Справа № 640/11656/22 Суддя (судді) першої інстанції: О.В. Ірметова
18 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком у 2022 році протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2019-2021 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, починаючи з 30.05.2022.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні та з 13.11.2006 отримувала пенсію за вислугу років, як працівник охорони здоров'я відповідно до ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
З 13.11.2006 позивачу була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» та після досягнення пенсійного віку позивачем була подана до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України м. Києві заява від 30.05.2022 про призначення пенсії за віком.
За результатом розгляду заяви позивача їй було призначено пенсію за віком у розмірі 2 654,72 грн. Для визначення розміру пенсії застосовано страховий стаж - 41 рік 3 місяці 21 день, коефіцієнт стажу - 0,41250.
У відповідь на звернення позивача ГУ ПФУ в м. Києві листом від 06.07.2022 №14074-12396/Г-02/8-2600/22 повідомило, що згідно заяви від 30.05.2022 щодо переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при розрахунку пенсії за віком заробітна плата (дохід) була обчислена із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується з 01.05.2022 для обчислення/перерахунку раніше призначених пенсії в розмірі 61 86,32 грн, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» №118 від 16.02.2022.
Тобто, при переведенні з 30.05.2022 з пенсії за вислугою років на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислювати розмір пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки (за 2019- 2021 роки), відсутні законні підстави.
Вказаний показник застосовується при зверненні особи вперше в 2022 році за призначенням пенсії.
Не погоджуючись з вищевказаними діями відповідача, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду першої інстанції.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що в спірному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії - пенсії за віком, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що позивача переведено на інший вид пенсії, а саме, на пенсію за віком, що не є первинним призначенням пенсії, а є переведенням на інший вид пенсії. Також, звертає увагу на те, що при визначенні пенсії за віком враховано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, тож вважає, що відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта необґрунтованими, враховуючи наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
За змістом частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Тобто, з аналізу частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» судом встановлено, що для визначення заробітної плати для обчислення пенсії використовується, крім інших показників, середня заробітна плата, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон 1788-XII), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж ті, що визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Верховний Суд України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№ 21-6331а15) зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону №1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11 лютого 2013 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11 січня 2023 року, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2024 року у справі № 560/11681/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 580/4901/22.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, а також ураховуючи приписи частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення (2019-2021 рр.).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина