Справа № 320/27425/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
18 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Грибан І. О., Ключковича В. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС України в місті Києві № 00378240105 від 03.01.2023;
- зобов'язати Головне управління ДПС України в місті Києві нарахувати ОСОБА_1 податкову знижку за наслідками звітного податкового 2021 року за навчання її неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, до ДПІ у Солом'янському районі Головного управління ДПС у м. Києві Чуботіною Г.М. подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2021 рік від 24.06.2022 № 153359, де сума задекларованих понесених витрат становить 596101,73 грн.
Головним управлінням ДПС у м. Києві поведене камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2021 рік ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт від 28.09.2022 № 28409/Ж5/26-15-24-01-05-03.
За результатами перевірки встановлено що у громадянки ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2021 року, оскільки:
платником документально не підтверджено резидентський статус платника та місце реєстрації;
відповідно до договорів від 02.04.2018 №M/H472/18-22 та від 30.06.2021 № КДП4П/Н946/21-22 ідентифікувати вартість безпосередньо освітніх послуг без вартості харчування немає можливості;
рахунки на оплату не завірено належним чином надавачем послуг;
згідно рахунку на оплату від 30.06.2021 № 2021-06-30 ідентифікувати договір по якому понесені витрати немає можливості.
Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено повідомлення-рішення від 03.01.2023 № 00378240105, яким визначено суму податку на доходи фізичних осіб, задекларованого до повернення з бюджету у розмірі 107298,31 грн.
Позивач оскаржила в адміністративному порядку повідомлення-рішення від 03.01.2023 № 00378240105.
Рішенням за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України повідомлення-рішення від 03.01.2023 № 00378240105 залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернулася до суду з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Як встановлено у підпункті 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК, 14.1.170. податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати та/або у вигляді дивідендів, у випадках, визначених цим Кодексом.
Підпунктом 166.1.1 пункту 166.1 статті 166 ПК передбачено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року.
Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (підпункт 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК).
Згідно із підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).
Відповідно до пункту 166.3. ст. 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, нарахованого у вигляді заробітної плати, зменшеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, або у вигляді дивідендів, крім сум дивідендів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати:
підпунктом 166.3.3. пункту 166.3 статті 166 передбачено суму коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних закладів дошкільної, позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти для компенсації вартості здобуття відповідної освіти таким платником податку та/або членом його сім'ї першого ступеня споріднення та/або особи, над якою встановлено опіку чи піклування, або яку влаштовано до прийомної сім'ї, дитячого будинку сімейного типу, якщо такого платника податку призначено відповідно опікуном, піклувальником, прийомним батьком, прийомною матір'ю, батьком-вихователем, матір'ю-вихователькою.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується апелянтом, між ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Новопечерська школа» та ОСОБА_1 , яка діє в інтересах не повнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладено договори про навчання № М/Н472/18-22, № КДП4П/Н946/21-22.
Факт оплати навчання згідно вказаних вище договорів підтверджується платіжними дорученнями від 05.07.2021 № 7182 на суму 148784,00 грн, від 26.11.2021 № 6785 на суму 111898,00 грн, від 17.03.2021 № 1894 на суму 206588,50 грн, від 26.11.2021 № 6738 на суму 128830,63 грн.
Позивач на підтвердження права на отримання податкової знижки надала суду: копію паспорту громадянина України; РНОКПП; договори про навчання; довідку про нарахування заробітної плати за 2021 рік; платіжні доручення про сплату освітніх послуг; свідоцтва про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; довідки ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Новопечерська школа» від 05.04.2023 № 876, від 27.03.2023 № 822.
К вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, зареєстрованим місцем проживання позивача є м. Київ.
Відповідно до пп. 14.1.213 ПК резиденти - це, зокрема, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
Таким чином, в розумінні пп. 14.1.213 ПК позивач є резидентом України, тому висновки камеральної перевірки у цій частині є необґрунтованими.
Висновки перевірки про неможливість ідентифікувати вартість безпосередньо освітніх послуг без вартості харчування згідно відповідно до договорів від 02.04.2018 № M/H472/18-22 та від 30.06.2021 № КДП4П/Н946/21-22, суд також вважає безпідставними, оскільки пунктом 1.6 договору про навчання № M/H472/18-22 та пунктом 1.5 Договору про навчання № КДП4П/Н946/21-22 визначено вичерпний перелік безпосередньо освітніх послуг, які надаються, послуга харчування до вказаного переліку не включена.
Такі обставини підтверджуються довідками ТОВ «Навчально-виховний комплекс «Новопечерська школа» від 05.04.2023 № 876, від 27.03.2023 № 822 та договорами про харчування учня від 02.04.2018 № Х/Н472/18-22, від 30.06.2021 № Х/Н946/21-22.
Також цілком безпідставними є доводи апелянта, що рахунки на оплату не завірено належним чином надавачем послуг. Як вірно зауважено судом першої інстанції, достатнім підтвердженням понесення позивачем витрат є надані платіжні дорученняя від 05.07.2021 № 7182 на суму 148784,00 грн, від 26.11.2021 № 6785 на суму 111898,00 грн, від 17.03.2021 № 1894 на суму 206588,50 грн, від 26.11.2021 № 6738 на суму 128830,63 грн.
З цих самих підстав є і безпідставними та необґрунтованими посилання податкового, що згідно рахунку на оплату від 30.06.2021 № 2021-06-30 ідентифікувати договір по якому понесені витрати немає можливості.
Наведені висновки суду узгоджується з положеннями пп. 166.2.1. п. 166.2 ст. 166 ПК, згідно якого платником податку витрати, підтверджуються відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача).
Отже, висновки податкового органу викладені в акті камеральної перевірки про те, що платником документально не підтверджено платіжними чи розрахунковими документами понесені витрати, а також не підтверджено резидентський статус та місце реєстрації суд вважає безпідставними.
Інших тверджень, як підстави для відмови позивачу у наданні податкової знижки, не вказано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність законодавчо визначених підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 00378240105 від 03.01.2023.
Щодо позовних вимог про зобов'язання нарахувати податкову знижку суд зазначає наступне.
Згідно з п.179.8 ст. 179 Податкового кодексу України сума, що має бути повернена платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів після надходження такої податкової декларації.
Враховуючи висновки суду щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позовні вимоги у цій частині також є обґрунтованими.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Отже, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу і зсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Окрім того, суд вказує на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
При цьому, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя І. О. Грибан
(Повний текст постанови складено 18.06.2025)