18 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27921/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року
у адміністративній справі № 160/27921/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , а саме: визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 у грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 25.02.2022 по 01.04.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704; а також зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 25.02.2022 по 01.04.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум; визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку (за 2022, 2023, 2024 роки), грошову допомогу на оздоровлення, з 02.04.2024 по 18.07.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, а також зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 02.04.2024 по 18.07.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку (за 2022, 2023, 2024 роки), грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум; крім того, зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого по прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).
Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку відповідачами по справі з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим просять його скасувати та ухвалити у справі інше рішення про відмову у задоволені вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 мотивована тим, що суд першої інстанції задовольняючи вимоги позивача виходив лише того, що з дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 діє редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, яка діяла до внесення в цей пункт змін пунктом 6 Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018, якою визначено, що «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт, передбачений додатками 1, 12, 13, 14», але разом з тим, судом не враховано, що: у встановленій первинною редакцією постанови № 704 формулі обрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців застосовується така величина, як мінімальна заробітна плата станом на 01 січня календарного року, а величина 50 % від мінімальної заробітної плати служить пороговим значенням, менше якого не можуть становити розраховані розміри посадових окладів та окладів за військовим званням військовослужбовців, і, отже, є величиною розрахунковою, та обов'язковою у визначенні розмірів зазначених окладів. Оскільки іншої формули наведена редакція п.4 постанови КМУ № 704 не передбачає, вважає підстав для застосування у формулі обрахунку посадових окладів та окладів за військовим званням лише окремих складових (в «усіченому виді») - лише величини прожиткового мінімуму станом на 1 січня календарного року та тарифного коефіцієнту - немає; пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, який набрав чинності 01 січня 2017 року (далі - Закон № 1774-ІІІ) встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, і згідно викладених у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18 висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, що у п.58 постанови від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18 - після набрання чинності п.3. Розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ положення нормативно-правових актів, які передбачають обчислення виплат у процентному співвідношенні до розміру мінімальної заробітної плати, - застосуванню не підлягають. Такий висновок відповідає і принципу дії норм у часі (щодо переваги пізніше ухваленої норми над давнішньою (lex posterior derogat priori), і принципу переваги норми вищого ієрархічного рівня над нижчою, відповідно, наведені правові висновки мали бути застосовані і у цій справі, що зумовило б прийняття судом першої інстанції єдино можливого рішення - про відсутність підстав для застосування п.4 Постанови КМУ № 704 у зазначеній редакції (до внесення змін Постановою КМУ № 103); судом всупереч вимог ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» також проігноровано
правові висновки Верховного Суду, викладені у у постановах від 11 лютого 2021 року по справі № 240/11952/19, від 14 квітня 2021 року по справі № 240/12309/20, від 10 вересня 2021 року по справі № 480/5496/20, на які відповідач саме і посилався у відзиві на позовну заяву, натомість на переконання відповідача суд безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 02.08.2022 по справі № 440/6017/21, якими зазначено, що з 01.01.2020 положення п.4 постанови КМУ № 704 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, але відповідач вважає, що Верховним Судом не зазначено, про невідповідність яким саме правовим актам йдеться і не враховано, що факт зміни розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб щороку відповідно до Законів України про державний бюджет, не є чимось унікальним, а у застосуванні колегіями Верховного Суду норм права існують протиріччя
Другий відповідач - військова частина НОМЕР_2 на обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанов Кабінету Міністрів України №704, №103 вважає, що у відповідача були відсутні підстави враховувати інший розмір прожиткового мінімуму ніж той, який був визначений самим нормативно-правовим актом, яким Військова частина НОМЕР_2 , яка фінансується з державного бюджету за рахунок коштів Міністерства Оборони України, керувалася під час нарахування грошового забезпечення, а також інших виплат, на протязі усього часу проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , і скасування Шостим апеляційним адміністративним судом пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які
звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», що викладено у постанові від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 не давало жодних правових підстав для врахування відповідачем іншої норми ніж та, яка була викладена та закріплена постановою № 704, а отже і для врахування іншої величини при обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, тобто прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2018 та, що складав 1762 грн.
При цьому, вказаний відповідач наголошує, що зобов'язання відповідача виплатити ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 по 18.07.2024, яке складається з посадового окладу, окладу з військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку (за 2022, 2023, 2024 роки грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум є неприпустимим у зв'язку з скасуванням підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704, оскільки пунктом 4 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Обговоривши доводи апеляційних скарг відповідачів по справі, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх юридичної оцінки і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційних скарг і для скасування рішення суду першої інстанції виходячи з нижченаведеного.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, правильно встановивши предмет спору у цій справі, яким є протиправність не проведення відповідачем перерахунку та виплати позивачу всіх виплат за період з 25.02.2022 по 18.07.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму та грошової компенсації за невикористанні календарні дні основної та додаткової відпусток, перевіряючи правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку позивачу розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020-2024 років, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII(далі - Закон №2011-XII), яким визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей і визначено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, а також приписами постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 30.08.2017, яка набрала чинності 01 січня 2018 року (далі - Постанова № 704) і якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, а також на постанову Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 яка набрала чинності 24.02.2018 (далі - Постанова № 103).
Зокрема, посилаючись на положення частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII і пункти 4, 10 постанови № 704 та на додатки 1, 12, 13, 14 до цієї Постанови № 704 (до яких не вносилися зміни), та на пункт 6 Постанови № 103 - суд першої інстанції зауважив на тому, що згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, але водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», і тому внесені пунктом 6 Постанови № 103 зміни до пункту 4 Постанови №704 з 29.01.2020 не підлягають застосуванню.
За наведених обставин та з огляду на те, що з 29.01.2020 відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14, судом правильно акцентовано увагу на тому, що з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати, і визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
Разом з тим, наголошуючи на тому, що з 01.01.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що під час розв'язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.
Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати, а починаючи з 29.01.2020 відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року, з урахуванням встановлених Законами України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII, від 14.11.2019 р. № 294-IX, від 15.12.2020 р. № 1082-IX, від 02.12.2021 р. № 1928-IX, від 03.11.2022 р. № 2710-IX, від 09.11.2022 р. № 3610-IX розмірів прожитковий мінімум для працездатних осіб у період 2018-2024 років - суд першої інстанції правильно зауваживши на тому, що прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 є меншим, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024, і відповідно, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX, № 3640-IX у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
На переконання колегії суддів за наведених вище обставин та з урахуванням правових висновків Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/6017/21, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтовано висновку, що перерахунок грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2024 призведе до суттєвого зменшення розміру грошового забезпечення, у зв'язку із зміною розрахункової величини, а з огляду на беззаперечність права позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з 2020 року по 2024 рік, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704, суд правильно виснува, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню виходячи з того, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховані, виходячи з розміру 1762 гривні, що є значно меншою величиною порівняно, зокрема станом на 01.01.2024 (3028,00 грн), а доводи відповідача про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення є безпідставними.
Обговорюючи вимоги позивача про здійснення нарахування та виплати належних позивачу сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції аналізуючи положення пунктів 1, 2-5 Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 (далі - Порядок № 44) - суд дійшов обґрунтованого висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, і відповідно, підсумовуючи суд правильно зазначив, що нарахування та виплата перерахованого грошового забезпечення позивача має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.
Колегія суддів у повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повно і всебічно з'ясованих фактичних обставин спірних правовідносин, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводами апеляційних скарг відповідачів ці висновки не спростовано, відповідно, колегія суддів не знаходить і підстав для задоволення вимог апеляційних скарг у цій справі та для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 242, 315, 316, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий - суддя С.В. Сафронова
суддя А.О. Коршун
суддя Д.В. Чепурнов