Справа № 420/901/25
18 червня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_1 , Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Стислий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 , Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, в якій просить суд:
- визнати бездіяльність керівника військової частини № НОМЕР_2 , яка є структурним підрозділом Національної гвардії України протиправною через грубе порушення ст. 19 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб» та п.2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року щодо відмови мені від відправлення пакету документів до Національної гвардії України для затвердження і вирішення питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги неповнолітньому ОСОБА_2 у зв'язку із загибелі брата військовослужбовця ОСОБА_3 ;
- зобов'язати керівника військової частини № НОМЕР_2 , яка є структурним підрозділом Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України відправити пакет документів стосовно загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 до Національної гвардії України для затвердження і вирішення питання про нарахування в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року;
- визнати бездіяльність керівника Національної гвардії України, яка є структурним підрозділом Міністерства Внутрішніх Справи України протиправною через порушення ст. 19 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Постанову Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року щодо відмову в нарахування і виплати одноразової грошової допомоги неповнолітньому ОСОБА_2 у зв'язку із загибелі його брата -військовослужбовця ОСОБА_3 ;
- зобов'язати керівництва Національної гвардії України, розглянути пакет документів відносно загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , нарахувати і виплатити одноразової грошової допомоги члену сім'ї, неповнолітньому ОСОБА_2 відповідно до вимог п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року;
- визнати бездіяльність Міністерства Внутрішніх Справ України протиправною через порушення (невиконання вимог) ст. 19 Конституції України, Постанову Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо відмову в нарахування і виплати одноразової грошової допомоги неповнолітньому ОСОБА_2 у зв'язку із загибелі брата військовослужбовця (втрата годувальника) ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Міністерство Внутрішніх Справ України затвердити пакет документів відносно загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахувати та виплатити одноразової грошової допомоги члену сім'ї, в розмірі, встановленому законодавством України неповнолітньому ОСОБА_2 ;
- визнати бездіяльність Управління соціального захисту населення Білгород Дністровської районної державної адміністрації Одеської області протиправною через порушення ст. 19 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо відмову в нарахуванню і призначення пенсії неповнолітньої дитині- сироті ОСОБА_2 , у зв'язку з втрати годувальника - загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 ;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Білгород - Дністровської районної державної адміністрації Одеської області розглянути пакет документів відносно загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 та прийняти рішення про нарахуванню та призначення пенсії у зв'язку з втрати годувальника, неповнолітньому члену сім'ї ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка є опікуном неповнолітнього ОСОБА_2 , який перебував на утриманні брата військовослужбовця ОСОБА_3 . У зв'язку із загибеллю брата ОСОБА_3 , який був військовослужбовцем Збройних Сил України та загинув під час захисту Батьківщини, приймаючи безпосередню участь у бойових діях та забезпечуючи здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, позивачка звернулася до відповідачів із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №.168, оскільки ОСОБА_2 перебував на повному утриманні свого загиблого брата. Однак, відповідачами відмовлено у призначенні та виплаті грошової допомоги та пенсії з наступних підстав: спільне проживання із загиблим братом за однією адресою, ведення ними спільного побуту та перебування на його утриманні, не встановлює факт, що має юридичне значення, про перебування на утриманні загиблого військовослужбовця неповнолітньої дитини ОСОБА_2 .
05.03.2025 року та 13.06.2025 року від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено що позивач до Міністерства внутрішніх справ України не зверталась, а отже відсутня протиправна бездіяльність з боку суб'єкта владних повноважень (МВС України). За таких підстав, Позивачем не доведено, що діями та/або бездіяльністю МВС України порушено її права, свободи та інтереси, а тому, позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Пунктом 6 ст. 163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України (далі - Порядок та умови), затвердженого наказом МВС України від 09.08.2022 № 484, Головне управління НГУ приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю). Після прийняття рішення про призначення ОГД Головне управління НГУ (за наявності відповідних коштів державного бюджету) здійснює переказ коштів на реєстраційні рахунки уповноважених органів в установах Державної казначейської служби України. З огляду на зазначене, до компетенції МВС України не відноситься прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання стосовно військовослужбовців.
Заяви чи клопотання від сторін не надходило.
Процесуальні дії, вчинені судом.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи» від 27.05.2025 року № 157, у зв'язку із перебуванням судді Токмілової Л.М. з 20.05.2025 року у довготривалій соціальній відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/901/25.
27.05.2025 року справа № 420/901/25 за результатами автоматизованого розподілу була передана для розгляду судді Одеського окружного адміністративного суду Бутенку А.В.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 року справу № 420/901/25 прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Обставини справи.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має статус дитини сироти, що підтверджується рішенням Виконавчого комітету Успенівської сільської ради № 144 від 30.08.2023 року «про надання статусу дитини-сироти неповнолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Відповідно до висновку служби у справах дітей Успенівської сільської ради «Про доцільність встановлення опіки/піклування над неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » № 3 від 25.09.2023 року та рішення Виконавчого комітету Успенівської сільської ради № 149 від 28.09.2023 року «Про доцільність встановлення опіки/піклування над неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_1 призначена опікуном над неповнолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 448 від 17.10.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на утриманні брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , та отримував від нього допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Позивачка надіслала на адресу Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України всі необхідні документи для призначення виплати неповнолітньому ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю брата військовослужбовця ОСОБА_3 .
27.11.2024 року представник позивача звернувся до командування Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України із адвокатським запитом щодо надання інформації про розгляд наданих позивачем документів.
Жодної відповіді від Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України отримано не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 21 Закону України «Про Національну гвардію України» держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов'язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.
Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цього Закону, інших актів законодавства.
Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції Закону № 2489-IX від 29.07.2022 року), у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення)
Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час звернення позивачки із заявою про призначення одноразової грошової допомоги та на час прийняття спірного рішення) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Так, відповідно до п. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків.
Статтею 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами першою, восьмою, дев'ятою статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Процедуру виплати грошової допомоги (далі - ОГД), установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у разі загибелі внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, або які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого за вказаних обставин у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) визначено Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» в Національній гвардії України, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України 09 серпня 2022 року № 484 (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) (далі - Порядок №484).
Пунктом 2 Порядку №484 передбачено, що особи, які відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» мають право на отримання одноразової грошової допомоги (далі - отримувачі), звертаються до органу військового управління оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України, з'єднання, військової частини, вищого військового навчального закладу, навчальної військової частини (центру), бази, закладу охорони здоров'я, установи Національної гвардії України (далі - уповноважений орган) за останнім місцем проходження військової служби загиблого (померлого) військовослужбовця або іншого уповноваженого органу Національної гвардії України, визначеного командувачем Національної гвардії України, на який буде покладено функції щодо призначення та виплати ОГД, та подають такі документи:
заяву кожного повнолітнього члена сім'ї, батьків та утриманців загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану, які мають право на отримання допомоги, а в разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги;
витяг із наказу про виключення загиблого військовослужбовця під час дії воєнного стану зі списків особового складу уповноваженого органу;
витяг з особової справи про склад сім'ї військовослужбовця.
До заяви додаються завірені копії:
документів, що свідчать про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, зокрема про те, що загибель (смерть) не пов'язана із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю, або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
свідоцтва про смерть військовослужбовця;
постанови військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв'язку загибелі або отриманого поранення (контузії, травми, каліцтва), що спричинило смерть військовослужбовця;
свідоцтва про народження військовослужбовця - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого;
свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові);
свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині;
документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу членів сім'ї військовослужбовця (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту), та довідки про реєстрацію місця проживання (перебування) (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до таких документів не внесені);
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону);
рішення місцевої державної адміністрації, виконавчого органу місцевої ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця);
рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім'ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).
