П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/22824/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року (суддя Єфіменко К.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 30.09.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
22.07.2024 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2024 рік за весь час затримки виплати;
- зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2024 рік за весь час затримки виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 відносно ОСОБА_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2024 рік за весь час затримки виплати.
Зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 червня 2024 рік за весь час затримки виплати.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань в/ч НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
На думку апелянта, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (в даному випадку індексації грошового забезпечення); порушення встановлених строків їх виплати. Оскільки індексація грошового забезпечення в розмірі 47853,41 грн була нарахована відповідачем позивачу на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №420/2716/22, яке було залишене в силі постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, тобто до моменту нарахування затримки в виплаті індексації не було, апелянт вважає, що з моменту виникнення підстав для сплати позивачу коштів військова частина дотрималася місячного терміну, тобто діяла в межах і спосіб, передбачений законодавством.
Також апелянт зауважив, що компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру.
На обґрунтування порушення норм матеріального права апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було враховано, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду, оскільки з 01.01.2016 був обізнаний про порушення, як на його думку, права на виплату та умисно зволікав з зверненням до суду, штучно збільшуючи суму компенсації.
Окремо апелянт звернув увагу на те, що позовні вимоги позивача були спрямовані щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_2 компенсації втрати частини доходів, однак між відповідачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правовідносин щодо виплати компенсації ОСОБА_2 не виникало, і позивач не має права вимагати такого відшкодування для ОСОБА_2 .
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та 23 червня 2017 року був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення в зв'язку зі звільненням з військової служби.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2021 по справі №420/8038/21 визнано протиправними дії в/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 23 червня 2017 року; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 по 23 червня 2017 року.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02.01.2021 по справі №420/8038/21 здійснено нарахування та виплата індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 , з урахуванням базового місяця - червень 2015 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2023 року у справі №420/2716/22 зобов'язано в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 23 червня 2017 року індексацію грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум індексації грошового забезпечення відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008 року.
26.06.2024 року на розрахунковий рахунок позивача нарахована індексація грошового забезпечення на виконання рішення Одеського оружного адміністративного суду по справі №420/2716/22 у розмірі 47 853,41 грн.
Вважаючи, що у зв'язку із несвоєчасною виплатою грошового забезпечення виникло право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення його позовних вимог суд першої інстанції визнав право позивача на отримання компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період затримки виплати, яка виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 43 Конституції України закріплено право кожного громадянина на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він обирає. При цьому громадянам гарантується захист від незаконного звільнення, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №159 (далі - Порядок №159).
Так, статтею 2 Закону №2050-ІІІ визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до статті 3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Аналізуючи вищенаведені правові норми у подібних відносинах Верховний Суду у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19 дійшов висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17 та від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Подібна правова позиція уже була висловлена Верховним Судом у постановах від 4 квітня 2018 у справі №822/1110/16, від 20 грудня 2019 у справі №822/1731/16, від 13 березня 2020 у справі №803/1565/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, на виконання рішення суду у справі №420/2716/22 відповідачем 26.06.2024 здійснено доплату до грошового забезпечення.
З урахуванням наявності факту невиплати відповідних під час звільнення та наявності факту їх виплати на виконання рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у відповідача обов'язку нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
Ураховуючи, що остаточний розрахунок було проведено з позивачем 26.06.2024 і компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати йому виплачена не було, колегія суддів вважає, що саме з цієї дати позивач дізнався про порушення своїх прав.
Позов надійшов до суду 22.07.2024, тобто в межах місячного строку звернення до суду з відповідними позовними вимогами.
Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду не знайшли свого підтвердження.
Таким чином доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Суд правильно та повно з'ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Щодо посилання апелянта та те, що в резолютивній частині рішення суду першої інстанції зазначено: " ОСОБА_2 ", то колегія розцінює зазначене як описку, яку суд першої інстанції може виправити самостійно. Так, відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС України Суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні. Питання про внесення виправлень суд може вирішити в порядку письмового провадження. У разі необхідності суд може розглянути питання внесення виправлень у судове рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Заява про внесення виправлень розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. Ухвалу суду про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень може бути оскаржено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року - без змін
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов