П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/26491/24
Перша інстанція: суддя Василяка Д.К.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чирки Ольги Олегівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 420/26491/24,-
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.05.2025 апеляційну ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 420/26491/24 - скасував.
Ухвалив у справі нове рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправним та скасував наказ в.о. начальника Одеської митниці Ю. Чердинцева “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » №51-о від 17.05.2024, котрим ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з посади державної служби заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці, припинено державну службу та розірвано контракт про проходження державної служби № 347 від 12.07.2023;
Поновив ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на державній службі та на посаді заступника начальника відділу складського обліку, зберігання, оцінки вилученого майна та розпорядження ним управління адміністративно-господарської діяльності Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) з 17.05.2024, або на посаді, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді, з якої звільнено.
В решті позовних вимог відмовив.
23.05.2025 на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Чирки Ольги Олегівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 420/26491/24, у якій заявник просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 42 000, 00 грн.
В обґрунтування заяви, посилаючись на вимоги статей 132,134, 139, КАС України, для вирішення питання про понесенні позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адвокат Чирка О.О.. надала до суду апеляційної інстанції: копію витягу з договору про надання професійної правничої допомоги від 20.08.2024; копію акту здачі-приймання наданих послуг від 20.05.2025.
Одеська митниця надіслала до суду апеляційної інстанції заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу по справі № 420/26491/24.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач в судове засідання не з'явився, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового судового рішення по справі № 420/26491/24 та часткове задоволення заяви.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.
Так, в даному випадку, на підтвердження витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, було надано суду: копію витягу з договору про надання професійної правничої допомоги від 20.08.2024; копію акту здачі-приймання наданих послуг від 20.05.2025.
Відповідно до договору про надання професійної правничої допомоги від 20.08.2024 між позивачкою та адвокатом Чиркою О.О. врегульовано питання виплати гонорару адвокату за надання правничої допомоги клієнту до набрання законної сили у справі № 420/26491/24 у фіксованому розмірі 42 000,00 грн.
Відповідно до акту здачі-приймання наданих послуг від 20.05.2025, виконавцем було надано позивачу такі послуги:
Усна консультація адвоката.
Ознайомлення з матеріалами клієнта.
Юридичний аудит документів.
Розробка стратегії юридичного супроводу.
Підготовка позовної заяви та додатків.
Підготовка процесуальних документів (заяв, клопотань, пояснень, запитів).
Ознайомлення з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.01.2025.
Складення апеляційної скарги, письмових пояснень.
Участь у судових засіданнях в суді першої інстанції та апеляційному суді (загалом 7 судових засідань).
Представництво інтересів клієнта в державних та недержавних установах. Подача документів безпосередньо та поштою в державні та недержавні установи.
Загалом 40 годин.
Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Як вже зазначалось вище, представник відповідача заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення на стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 42 000,00 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.
Досліджуючи надані адвокатом документи та заперечення представника відповідача на предмет співмірності заявленої суми правничої допомоги, колегією суддів встановлено наступне.
Так відповідно матеріалів справи адвокат Чирка О.О. здійснювала представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 420/26491/24 також у Одеському окружному адміністративному суді.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, правова позиція ОСОБА_1 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду справи як у суді першої так і суді апеляційної інстанції.
В суді апеляційної інстанції представник позивача продублював свою позицію наведену в суді першої інстанції. Підготовка справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки, представник ОСОБА_1 - адвокат Чирка О.О.. була обізнана із позицією Одеської митниці, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось.
Водночас суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).
На думку колегії суддів, безпідставним є включення до суми вартості послуг на правничу допомогу вартості послуг адвоката на юридичний аудит документів, розробку стратегії юридичного супроводу, оскільки вказані дії є складовими підготовки адміністративного позову та формування додатків до нього, тому не можуть бути кваліфіковані як окремо визначені дії .
Доречно наголосити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 42 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з Одеської митниці становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат є не співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
В той же час враховуючи фактичний об'єм наданих адвокатом послуг, співмірність суми витрат зі складністю справи, відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, беручи до уваги доведеність позивачем відповідно до вимог статті 77 КАС України надання йому послуг професійної правничої допомоги, апеляційний суд дійшов висновку, що клопотання адвоката Чирки О.О. підлягає частковому задоволенню.
При прийнятті додаткового рішення суд врахував позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01 2021 по справі № 280/2635/20, та позицію Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 21.01.2020 у справі № 904/1038/19, відповідно до яких витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено .
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.
У пункті 269 рішення у цій справі ЄСПЛ зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), заява № 31107/96, пункт 55).
У справі “Черніус та Рінкевичюс проти Литви» (Сernius and Rinkeviсius v. Lithuania) (заяви № 73579/17 та № 14620/18, пункт 71) ЄСПЛ також посилався на загальніший принцип про те, що ризик будь-якої помилки, допущеної державним органом, має покладатись на саму державу і помилки не мають виправлятися за рахунок осіб, яких це стосується (див. також рішення у справах “Beinaroviс and others v. Lithuania», заява № 70520/10, пункт 140 та “Radchikov v. Russia», заява № 65582/01, пункт 50).
ЄСПЛ у цій справі також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах “Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).
Відповідні принципи, що випливають з усталеної практики Суду та стосуються права на доступ до суду, наведені у рішенні ЄСПЛ у справі “Zubac v. Croatia» (заява № 40160/12, пункти 76- 86).
Аналізуючи подані позивачем докази, враховуючи складність та значення справи для сторін, з урахуванням заперечення на заяву про розподіл судових витрат , колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення клопотання та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Чирки Ольги Олегівни про ухвалення додаткового рішення у справі № 420/26491/24 - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову у справі № 420/26491/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 січня 2025 року у справі № 420/26491/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, будинок 21А, м.Одеса, ЄДРПОУ 44005631) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 (десять тисяч) грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик