Справа № 500/2202/25
18 червня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач) у якому просив ухвалити рішення, яким:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо перерахунку основного розміру пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021, з урахуванням доплат та індексацій із застосуванням обмеження її максимальним розміром, а також не нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2021 року, виданої Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 5к/вих./4.2/4179 від 02.05.2024, без обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2025, а також провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн, згідно з рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 22.09.2023 у справі № 500/5426/23, із врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначена та виплачується Головним управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області пенсія за вислугу років у відповідності до вимог Закону України від 09.04.1992 № 2262-12 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання рішеннь Тернопільського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області проведено перерахунок пенсії позивача. Однак при здійсненні перерахунку відповідач обмежив пенсію максимальним розміром, що і слугувало підставою для звернення до суду.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 18.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 18.04.2025 про відкриття провадження у справі доставлено відповідачу через електронний кабінет 18.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Крім того, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
З матеріалів справи слідує, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" відповідачем 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії позивача.
Після перерахунку, розмір пенсії позивача (з надбавками) з 01.03.2025 склав 31972,43 грн, однак виплата пенсії проводиться у розмірі 23610,00 грн.
У відповідь на звернення позивача від 14.03.2025 відповідач листом від 02.04.2025 № 2335-2189/Т-02/8-1900/25 повідомив, що позивачу проведено перерахунок його пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році". Розрахований розмір пенсії після перерахунку з 01.03.2025 склав 31972,43 грн. Частиною сьомою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", встановлено, що максимальний розмір пенсії, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак, із урахуванням частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" виплата пенсії проводиться з 01.03.2025 у розмірі 23610,00 грн (арк. справи 12).
Не погодившись із такими діями відповідача позивач звернувся з цим позовом до суду.
Мотивувальна частина
Предметом спору у даній справі є дії відповідача щодо обмеження пенсійних виплат позивачу в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, в цій справі суд має надати оцінку на предмет правомірності таких дій відповідача, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма Основного Закону означає, що діяльність суб'єктів владних повноважень здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом.
Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій (бездіяльності) та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ).
Згідно з частиною сьомою статті 43 Закону № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Конституційний Суд України, керуючись частиною третьою статті 61 Закону України "Про Конституційний Суд України", вважає, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
Приписами пунктів 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень;
Положення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII з 20.12.2016 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Крім того, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII в цілому визнано неконституційним з 20.12.2016, що означає, що з 20.12.2016 відсутня частина сьома статті 43 в Законі № 2262-XII, а отже, зміни внесені Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для обмеження пенсії, призначеної у відповідності до Закону № 2262-XII, максимальним розміром.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 06.11.2018 у справі № 522/3093/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі № 522/3049/17, від 08.08.2019 у справі №522/3271/17, від 16.04.2020 у справі №620/1285/19, від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 09.02.2021 у справі №1640/2500/18.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668 (далі - Закон № 3668) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Однак, у пунктах 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 12.10.2022 № 7-р(II)/2022 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України) Конституційний Суд України дійшов висновку, що приписи Закону № 3668, що обмежують максимальний розмір пенсії, призначеної (перерахованої) за Законом № 2262, зокрема особам, на яких поширено приписи частини п'ятої статті 17 Конституції України, не відповідають сутності соціальних гарантій високого рівня для таких осіб.
Приписами пунктів 1, 2 резолютивної частини вказаного рішення, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії російської федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, положення статті 2 Закону № 3668 в частині поширення дії на Закон № 2262-XII з 12.04.2023 втратили чинність, оскільки є неконституційними.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій, такі гарантії не можуть бути звужені шляхом внесення змін до законодавства.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач не мав правових підстав для обмеження пенсійних виплат позивачу в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, посилаючись при цьому на не приведення Верховною Радою України нормативно-правових актів у відповідність із Конституцією та рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.
Підсумовуючи все зазначене вище, суд приходить до переконання про протиправність дій відповідача, які полягають у обмеженні пенсійних виплат позивачу в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дії та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 та провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн, суд повідомляє таке.
З метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, та до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України 14.07.2021 прийняв постанову № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" (далі - Постанова № 713).
Відповідно до пункту 1 Постанови № 713 з 1 липня 2021 року особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 року відповідно до Закону № 2262-ХІІ (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., установлено щомісячну доплату в сумі 2000,00 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 року, розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 року (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 року № 2146-IX "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо пенсій в разі втрати годувальника"), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
З аналізу пункту 1 Постанови № 713 у сукупності із приписами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слідує таке:
- з 1 липня 2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (і до розміру пенсії на вказану дату) або пенсія яким призначена (поновлена) після 1 березня 2018 року (з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 року або до цієї дати), було установлено щомісячну доплату в розмірі 2000,00 грн;
- доплата, визначена цією Постановою, враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, що здійснюються у зв'язку із прийняттям після 1 березня 2018 року уповноваженим органом нормативно-правого акта, який став правовою підставою для перегляду (перерахування) пенсії. Тобто, таке підвищення (перерахунок пенсії) повинне відповідати порядку, передбаченому статтею 63 Закону № 2262-XII, та обов'язково мало здійснюватися після 1 березня 2018 року, при цьому не має значення, чи такий нормативно правовий акт був прийнятий до 1 березня 2018 року, чи після, оскільки визначальним є саме момент підвищення - після 1 березня 2018 року;
- метою установлення такої доплати є поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам;
- виплата щомісячної доплати в розмірі 2000,00 грн не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому пункту 1 цієї Постанови, переглядалася (перераховувалася) саме після 1 березня 2018 року відповідно до процедури, передбаченої статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і такий перегляд (перерахунок) перевищив розмір доплати;
- якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався до 1 березня 2018 року або після цієї дати, однак на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який у особи виникло до 1 березня 2018 року, то такий перегляд (перерахунок) не є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000,00 грн чи її припинення;
- водночас, якщо перегляд пенсії (перерахунок) здійснювався після 1 березня 2018 року на виконання рішення суду з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на який у особи виникло після 1 березня 2018 року, то такий перегляд (перерахунок), проведений відповідно до статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом), є підставою для нездійснення виплати у розмірі 2000,00 грн чи її зменшення (в залежності від розміру збільшення пенсії після перерахунку).
У зв'язку із тим, що положення Постанови № 713 припинення або зміну розміру щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн пов'язують з переглядом (перерахунком) пенсії, при цьому не вказуючи правову та фактичну підставу такого перегляду, але вказують на мету виплати такої доплати (поетапне зменшення диспропорцій в розмірах пенсій) та підстави припинення її виплати (збільшення пенсії більше аніж на 2000,00 грн), то перерахунок пенсії у зв'язку із зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу), є тим підвищенням, з яким абзац третій пункту 1 Постанови № 713 пов'язує припинення або зміну (зменшення) розміру щомісячної доплати, передбаченої цим нормативно-правовим актом.
Оскільки зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом України про Державний бюджет на певний рік, є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців (посадового окладу) та, відповідно, отримання нової довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45 з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704, і подання таких довідок до відповідного управління Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", то здійснений вказаним державним органом перерахунок пенсії, право на який у особи виникло після 1 березня 2018 року, за умови підвищення розміру пенсії, є підставою для припинення (у разі підвищення розміру пенсії більш ніж на 2000,00 грн) або зменшення розміру (у разі підвищення розміу пенсії менш ніж на 2000,00 грн) щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн, передбаченої Постановою № 713.
Верховний Суд у Постанові від 13.03.2025 дійшов висновку за результатом розгляду справи № 400/6254/24 як зразкової, що перерахунок пенсії військовослужбовця, на підставі рішення суду, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року, 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», є таким перерахунком пенсії з підвищенням, який відповідно до абзацу третього пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» та постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», та від 24 лютого 2023 року № 168 “Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», є правомірною підставою для невиплати доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн та індексації за 2022, 2023 роки.
Висновки Верховного Суду в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, пенсія яким призначена відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з позовами до Головного управління Пенсійного фонду зокрема щодо:
- відмови відповідача, після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду щодо перерахунку розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704, у нарахуванні доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб".
Судом встановлено, що позивачу на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.09.2024 у справі № 500/4668/24 проведено перерахунок пенсії з урахуванням оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021.
Отож, оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений відповідачем на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього виникло після 01.03.2018, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, а тому позов у цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо обмеження пенсійних виплат позивачу в розмірі, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому позовні вимоги позивача слід задовольнити частково.
Судові витрати
Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 119 від 10.04.2025.
Оскільки суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2025 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести з 01.04.2025 виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень, 60 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 18 червня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Юзьків М.І.