Справа № 420/174/25
17 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про повернення безпідставно сплачених коштів,
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області, у якому позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про повернення ОСОБА_1 безпідставно сплачених коштів у розмірі 37148 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 03 жовтня 2024 року вона вперше придбала у власність нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу (р.№ 4381 від 03.10.2024р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського нотаріального округу Іллічовою Н.А.,) і при його нотаріальному посвідченні сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від його вартості в загальній сумі 37148,00 грн. Так, як Позивач придбала житло вперше, нею 07.11.2024 була подана заява до Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, з вимогою сформувати та здійснити подання до Управління державного казначейства у м. Одесі Одеської області для повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 37 148,00 грн. відповідно до квитанції №70897169 від 03.10.2024p. Однак, листом від 13.11.2024 р. Відповідач відмовив у формуванні вказаного подання.
Позивач зазначає, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Управління ПФУ покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету. Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. Таким чином, посилання на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, на думку позивача, є необгрунтованими.
Ухвалою суду від 07.01.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову зазначаючи про те, що Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН) був запроваджений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року № 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" та від 16 травня 2002 року № 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно". На момент запровадження реєстраторами РПВН були посадові особи бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, право власності на нерухоме майно реєструвалося реєстраторами БТІ в РПВН шляхом внесення відповідного запису на підставі заяви власника, тобто носило необов'язковий заявницький характер. РПВН запроваджено в 2003 році, підключення БТІ до РПВН здійснювалось поступово, так як не були встановлені строки. До цього здійснення реєстрації права власності проводилось на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121. БТІ здійснювало реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування: населені пункти, у межах території яких БТІ мало право здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Отже єдиного загальнодержавного реєстру або інформаційної бази не існує.
Відповідач вважає, що відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав - РПВН, не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013 року. Зокрема, ОСОБА_1 не надано доказів того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013 року.
Позивачем подано відповідь на відзив у якій вона підтримала заявлені вимоги у повному обсязі і зазначила, що Відповідач формально віднісся до її заяви, не вивчив та не надав правильну оцінку наданим доказам, та у результаті таких своїх дій порушив права Позивача та діюче законодавство України, у зв'язку із чим, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав.
Всебічно і повно з?ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
23.10.2024 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. був посвідчений договір купівлі-продажу, за яким ОСОБА_1 придбала в особисту приватну власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 2 договору, продаж здійснено за 3714795 грн, що в еквіваленті складає 90000 дол. США.
Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 70897169 від 03.10.2024 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання нерухомого майна у розмірі 37148 грн.
ОСОБА_1 звернулася до Головного управління ПФУ в Одеській області із заявою від 07.11.2024 у якій зазначила, що житло нею було придбане вперше та просила сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Одеській області подання про повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі, 37 148,00 грн, відповідно до квитанції №70897169 від 03.10.2024 р.
До заяви позивачем були додані наступні документи: договір купівлі-продажу від 03.10.2024; квитанція до платіжної інструкції №70897169 від 03 жовтня 2024 року; заява ОСОБА_1 про те, що вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна та придбаває житло вперше за р.№ 4380 від 03.10.2024, засвідчена нотаріально; довідка (лист) з АТ Ощадбанк №б/н від 30.09.2024 р. на ім'я ОСОБА_1 про невикористання житлових чеків для приватизації; акт про фактичне проживання ОСОБА_1 з 13.07.1982 р. та по теперішній час за адресою реєстрації: АДРЕСА_3 ; інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №№397727540 від 03.10.2024 р.; паспорт громадянки України ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 виданий 21.02.2006: довідка про ідентифікаційний номер ОСОБА_1 ; довіреність ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 на представництво її інтересів з правом отримання грошових коштів.
Листом №1500-05806-8/17 від 13.11.2024 Головне управління ПФУ в Одеській області відмовило позивачу в наданні подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 37148,00 грн, мотивуючи відмову тим, що невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно, Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державний реєстр іпотек (стаття 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН) був запроваджений у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року № 192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно" та від 16 травня 2002 року № 661 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно". На момент запровадження реєстраторами РПВН були посадові особи бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ). У відповідності до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, право власності на нерухоме майно реєструвалося реєстраторами БТІ в РПВН шляхом внесення відповідного запису на підставі заяви власника, тобто носило необов'язковий заявницький характер. Заява про реєстрацію права власності подавалась до БТІ, яке здійснювало свою діяльність на території тієї адміністративнотериторіальної одиниці, на якій розташований об'єкт нерухомого майна. РПВН запроваджено в 2003 році, підключення БТІ до РПВН здійснювалось поступово, так як не були встановлені строки. До цього здійснення реєстрації права власності проводилось на підставі Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 9 червня 1998 року № 121. БТІ здійснювало реєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в межах його зони обслуговування: населені пункти, у межах території яких БТІ мало право здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. Отже єдиного загальнодержавного реєстру або інформаційної бази не існує. Таким чином, відсутність інформації в архівній складовій частині Державного реєстру прав - РПВН, не у всіх випадках є достовірним підтвердженням того, що особа не придбавала (не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) житлової нерухомості в період до 01.01.2013 року.
Не погодившись із відмовою відповідача, вважаючи її протиправною позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 8 частини першої статті 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" регулює Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. № 1740 (далі- Порядок №1740)
У пункті 2 Порядку №1740 встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Відповідно до пункту 15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Згідно підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 (в редакції Постанови КМ № 866 від 23.09.2020) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Крім того, пунктом 15-3 Порядку №1740 (в редакції Постанови КМ № 866 від 23.09.2020) визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином наведеними положеннями чітко визначено коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя) та перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Тобто, починаючи з 26.09.2020, в рамках чинного законодавства, шляхом внесення Постановою КМ №866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій від 23.09.2020» змін до Порядку №1740, держава створила цілком дієвий механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу. Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абзацу 4 пункту 15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом «в» пункту 15-2 Порядку №1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду.
Пунктом 5 Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України Наказом від 03.09.2013 № 787 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20.
Отже, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладає на особу обов'язок подання пакету документів, встановленого Порядком №1740, для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
Судом встановлено, що згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №397727540 від 03.10.2024, ОСОБА_1 речові права на житло за позивачем не зареєстровані.
Суд також перевірив наявність у позивача зареєстрованих прав на нерухоме майно за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з відповіді №1484893 від 17.06.2025 встановив, що інші речові права на житло за ОСОБА_1 , окрім придбаної за договором купівлі-продажу від 03.10.2024 квартири за адресою: АДРЕСА_2 , не зареєстровані.
Відповідно до Акту про фактичне проживання особи, складеного головою правління ОСББ «Квітуча калина» Левченко Олена Анатоліївна ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) дійсно проживала із своїми батьками з моменту їх реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , а саме з 13 липня 1982 року і фактично проживає по теперішній час.
Проте, суд зауважує, що згідно листа АТ «Державний ощадний банк України» від 30.09.2024 Банк не може надати інформацію щодо використання житлових чеків, у зв'язку з відсутністю списків громадян, які мають право прийняти участь в приватизації державного житлового фонду за зазначеною позивачем адресою.
У листі від 30.09.2024 АТ «Державний ощадний банк України», зазначив, що відповідно до Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комупального господарства України від 16.12.2009 № 396, пункту 20, (далі- Положення), документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім (и) місцем (ями) проживання (після 1992 року) щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території). Тільки цей орган може надавати достовірну інформацію щодо участь громадянина в процесі приватизації, адже він уповноважений здійснювати приватизацію державного житлового фонду за рахунок житлових чеків та розраховує їх. Ощадний банк України уповноважений виконувати функції з відкриття громадянам України іменних приватизаційних депозитних рахунків за умови надання органом приватизації приватизаційних платіжних доручень з визначенням розрахованої сум житлових чеків за приватизацію.
Як вбачається зі змісту заяви від 07.11.2024 про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, позивачем було до неї долучено, серед інших документів, довідку (лист) з АТ Ощадбанк №б/н від 30.09.2024 р. на ім'я ОСОБА_1 про невикористання житлових чеків для приватизації. Проте, зміст вказаного листа в дійсності не підтверджує таку обставину. У листі Банк зазначив, що не може надати інформацію щодо використання житлових чеків, адже лише орган приватизації може надавати достовірну інформацію щодо участь громадянина в процесі приватизації.
Згідно підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується, зокрема, даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Відповідно до п.20 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396, документом, що підтверджує невикористання громадянином житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідка(и), видана(і) органом приватизації за попереднім(и) місцем(ями) проживання (після 1992 року), щодо невикористання права на приватизацію державного житлового фонду (крім території проведення антитерористичної операції та тимчасово окупованої території).
Проте, лист АТ «Державний ощадний банк України» від 30.09.2024, який позивач подала Головному управлінню ПФУ в Одеській області як додаток до заяви про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, не можна вважати довідкою з місця проживання, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду.
Відтак, дослідивши зміст поданих позивачем документів, суд дійшов висновку, що позивач не дотрималася вимог Порядку №1740 та не подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом із заявою про повернення помилково сплачених коштів повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше, відповідно до приписів пункту 15-2 Порядку №1740, а саме даних про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду, що повинні підтверджуватися довідками з місць проживання (після 1992 року).
Подані позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області документи були недостатніми для прийняття рішення про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Тому, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підготувати та направити подання до Управління Державної казначейської служби у м. Одесі Одеської області про повернення позивачу безпідставно сплачених коштів у розмірі 37148 грн.
При цьому, відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими пунктом 15-2 Порядку №1740.
Посилання позивача на правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 21.08.2018 y справі №819/657/17; від 03.08.2018 №819/33/17; від 20.03.2018 у справі №819/1249/17; від 19.06.2018 у справі №819/1554/16, суд вважає не доречними, адже сформовані на основі положень Порядку №1740, які були чинними до 26.09.2020.
Проте, з 26.09.2020 внесені зміни у Порядок №1740, які передбачають подання заявником розширеного переліку документів для підтвердження обставини придбання житла вперше, які позивачем в повній мірі подані не були. А тому, правові позиції Верховного Суду, на які посилається позивач, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати не розподіляються.
На підставі викладеного, керуючись ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, адреса: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012.
Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА
.