17 червня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6196/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії,
Позовні вимоги :
визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.04.2025 №163750032527 у призначенні ОСОБА_1 дострокової пенсії за віком на підставі п.3. ч. 1. ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком на підставі п.3. ч. 1. ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення.
Під час розгляду справи суд
ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі також відповідач-1, ГУ ПФУ в Полтавській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також відповідач-2, ГУ ПФУ в Миколаївській області), про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Аргументи учасників справи
В якості підстави для звернення до суду заявник вказував на протиправну, як на його думку, поведінку відповідача-2, який в ході розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення дострокової пенсії за віком встановив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, мати дитини ОСОБА_2 , перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності. Також у спірному рішенні вказав, що згідно наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 35 років 05 місяців 14 днів, вік заявника 55 років 05 місяців. З огляду на вищезазначене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області вирішено відмовити в призначенні дострокової пенсії за віком.
Позивач вважає вищевказане рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області необґрунтованим та таким, що порушує його права на отримання пенсії.
Відповідач-1 проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на позов зазначав, що за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення від 17.04.2025 №163750032527 про відмову в призначенні пенсії.
Представник відповідача-1 стверджувала, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області не розглядалося питання на предмет визначення права позивача на призначення пенсії, а відтак не приймалося жодних спірних рішень.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області представник відповідача-1 вважала безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню /а.с. 24-28/.
26.05.2025 до суду надійшов відзив відповідача-2, в якому представник ГУ ПФУ в Миколаївській області проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснював, що пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058 передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховували їх до шестимісячного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховували їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особам з інвалідністю з дитинства вважається також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Представник відповідача-2 стверджував, що зазначена норма, в першу чергу, передбачає соціальний захист матері, яка народила п'ятьох або більше дітей та виховувала їх до шестимісячного віку, і матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховували їх до цього віку.
Отже, якщо мати використала право на призначення пенсії (незалежно від виду) до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058, батько права на призначення дострокової пенсії за віком, згідно пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058, не має.
За даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, страховий стаж позивача склав 35 років 06 місяців 14 днів.
Вік позивача 55 років 05 місяців.
За результатом розгляду заяви та документів встановлено, що згідно бази даних Пенсійного фонду України, мати дитини, ОСОБА_2 , є одержувачем пенсії по інвалідності ІІ групи з 03.11.2008 по теперішній час.
Оскільки, мати використала право на призначення пенсії до досягнення віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058, то у батька не має права на призначення дострокової пенсії.
У зв'язку з викладеним, за наслідками розгляду заяви позивача від 08.04.2025 та доданих до неї документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 17.04.2025 № 163750032527 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону № 1058, у зв'язку з відсутністю у батька права на призначення дострокової пенсії.
Відтак, представник відповідача-2 вважав вимоги позовної заяви такими, що не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість, а дії ГУ ПФУ в Миколаївській області такими, що в повному обсязі відповідають нормам чинного законодавства.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою від 08.04.2025 №1614 про призначення пенсії за віком /а.с. 29/.
До вказаної заяви позивач надав трудову книжку, військовий квиток, диплом, довідки про стаж роботи, довідку ОК-5, свідоцтво про народження дитини, висновок ЛКК, довідка МСЕК довідки з УСЗН, свідоцтво про шлюб, заяву матері дитини в довільній формі /а.с. 9/.
За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та прийнято рішення від 17.04.2025 №163750032527 про відмову в призначенні пенсії /а.с. 11/.
Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії від 17.04.2025 № 163750032527 встановлено, що вік заявника 55 років 05 місяців, страховий стаж становить 35 років 06 місяців 14 днів.
Зазначено, що згідно бази даних органів Пенсійного фонду України мати дитини ОСОБА_2 є одержувачем пенсії по інвалідності ІІ групи з 03.11.2008 по даний час. Таким чином, мати використала право на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, тому батько права на призначення дострокової пенсії за віком не має /а.с. 11/.
Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом №1058-IV.
Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Висновки щодо правозастосування
Отже, із аналізу пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першої статті 17 Закону №1788-XII слідує, що право на призначення дострокової пенсії мають не лише матері інвалідів з дитинства, але і їх чоловіки, які виховали їх до шестирічного віку та восьмирічного віку. До осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1. постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV додаються такі документи: документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо).
Відповідно до пункту 2.17 Порядку № 22-1 при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.
Згідно із пунктом 2.18. Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Єдиною підставою для відмови у призначенні спірної пенсії була та обставина, що мати дитини з інвалідністю уже отримує пенсію по інвалідності.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 , за станом здоров'я була визнана особою з інвалідністю 2 групи та з 03.11.2008 їй було призначено пенсію по інвалідності відповідно до статті 30 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка і виплачується їй по теперішній час /а.с. 30/.
Крім того, позивач та його дружина являються батьками дитини, що є інвалідом з дитинства - ОСОБА_3 /а.с. 12/, який з моменту народження завжди проживав разом з ними. Дані обставини підтверджуються копіями висновку ЛКК відносно ОСОБА_4 від 30.01.2025 №63 /а.с. 13/; довідки МСЕК /а.с. 14/, довідки про склад сім'ї /а.с. 16/.
Довідкою виконавчого комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 01.05.2025 № 111, що видана позивачу, підтверджується факт того, що останній дійсно виховував до шестирічного віку сина ОСОБА_3 , який являється дитиною з інвалідністю /а.с. 15/.
