Справа № 320/2848/25
про залишення апеляційної скарги без руху
17 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: судді-доповідача Собківа Я.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., перевіривши відповідність вимогам ст. 296 КАС України апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій,
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з недотриманням п.1ч.5ст.296 КАС України, та в подальшому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2025 року дану апеляційну скаргу повернуто апелянту.
Звертаючись вдруге до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою 10 червня 2025 року на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження.
Відповідно до ч.1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 сказаної статті передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційного оскарження визнані судом неповажними.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції прийнято 31.03.2025. Згідно відомостей Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зареєстровано в підсистемі «Електронний суд», має електронний кабінет, згідно відомостей якого рішення суду від 31.03.2025 доставлено до електронного кабінету відповідача 31.03.2025 о 20:05. Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 295 КАС України було 01.05.2025. Проте апеляційну скаргу направлено до суду апеляційної інстанції 10.06.2025, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки Вищою радою правосуддя затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і з 05.10.2021 почали функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС, а копія рішення суду від 31.03.2025 відповідно до приписів ч. 7 ст. 18 КАС України була направлена та доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві 31.03.2025, то відлік строку на апеляційне оскарження починається з наступного дня після доставлення документів до електронного кабінету й у суду першої інстанції був відсутній обов'язок щодо вручення указаного судового рішення в паперовій формі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.08.2022 у справі № 440/931/21.
Посилання апелянта на запровадження воєнного стану в якості неможливості своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення судом оцінюється критично, оскільки, по-перше, саме по собі введення в Україні воєнного стану з огляду на приписи ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» не може бути самостійною і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження суб'єкту владних повноважень, а доказів, що оголошення повітряних тривог та загроза ракетних обстрілів перешкоджала вчасної подачі апеляційної скарги відповідачем не надано, по-друге, підтверджених документально обґрунтувань неможливості вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк внаслідок обмежень, впроваджених у зв'язку зі збройною агресією ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві не наведено.
Так, поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкт владних повноважень, і має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього апелянт як особа, що бере участь у розгляді справи в якості відповідача, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством щоб бути обізнаним з результатом розгляду справи.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України, а апелянт в своїй апеляційній скарзі не зазначає поважних причин для порушення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, то апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту надається строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом звернення з заявою про поновлення строків із зазначенням підстав для його поновлення.
З урахуванням викладеного клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав збройної агресії задоволенню не підлягає.
Також, суд звертає увагу, що апелянтом надано суду платіжна інструкція № 2257 від 10 квітня 2025 року, тому, Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві необхідно надати докази, які унеможливлювали подання апеляційної скарги в період з моменту сплати судового збору (10 квітня 2025 року) до моменту подачі апеляційної скарги 10.06.2025 року.
Оскільки вищевказані обставини перешкоджають прийняттю апеляційної скарги до провадження суду апеляційної інстанції, тому, у відповідності до ч. 3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, а апелянту необхідно надати строк для усунення недоліків, а саме: вказати інші підстави пропуску строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ч.3 ст. 298, п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України, -
У задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій - залишити без руху.
Встановити апелянту строк для усунення вказаних недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Роз'яснити апелянту, що протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
У разі неусунення недоліків у вищезазначений строк, до апеляційної скарги будуть застосовані наслідки визначені п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.