17 червня 2025 року
м. Київ
справа №440/14263/23
адміністративне провадження № К/990/18787/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.
суддів - Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №440/14263/23 за позовом Приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Нотаріальної палати України про визнання протиправним та скасування рішення,
02.05.2025 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №440/14263/23.
Ухвалою Верховного Суду від 13.05.2025 касаційну скаргу було залишено без руху у зв'язку з визнанням неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження, вказаних у касаційній скарзі, та надано скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліку шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів.
В межах встановленого ухвалою Верховного Суду від 13.05.2025 строку Міністерство юстиції України надіслало до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги.
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції скаржник просить визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити цей строк.
Окрім доводів, які зазначались в первинно поданому клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, яким Верховним Судом вже надавалась оцінка в ухвалі від 13.05.2025, скаржник як на підставу для поновлення строку на подання касаційної скарги додатково перелічує ухвали Верховного Суду про поновлення строку на касаційне оскарження у інших справах, а також посилається на рішення Європейського суду з прав людини.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку на звернення до суду касаційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Крім того, колегія суддів зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Відтак скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, разом з тим таке звернення має відбувається без зайвих зволікань за умови, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги в порядку, встановленому законом.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення чи переривання процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Також колегія суддів зазначає, що питання внутрішньої організації роботи державної установи, пов'язані із повітряними тривогами, ракетними обстрілами є суб'єктивними чинниками, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному оскарженню судових рішень у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.Колегія суддів вважає недоречними посилання скаржника на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як підставу для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки висновки цього суду направленні на встановлення порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і захист прав людини (у виключних випадках - юридичної особи), а не органів державної влади.
Правові висновки ЄСПЛ в порядку аналогії не можуть бути застосовані для захисту прав та інтересів суб'єктів владних повноважень, оскільки законодавство України побудовано, зокрема, на основі конституційного принципу, коли права, свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість діяльності держави, а не навпаки.
Тобто, визначені законодавством права, свободи людини та їх гарантії не можуть бути притаманними органам державної влади, так як головним обов'язком останніх є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі №9901/511/19.
З урахуванням зазначеного, наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, а свідчать про неналежне виконанням відповідачем своїх процесуальних обов'язків.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на подання цієї касаційної скарги є неповажними.
Керуючись статтями 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про поновлення строку на подання касаційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №440/14263/23.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №440/14263/23.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. Ю. Бучик
Судді: Н.В. Коваленко
А. І. Рибачук