На час звернення за призначенням дострокової пенсії позивачу було 55 років і 06 місяців.
Відповідно до розрахунку страхового стажу для призначення пенсії, його страховий стаж на момент звернення становить більше 35 років.
Також разом зі зверненням до органу ПФУ позивачем долучалась заява-згода від дружини позивача ОСОБА_2 , що вона не претендує на пенсію як мати інваліда з дитинства та дає свою згоду на призначення такої пенсії її чоловіку ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що вона даним правом не скористалась.
Єдиною підставою відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком було те, що його дружина, мати дитини-інваліда дитинства, є одержувачем пенсії по інвалідності ІІ групи з 03.11.2008 по даний час. Таким чином, мати використала право на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.
За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п'ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.
Таким чином, орган ПФУ трактував цю норму закону у фактичних обставинах цієї справи таким чином, що у разі, якщо мати дитини - інваліда дитинства використала право на пенсію до досягнення пенсійного віку, це є реалізацією права на дострокову пенсію за віком, що передбачене п.3 ч. 1 ст.115 Закону №1058, і, відповідно, батько цієї дитини вже такого права використати не може.
З таким тлумаченням закону суд не погоджується.
Дійсно, норми п. 3 ч. 1 ст.115 Закону №1058 надають альтернативне право на дострокове призначення пенсії за віком або ж матері, яка народила п'ятьох або більше дітей та виховала їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку; або ж батькові таких дітей - за вибором матері або в разі її відсутності.
Тому, так, якщо право на дострокову пенсію одного з батьків за цим пунктом було реалізоване - це виключає реалізацію права на дострокову пенсію за віком іншого з батьків.
Але суд вказує на помилку у правозастосуванні вказаної норми органом ПФУ в обставинах цієї справи.
Норма вказує на альтернативне право одного з батьків на саме дострокову пенсію за віком, яке, якщо один з батьків реалізував - інший такого права вже не має.
Матеріалами справи підтверджується і сторони не мали спору щодо того, що ОСОБА_2 , дружина позивача і матір інваліда дитинства, є одержувачем пенсії по інвалідності ІІ групи з 03.11.2008 по даний час.
Суд вказує, що Закон №1058, а саме ст.9 передбачає три різні види пенсій:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Таким чином, закон чітко розрізняє пенсію за віком й пенсію по інвалідності як різні види пенсій.
У той же час п. 3 ч. 1 ст.115 Закону №1058 передбачає спеціальні умови призначення (дострокове за визначених умов) тільки пенсії за віком. Й саме дострокове призначення саме пенсії за віком одному з батьків виключає реалізацію цього права іншим з батьків.
Призначення ж одному з батьків дитини-інваліда (в даному разі матері) іншого виду пенсії (по інвалідності) не передбачено жодною нормою закону як передумова позбавлення права на дострокову пенсію за віком іншого з батьків.
З тлумачення п. 3 ч. 1 ст.115 Закону №1058 у жоден спосіб не випливає, що призначення одному з батьків пенсії по інвалідності виключає право іншого з батьків на дострокову пенсію за віком.
Таке виключення права норма передбачає тільки у разі, якщо інший з батьків реалізував права на достроковий вихід саме на пенсію за віком, але не на пенсію по інвалідності.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідач у цій справі невірно застосував закон, внаслідок неправильного його тлумачення.
Тому підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.04.2025 №163750032527.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
На момент звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зі заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 мав необхідний страховий стаж понад 35 років (при необхідному 20 років) та необхідний вік 55 років.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, суд вважає, що призначення ОСОБА_1 пенсії за віком - є єдиним варіантом правомірної поведінки, від якого відповідач-2 безпідставно ухилився, тому це питання не може бути віднесено до дискреційних повноважень органу пенсійного фонду з огляду на приписи чинного пенсійного законодавства.
Відповідно до пункту 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
За змістом частини першої статті 83 Закону України "Про пенсійне забезпечення" пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Пенсії за віком призначаються з дня досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку.
У спірному випадку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 досяг 55 років, 08.04.2025 звернувся за призначенням пенсії, тобто пізніше 3 місяців з дня досягнення спеціальних умов призначення пенсійного віку. Отже, пенсія за віком позивачу має бути призначена з дня звернення 08.04.2025.
Відповідач-1 заяву позивача не розглядав та не приймав жодного рішення стосовно призначення/відмови у призначенні пенсії позивачу.
Враховуючи викладене, ГУПФУ в Полтавській області не є належним відповідачем у справі, оскільки не порушувало права та інтереси позивача, не опрацьовувало заяви про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та не приймало оскаржуваних рішень.
Отже, позовна вимога, звернута саме до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, задоволенню не підлягає.
Оскільки у спірних відносинах компетентним органом для розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.04.2025 було визначено ГУПФ України в Миколаївській області, то саме останній має завершити процедуру призначення позивачу пенсії.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи статті 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідачів -1, - 2, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 достроково пенсію за віком з 08.04.2025.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Оскільки за результатами розгляду справи позовні вимоги до відповідача задоволено, суд вважає за необхідне присудити до стягнення судовий збір у розмірі 1211,20 грн з відповідача-2 у справі.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у призначенні пенсії за віком від 17.04.2025 №163750032527.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 08.04.2025 на підставі пункту 3 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.С. Шевяков