Справа № 620/7431/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА
18 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФ України в Чернігівській області, ГУ ПФ України в Рівненській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Чернігівській області про відмову у призначенні пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства;
- зобов'язати ГУ ПФ України в Чернігівській області призначити та виплатити пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства з моменту звернення за її призначенням, а саме з 18.04.2024.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФ України в Рівненській області від 25.04.2024 №253750004774 про відмову у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Зобов'язано ГУ ПФ України в Чернігівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства з 18.04.2024. В решті позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ПФ України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідальним за прийняття рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії є ГУ ПФ України в Рівненській області, в той час, як ГУ ПФ України в Чернігівській області не порушувало прав позивача.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавала. В суді першої інстанції її позиція обґрунтовувалась тим, що нею було надано всі необхідні документи для призначення пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.04.2024 позивач звернулася до ГУ ПФ України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням п.3 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яку за принципом екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФ України в Рівненській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 25.04.2024 № 253750004774, з підстав того, що заявнику необхідно долучити додаткові документи, а саме: визнання особою з інвалідністю з дитинства, засвідчується випискою з акту огляду МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. Відповідно до Порядку №22-1 до п.2.18 повинен бути висновок ЛКК або МСЕК про час настання інвалідності, заявницею надана довідка №90 від 01.03.2023 та лист № 805-01/11 від 04.10.2023, які не відповідають Порядку № 22-1. Додатковий коментар: не має підстав для призначення дострокової пенсії за віком, оскільки документами не підтверджено, що заявниця є матір'ю особи з інвалідністю з дитинства (а.с.47-48).
Про прийняте рішення позивача повідомлено листом ГУ ПФ України в Чернігівській області від 25.04.2024 № 2500-0213-8/29636 (а.с.16-17).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що позивачем доведено безпідставність відмови у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною 1 ст.9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Відповідно до ст.26 Закону 1058-IV за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.
В силу п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Апелянт не заперечує наявність у позивача права на призначення пенсії за віком з урахуванням п.3 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", натомість стверджує про відсутність з його боку порушення її прав.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до п.4.1 р.IV якого заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п.4.2 р.IV наведеного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
В той же час, встановлення порядку розгляду заяв про призначення пенсії за принципом екстериторіальності не спростовує положення законодавства, що виплата пенсії здійснюється органом, що призначає пенсію, за місцем проживання особи, що прямо передбачено п.4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи, за місцезнаходженням установи виконання покарань, де відбуває покарання засуджений до позбавлення (обмеження) волі, для здійснення виплати пенсії.
Так, рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії було прийнято за принципом екстериторіальності ГУ ПФ України в Рівненській області, в той же час, заяву про призначення пенсії позивач подавала саме до ГУ ПФ України в Чернігівській області, як територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживанням позивача, а тому саме ГУ ПФ України в Чернігівській області є належним відповідачем в частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити позивачу пенсію.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності рішення про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та наявності підстав для її призначення.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В той же час, апеляційна скарга не містить доводів та обґрунтувань в частині незадоволених позовних вимог та у вказаній частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому, в силу вимог ст.308 КАС України, рішення суду першої інстанції в цій частині не переглядається.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 18 червня 2025 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма