18 червня 2025 року
м. Київ
справа №240/8373/25
провадження № К/990/23209/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р.,
перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
27 травня 2025 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв'язку.
30 травня 2025 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що у березні 2025 року ОСОБА_1 , через свого представника-адвоката, звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо непроведення нарахування та виплати складових грошового забезпечення з 24 липня 2020 року по 19 травня 2023 року, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року, в якому проводяться такі виплати, та зобов'язання вчинити відповідні дії.
На виконання ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення процесуального строку.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, у задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду відмовлено, позовну заяву в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 19 травня 2023 року повернуто особі, яка її подала.
Вважаючи зазначені судові рішення ухваленими з порушенням норм процесуального права, представник позивача подав касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань щодо новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів констатує, що представником позивача не наведено доводів на підтвердження того, що судове рішення Верховного Суду за наслідками розгляду цієї скарги матиме фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень враховано правову позицію Верховного Суду щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дубка Сергія Миколайовича на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі № 240/8373/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
О. Р. Радишевська