18 червня 2025 року
Київ
справа № 380/4301/24
адміністративне провадження № К/990/21827/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.02.2025 у справі № 380/4301/24 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «Річойл» про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом Приватного підприємства «Річойл» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
20.05.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 20.05.2025.
Верховний Суд ухвалою від 26.05.2025 зазначену касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку; надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому законом; надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало, зокрема те, що касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для цього, а у прохальній частині касаційної скарги скаржник не порушував питання про поновлення строку. Суд врахував, що звернення з касаційною скаргою є другим, а підставою для повернення попередньої касаційної скарги стало недотримання скаржником вимог Кодексу адміністративного судочинства України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
05.06.2025 на виконання вимог ухвали суду від ГУ ДПС через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, у якому скаржник просить поновити йому пропущений строк для подання касаційної скарги і продовжити строк на сплату судового збору терміном на десять днів. ГУ ДПС зазначає, що вперше касаційну скаргу подано в межах строку на касаційне оскарження, однак, Верховний Суд її повернув із роз'ясненням, що повернення не позбавляє права на повторне звернення. При вирішенні питання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник просить врахувати, подвійне навантаження на працівника, який відповідальний за супроводження цієї справи. Також зазначає, що в інших справах Верховний Суд визнавав аналогічні причини пропуску поважними.
Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України, в тому числі щодо сплати судового збору, а також належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Для приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у скаржника було достатньо часу. Загальний строк, що сплинув з дата виготовлення повного тексту постанови апеляційного суду (24.02.2025) і до дня подання цієї касаційної скарги (20.05.2025) становить майже три місяці, при цьому, з дня отримання копії ухвали Верховного Суду від 03.04.2025 про повернення вперше поданої касаційної скарги, і до дня повторного звернення - 20.05.2025 минуло більше місяця, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на повторне звернення до суду з касаційною скаргою.
У клопотанні відсутнє й обґрунтування необхідності саме такого проміжку часу для реалізації свого права на повторне подання касаційної скарги.
Водночас слід зазначити, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі, і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Приведена скаржником практика Верховного Суду не впливає на вищенаведений висновок, оскільки питання про поновлення строку на касаційне оскарження вирішується в кожному конкретному випадку з огляду на доводи, які зазначаються у заяві про поновлення строку. В даному випадку, скаржник не навів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для належного оформлення касаційної скарги у більш стислий строк.
Сукупність цих обставин свідчить про допущення ГУ ДПС необґрунтованих зволікань щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України. Отже, враховуючи обставини справи, відсутні підстави вважати, що скаржником пропущено строк з поважних причин, оскільки такі не пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС на пропозицію суду не навело поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
За таких обставин, розгляд клопотання скаржника про продовження строку на виконання вимог ухвали суду в частині надання документу про сплату судового збору є недоцільним.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.02.2025 у справі № 380/4301/24 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Приватного підприємства «Річойл» про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом Приватного підприємства «Річойл» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко