Справа № 640/3298/22 Суддя (судді) першої інстанції: Чекменьов Г.А.
18 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.
Суддів: Беспалова О.О., Грибан І.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, -
11 лютого 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ УКРСИББАНК фізичної особи - платника податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, яка оформлена Актом від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 № 0035134202, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошових зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 405514 грн 00 коп., в тому числі, за основним платежем - в розмірі 324411 грн 60 коп. та за штрафними санкціями - в розмірі 81102 грн 90 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 № 0035154202, яким позивачу застосовано штрафні санкції за платежем Податок на доходи фізичних осіб в сумі 510 грн 00 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 № 0035164202, яким позивачу застосовано штрафні санкції за платежем Податок на доходи фізичних осіб в сумі 170 грн 00 коп.;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.05.2019 № 0035144202 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем Військовий збір в розмірі 33792 грн 88 коп., в тому числі, за основним платежем - в розмірі 27034 грн 30 коп. та за штрафними санкціями - в розмірі 6758 грн 58 коп.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року прийнято адміністративну справу № 640/3298/22 до свого провадження.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання ухвали суду позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду, позивач зазначив, що ним було пропущено процесуальний строк для визнання протиправним та скасування рішень у зв'язку з тим, що він не отримував рекомендованих повідомлень від відповідача, зокрема не отримував та належним чином не ознайомлений з наказом про проведення позапланової невиїзної перевірки від 19.02.2019 року № 2178, Актом від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019.
Позивач вказує, що про існування вищевказаних документів та наявність податкових зобов'язань він дізнався 06.12.2021 року під час ознайомлення в Окружному адміністративному суді м. Києва з матеріалами адміністративного позову №640/25150/21, поданого ГУ ДПС у м. Києві про стягнення податкового боргу.
За відомостями відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА місце проживання та реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
У відомостях з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України зазначено адресу: АДРЕСА_2 , і позивач вважає, що відповідач повинен був надсилати документи саме на цю адресу, яку вважає податковою.
Проте, з матеріалів адміністративної справи №640/25150/21 вбачається, що листування відповідача з позивачем здійснювалась за адресою, що не є податковою, а саме рекомендовані листи надсилалися за адресою: АДРЕСА_1 , втім позовна заява надіслана за податковою адресою: АДРЕСА_2 .
Також у своєму клопотанні позивач зауважив, що 19.04.2019 року на адресу АДРЕСА_1 відповідачем був направлений рекомендований лист, тоді як 14.04.2019 він був вже знятий з місця реєстрації за цією адресою. Позивач поновив місце реєстрації за вказаною адресою 15.05.2019, тому вважає, що відповідач направляв поштове повідомлення за неналежною адресою.
З наведених підстав позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом, оскільки вважає, що він пропущений з поважних причин.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ УКРСИББАНК фізичної особи - платника податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, яка оформлена Актом від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/3019919148 залишено без розгляду.
Позиція суду мотивована тим, що враховуючи тривалість пропуску строку звернення з цим адміністративним позовом у зазначеній частині та відсутність доказів неможливості чи утруднення звернення позивача до суду, відсутні підстави для визнання причин пропуску строку поважними.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог: про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ УКРСИББАНК фізичної особи - платника податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, яка оформлена Актом від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/3019919148 скасувати, а справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для подальшого розгляду за всіма позовними вимогами.
Апелянт вказує, що розгляд справи протягом майже трьох років за обставинами, що відбулися шість років тому позбавляє його можливості надання додаткових доказів в силу строку давності; надання більш вичерпних доказів унеможливлено часом, що пройшов з моменту відкриття провадження у справі Окружним адміністративним судом міста Києва від 19 липня 2022 року та отриманням ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025.
Позивач звертає увагу суду на важливість відправлення кореспонденції на податкову адресу, яка є незмінною, а не на адресу реєстрації, яка не підтверджує місцезнаходження. Крім того, позивач заявив клопотання про розгляд справи за його участі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та 23 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
28 квітня 2025 року позивачем подано клопотання про долучення доказів.
30 квітня 2025 року відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу.
19 травня 2025 року позивачем подано відповідь на відзив.
Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Щодо клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів дослідивши матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, беручи до уваги пункт 20 частини 1 статті 4 та частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.
Як вбачається з матеріалів справи, 24 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень.
Підставою позову зазначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ УКРСИББАНК фізичної особи - платника податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, яка оформлена Актом від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/3019919148.
Дії щодо проведення вказаної перевірки та складення акту від 15.03.2019 позивач просить визнати протиправними, а також скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.05.2019 прийняті відповідачем за наслідками зазначеної перевірки.
Обґрунтовуючи дотримання строку звернення до суду, позивач зазначає, що процесуальний строк пропущено у зв'язку з тим, що він не отримував рекомендованих повідомлень від відповідача, а саме наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 19.02.2019 року № 2178, Акту від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/3019919148 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, податкових повідомлень-рішень від 14.05.2019.
