Ухвала від 17.06.2025 по справі 140/13805/24

УХВАЛА

17 червня 2025 року

м. Київ

справа №140/13805/24

адміністративне провадження № К/990/24320/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Васильєвої І.А., Желтобрюх І.Л.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом Фермерського господарства «Ніка-2010» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, 30 квітня 2025 року Головним управлінням ДПС у Волинській області подано апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтовану тим, що у період з 24 березня 2025 року відбулось припинення державної служби та звільнення з посади відповідального працівника за супровід даної справи.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 5 травня 2025 року до електронного кабінету користувача підсистеми «Електронний суд».

12 травня 2025 року на виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк, Головним управлінням ДПС у Волинській області повторно скеровано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із аналогічними підставами зазначеними у первинному клопотанні про поновлення строку подання апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року Головному управлінню ДПС у Волинській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у цій справі.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив з того, що організаційні труднощі суб'єкта владних повноважень у зв'язку з великим навантаженням на працівників служби юридичного забезпечення не є поважною обставиною, яка об'єктивно перешкоджає у встановлений законом строк реалізувати своє право на апеляційне оскарження, а введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду.

6 червня 2025 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року, у якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для розгляду в апеляційному порядку.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.

Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною другою статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).

Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Питання необхідності продовження процесуального строку, у випадку невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної чи касаційної скарги без руху з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у клопотанні скаржника. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного продовження процесуального строку, відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору у всіх абсолютно випадках.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не можуть виступати організаційні засади роботи державного органу. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, висловлено правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом Фермерського господарства «Ніка-2010» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська

Судді: І.А. Васильєва

І.Л. Желтобрюх

Попередній документ
128225303
Наступний документ
128225305
Інформація про рішення:
№ рішення: 128225304
№ справи: 140/13805/24
Дата рішення: 17.06.2025
Дата публікації: 19.06.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (13.05.2025)
Дата надходження: 27.11.2024
Предмет позову: про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії