Справа № 640/37481/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
16 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Епель О.В.,
Кузьменка В.В.,
При секретарі: Долинській Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки від 27.09.2021 № 3629, станом на листопад 2019 року, підготовленою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки від 27.09.2021 № 3629, станом на листопад 2019 року, підготовленою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву», враховуючи усі зазначені у ній види грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У подальшому, позивач звернувся до суду із заявою, в якій просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства.
Зазначена заява обгрунтована тим, що на даний час рішення суду виконано не в повному обсязі, оскільки заборгованість у розмірі 345 400 грн ще не виплачена, тому наявні підстави для зобов'язання пенсійного фонду надати звіт про виконання рішення суду та накладення штрафу на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю та надання звіту про виконання судового рішення, - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою клопотання про встановлення судового контролю - задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що чинним законодавством чітко передбачено умови перерахунку пенсій військовим пенсіонером, однак вказаних дій пенсійним фондом вчинено не було, що свідчить про наявність підстав для встановлення судового контролю у даній справі.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки від 27.09.2021 № 3629, станом на листопад 2019 року, підготовленою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки від 27.09.2021 № 3629, станом на листопад 2019 року, підготовленою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по місту Києву», враховуючи усі зазначені у ній види грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відтак, з огляду на невиконання вказаного рішення, позивачем було подано заяву про встановлення судового контролю.
Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правом суду, а не обов'язком, яке не виключає існування принципу обов'язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Крім того, статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Порядок та підстави встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 382 КАС України.
Разом з цим, слід звернути увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 за № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені суттєві зміни до положень ст. 382 КАС України.
Так, у відповідності до вказаних змін, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року позивачу видано 08 грудня 2022 року виконавчий лист.
Як наслідок, на підставі вказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №70554379.
У свою чергу, позивач зазначає про те, що відповідач виконав рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року лише у частині перерахунку пенсії та здійснив нарахування коштів (борг) за пеірод з 01.12.2019 по 31.12.2022 у сумі 345 400,40 грн.
Вказане свідчить про те, що на день подання заяви про встановлення судового контролю рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.10.2022 виконано лише частково.
При цьому, листом Головне управління Пенсійного фонду України у місті Києві від 14.08.2024 №32255-30599/С-02/8-2600/24 повідомило, що сума коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду у 2024 році буде визначена у бюджеті Пенсійного фонду україни на 2024 рік після його затвердження, та наразі кошти на фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, на 2024 рік не передбачені.
Підсумовуючи наведене, відповідач частково виконав зазначене вище рішення суду у цій справі. Втім, виконання вказаного рішення у повному обсязі обмежене виплатою зазначеної вище суми коштів.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що після набрання судовим рішенням законної сили воно підлягає виконанню та є обов'язковим для відповідача у справі (боржника), незалежно від того, чи видавався виконавчий лист та чи було ініційовано процедуру примусового виконання судового рішення в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок і саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009 (заява №40450/04), пункти 51, 54).
Більш того, у пункті 46 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» ЄСПЛ також зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (також рішення ЄСПЛ у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п. 19, від 27.05.2004; у справі «Лізанець проти України» (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31.05.2007).
Відповідний державний орган повинен вжити всіх необхідних заходів для виконання судового рішення або передати його іншому компетентному органу для виконання (рішення ЄСПЛ у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), № 59498/00, п. 68).
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Колегія суддів наголошує, що задоволення заяви позивача, поданої у порядку ст.382 КАС України, є гарантією ефективного відновлення його права, яке було захищено судовим рішенням в цій справі, а саме встановлення судового контролю передбачено ст.382 КАС України, що у подальшому надасть суду першої інстанції та сторонам з'ясувати наступне питання щодо належності виконання судового рішення у повному обсязі і необхідності застосування подальших заходів (штраф, визнання протиправності дій) у разі виявлення невиконання відповідачем судового рішення.
За таких обставин, судова колегія доходить висновку, що на даний час наявні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі шляхом подання звіту про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України.
Згідно з частинами першою-третьою ст.382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Таким чином, колегія суддів вважає обгрунтованою заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній у справі.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - задовольнити.
Встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року у справі № 640/37481/21.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подати звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 жовтня 2022 року у справі № 640/37481/21 в місячний термін з дня набрання законної сили даного рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.В. Епель
В.В. Кузьменко