Справа № 580/1476/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ
18 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити дії,-
11 лютого 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - апелянт), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №971010304064 від 06.02.2025 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХП від 16.12.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 31.01.2025, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області №1-6-17/169-25 від 30.01.2025 та №1-6-17/152-25 від 28.01.2025.
В обґрунтування позивач вказує, що трудовий стаж позивача на державній службі становить понад 26 років, стаж державної служби станом на 01.05.2016 - 18 років, є особою з інвалідністю 2 групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років. Таким чином, на думку позивача, вона має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст.37 Закону №3723-ХІІ, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію державного службовця по інвалідності II групи відповідно до Закону №3723-ХІІ. Посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №822/524/18 у подібних правовідносинах.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
Позиція суду мотивована тим, що позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, відтак суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст.37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної їй відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
З огляду на викладене, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2025 №971010304064 є протиправним та підлягає скасуванню. Оскільки на момент звернення із заявою позивач не є державним службовцем, то пенсія їй має обчислюватися з розміру 60 відсотків від заробітку працюючого на відповідній посаді державного службовця.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що починаючи з 01.05.2016 державним службовцям за нормами Закону №3723 призначаються лише пенсії за віком; Закон № 889- VIII не містить положення про призначення пенсії по інвалідності та проведення перерахунку шляхом переведення на пенсію по інвалідності за цим Законом, то пенсії по інвалідності призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (стаття 90 Закону №889); відсутні законні підстави для переведення позивача із пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» відповідно до її заяви; у органів Пенсійного фонду України відсутні підстави для призначення позивачу пенсії у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області від 30.01.2025 №1-6-17/169-25 та від 28.01.2025 №1-6-17/152-25.
Також апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції невірно визначив належного відповідача та поклав виконання зобов'язальної частини судового рішення на Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яке не брало участі у розгляді заяви позивача про перерахунок пенсії і фактично є неналежним відповідачем у цій справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та від 30 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
16 травня 2025 року позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
28.01.2025 припинено державну службу позивача та звільнено з посади головного спеціаліста сектору по роботі з персоналом управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області.
31.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ. До заяви додано довідки про складові заробітної плати управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області №1-6-17/169-25 від 30.01.2025 та №1-6-17/152-25 від 28.01.2025.
За наслідками розгляду цього звернення, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2025 №971010304064 відмовлено позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки призначення пенсії по інвалідності за нормами Закону №889-VIII не передбачено.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону №3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII).
З трудової книжки серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач з 01.07.1997 до 22.10.2002 працював в Управлінні соціального захисту населення Черкаської РДА; з 23.110.2002 до 20.03.2012 в Управлінні Пенсійного фонду України в Черкаському районі Черкаської області; з 21.03.2012 до 05.03.2019 в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області; з 18.12.2019 до 11.03.2024 в Головному управлінні ДПС у Черкаській області; з 12.03.2024 до 28.01.2025 в Управлінні Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства а продовольчих програм у Черкаській області.
Отже, як встановлено судом, трудовий стаж позивача на державній службі становить понад 26 років, стаж державної служби станом на 01.05.2016 - 18 років, позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця згідно зі статтею 37 Закону України №3723-XII "Про державну службу", а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної по Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №580/6600/24.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Щодо вимоги про нарахування у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області №1-6-17/169-25 від 30.01.2025 та №1-6-17/152-25 від 28.01.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Враховуючи, що позивач отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену за нормами Закону №1058-IV, продовжував працювати на посаді державної служби, має стаж державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, понад 20 років та має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 31.01.2025 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ та здійснити нарахування та виплату такої пенсії у розмірі 60% заробітної плати, зазначеної в довідках управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Черкаській області від 30.01.2025 №1-6-17/169-25 та від 28.01.2025 №1-6-17/152-25.
Наведене також узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі №822/524/18.
Щодо тези апелянта про те, що суд першої інстанції зобов'язує Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести позивача на інший вид пенсії, проте не звертає увагу, що оскаржуване рішення про відмову в такому переведенні позивачу винесено Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, колегія суддів зауважує, що даний спосіб захисту прав позивача є ефективним, оскільки, як не заперечується апелянтом, позивач перебуває на його обліку за місцем свого проживання, отже виплата нарахованої пенсії буде здійснена виключно Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області.
Згідно ч. 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, судом повно з'ясовано обставини справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 242-245, 308, 311, 315, 316, 321-322, 325, 328-329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: Т.Р. Вівдиченко
О.М. Кузьмишина