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року
у справі № 160/32763/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення №0406034820 від 15 листопада 2023 року Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач) про відмову в призначенні пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII, з 30 вересня 2023 року, виходячи з вислуги років - 33 роки 01 місяць 07 днів.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 14 квітня 2025 року звернувся з касаційною скаргою та заявою про поновлення строку на касаційне оскарження до Верховного Суду.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку скаржник зазначав, що постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року була ухвалена за відсутності позивача, а копія означеного судового рішення на його адресу не надходила, що стало перешкодою у своєчасному оскарженні судового рішення у касаційному порядку. Про наявність рішення суду у справі дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень. Таким чином, позивач просив поновити строк касаційного оскарження.
Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження скаржником наведено не було.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки наведені у заяві про поновлення строку підстави визнані судом неповажними; статті 330 КАС України, у зв'язку з несплатою судового збору та встановлено заявнику десятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня отримання копії ухвали, протягом якого особа має право надати суду обґрунтовану заяву про поновлення процесуального строку та документ про сплату судового збору.
Верховний Суд визнав таку підставу пропуску строку неповажною з тих підстав, що заявник мав зареєстрований «Електронний кабінет», а отже й мав можливість своєчасно ознайомитися з рішенням. Крім того, рішення було оприлюднене в Єдиному державному реєстрі судових рішень 26 вересня 2024 року, а скаргу подано лише 12 квітня 2025 року, що є значним пропуском строку. Суд прямо вказав, що поновлення строку в цьому випадку не відповідатиме принципу правової визначеності.
Копія ухвали надійшла в особистий кабінет ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 30 квітня 2025 року о 19:04.
В межах строку для усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 звернувся із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження та долучив документ про сплату судового збору.
Судом перевірено зарахування судового збору на рахунок Державної казначейської служби України.
Отже, позивачем належним чином усунуті недоліки касаційної скарги щодо необхідності надання документа про сплату судового збору.
Водночас поважність підстав пропуску строку позивач пов'язує зі зміною правової позиції Верховного Суду у подібних правовідносинах. У заяві про поновлення строку позивач посилається на постанову Верховного Суду від 11 березня 2025 року у справі №160/31127/23 і зазначає, що подав свою скаргу протягом 30 днів після її оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Позивач вважає, що апеляційний суд зазначив про неможливість подальшого оскарження судових рішень, але безпідставно не роз'яснив право на оскарження за наявності цих виняткових підстав.
Заявник також посилається на практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема щодо гнучкого застосування строків та уникнення надмірного формалізму.
Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження позивачем не наведено.
Разом з тим, Суд дійшов висновку, що дані доводи є неналежними для задоволення заяви скаржника виходячи з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07 липня 1989 року).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Щодо підстав, з якими позивач пов'язує поважність підстав пропуску строку колегія суддів зазначає таке.
На думку колегії суддів, аргументація заявника про очікування зміни судової практики є спробою виправдати процесуальну бездіяльність стратегічними міркуваннями, що об'єктивно не може вважатися поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
Таким чином колегія суддів вважає, що нові доводи заявника не додають поважних обставин, які були б об'єктивно непереборними, а лише підтверджують, що позивач свідомо не діяв у встановлені процесуальним законом строки.
Доводи позивача щодо нероз'яснення права на можливість подальшого касаційного оскарження колегія суддів відхиляє з тих підстав, що учасник справи або його представник зобов'язані знати положення КАС України, включно з винятками, передбаченими у статті 328 цього Кодексу.
Щодо наведеної позивачем практики ЄСПЛ колегія суддів зазначає, що така практика визнає право держав встановлювати процесуальні строки для належного відправлення правосуддя. Порушенням є не наявність строків як таких, а їх нерозумне або свавільне застосування, яке позбавляє особу самої суті права на доступ до суду. У даному випадку заявник мав доступ до суду, він знав про рішення (як встановлено Судом в ухвалі), мав інструменти для його отримання та оскарження, але не скористався цим правом своєчасно з власного стратегічного вибору.
Таким чином, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція щодо вирішення питання про поновлення процесуальних строків висловлена Верховним Судом, зокрема в ухвалах від 14 липня 2022 року у справі №480/1643/21, від 26 лютого 2024 року у справі №140/5638/23, від 15 квітня 2024 року у справі №640/23993/19.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд
1. Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2023 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №160/32763/23.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у справі №160/32763/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді А.А. Єзеров
С.М. Чиркін