Позивач вказує, що про існування вищевказаних документів та наявність податкових зобов'язань дізнався 06.12.2021 року під час ознайомлення в Окружному адміністративному суді м. Києва з матеріалами адміністративного позову №640/25150/21, поданого ГУ ДПС у м. Києві про стягнення податкового боргу.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, заяву відповідача про залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, дослідивши інші матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновленні строку позивач не вказує місце свого фактичного перебування у зазначені періоди, не наводить об'єктивних доказів неможливості отримання кореспонденції від податкового органу, через що її ухилення від отримання податкової кореспонденції та пасивна поведінка протягом тривалого часу не можуть визнаватись поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з даним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах.
За змістом частин першої, другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.
Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, зі змісту якої вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.
Пунктом 56.18 ст.56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Пунктом 42.1, 42.2, 42.4 ст.42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Згідно з п.58.3 ст.58 ПК України у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Тобто, саме зазначена поштовою службою дата із наведенням причин невручення є моментом, коли рішення контролюючого органу вважається врученим платнику податків.
Як стверджує позивач, наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки від 19.02.2019 року № 2178 та Акт від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/3019919148 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ним не отримано.
Відповідно до відомостей Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної фіскальної служби України податковою адресою ОСОБА_1 є АДРЕСА_2.
За приписами статті 45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Податковою адресою підприємства, переданого у довірче управління, є місцезнаходження довірчого власника.
Платник податків, який обирає спосіб взаємодії з контролюючим органом засобами електронного зв'язку в електронній формі, зобов'язаний під час обрання способу взаємодії повідомити контролюючому органу свою електронну адресу (адреси) шляхом внесення цієї інформації до своїх облікових даних через електронний кабінет
Як стверджує позивач та не спростовується відповідачем, з моменту реєстрації ОСОБА_1 , як платника податку (отримання номеру облікової картки платника податків), остання не повідомляла контролюючі органи про зміну податкової адреси.
Втім, з матеріалів справи встановлено, що відповідач надсилав наказ про проведення позапланової невиїзної перевірки від 19.02.2019 року № 2178 та Акт від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/3019919148 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки за адресою - АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що про існування вищевказаних документів та наявність податкових зобов'язань він дізнався лише 06.12.2021 року під час ознайомлення в Окружному адміністративному суді м. Києва з матеріалами адміністративного позову №640/25150/21.
Таким чином, вважаючи спірні рішення контролюючого органу протиправними, 24 січня 2022 року позивач звернувся до суду з даним позовом, тобто в межах шестимісячного строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №140/1770/19 зауважила, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов'язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
При цьому, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 717/314/22, зазначив, що, оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, при вирішенні питання дотримання позивачем строку звернення до суду із позовом першочергово слід визначитись із строком, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та моментом початку його перебігу. Лише після встановлення зазначених обставин суд переходить до оцінки поважності причин пропуску такого строку, якщо він дійсно був пропущений.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 липня 2023 року (справа № 380/7418/22).
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що обов'язку контролюючого органу щодо повідомлення платника податків про проведення відповідної перевірки кореспондує обов'язок такого платника добросовісно ставитись до отримання відповідної кореспонденції або повідомлень, крім того, необізнаність платника з наказом про проведення перевірки через нехтування або ухилення від виконання такого обов'язку без поважних причин не може бути в подальшому розцінена на користь останнього. Добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків (зокрема, постанови Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №820/1864/17, від 23.05.2022 у справі №810/3116/18).
З огляду на означене, позивач зобов'язаний забезпечити отримання кореспонденції за податковою адресою - АДРЕСА_4 , втім відповідач здійснював листування за адресою, що не є податковою, а саме - АДРЕСА_1 .
Таким чином, колегія суддів висновує наявність поважних причин пропуску процесуального строку та наявність достатніх правових підстав для його поновлення, оскільки процесуальна поведінка позивача демонструє повноту використання своїх процесуальних прав та достатню зацікавленість щодо належного захисту своїх прав у судовому порядку.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
При цьому принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
У зв'язку із зазначеним вище колегія суддів висновує передчасність висновку суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви в частині без розгляду, не надавши належної оцінки обґрунтуванням сторін та обставинам справи під час розгляду справи по суті.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, вимагає дотримання норм, які регламентують строки подання скарг. У той же час, такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби правового захисту (рішення у справі «Мельник проти України» № 23436/03).
У рішенні «Стагно проти Бельгії» Європейський Суд з прав людини дійшов до висновку, що при застосуванні законодавчого строку давності національні суди мають приймати до уваги конкретні обставини справи, таким чином, щоб обмеження на доступ до суду було пропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя (Stagno v. Belgium № 1062/07).
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та матеріали справи у зв'язку із чим суд прийшов до помилкового висновку щодо залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин, керуючись ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року - скасувати в частині залишення без розгляду позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податків, прощеного (анульованого) кредитором АТ УКРСИББАНК фізичної особи - платника податків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, яка оформлена Актом від 15.03.2019 № 579/26-15-42-02/3019919148.
Справу №640/3298/22 направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
І.О. Грибан