У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати ОГД отримувачі, яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органу документи, визначені цим пунктом, та копію відповідного рішення суду.
Відповідно до п. 5 Порядку №484 керівник уповноваженого органу в 10-денний строк із дня реєстрації всіх документів подає головному органу військового управління Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ) висновок щодо можливості виплати ОГД членам сім'ї, батькам та утриманцям військовослужбовця, до якого обов'язково додаються документи, визначені пунктом 2 цих Порядку та умов.
Якщо отримувач не подав (не надіслав) документи, визначені пунктом 2 цих Порядку та умов, керівник уповноваженого органу інформує про це отримувача.
Висновки суду.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 в районі міста Маріуполь, Донецької області.
Згідно з довідкою Кривобалківського старостинського округу Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 449 від 17.10.2023 року, до складу сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , входили:
мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_7 ),
брат - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (помнр 05.03.2022 року).
Відповідно до довідки Кривобалківського старостинського округу Успенівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 448 від 17.10.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебував на утриманні брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , та отримував від нього допомогу, яка була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.
Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (стаття 1 Сімейного кодексу України).
Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Тобто, виходячи з аналізу вказаної норми Сімейного кодексу України, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв'язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Згідно зі ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 23 квітня 2020 року по справі № 686/8440/16-й.
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5-рп/99) роз'яснив, що під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні. Членами сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші). Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може полягати у систематичній грошовій допомозі у виді витрат на утримання житла, його ремонті, сплату комунальних платежів, купівлі продуктів харчування, речей першої необхідності тощо. Тому, отримання заявником інших виплат не можуть бути перешкодою для визнання факту перебування його на утриманні.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги необхідно з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що згідно із Сімейним кодексом України неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є членом сім'ї загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та у відповідності до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перебував на повному утриманні загиблого.
Крім того, суд звертає увагу, що рішення суду або нотаріально посвідчений правочин, що підтверджує факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні загиблого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , надаються виключно особами, які не були членами сім'ї загиблого, але перебували на його утриманні.
Водночас суд зазначає, що у контексті оцінки предмету спірних правовідносин, у даному публічно-правовому спорі предметом спору є не встановлення юридичного факту перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні брата ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , а оцінка протиправної бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не прийняття висновку щодо можливості виплати ОГД членам сім'ї, батькам та утриманцям військовослужбовця, який загинув внаслідок збройної агресії під час дії воєнного стану.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 звернулася до Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України із заявою та пакетом документів, передбачених Порядком № 484 щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв'язку із загибеллю брата військовослужбовця ОСОБА_3 .
Суд зауважує, що п. 5 Порядку №484 передбачено обов'язок керівника уповноваженого органу в 10-денний строк із дня реєстрації всіх документів подати головному органу військового управління Національної гвардії України висновок щодо можливості виплати ОГД членам сім'ї, батькам та утриманцям військовослужбовця.
Проте, Військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України належним чином не розглянута заява позивача про виплату одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 та не прийняв жодного рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про покладення на Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України обов'язку розглянути подані позивачем документи та підготувати висновок щодо можливості виплати ОГД членам сім'ї, батькам та утриманцям військовослужбовця, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним та достатнім в даному випадку.
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Білгород Дністровської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови в нарахуванні і призначенні пенсії неповнолітній дитині- сироті ОСОБА_2 , у зв'язку із втратою годувальника, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Статтею 41 передбачено, що Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
В той час, ст. 49 вказаного Закону передбачено, що пенсію згідно з цим Законом призначають органи Пенсійного фонду України.
Як вбачається з матеріалів справи , позивач до управління Пенсійного фонду України із відповідною заявою та документами про призначення пенсії у разі втрати не зверталася, жодних рішень щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії в даному випадку компетентний орган Пенсійного фонду України не приймав.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в частині що стосується Управління соціального захисту населення Білгород Дністровської районної державної адміністрації Одеської області щодо відмови в нарахуванні і призначенні пенсії неповнолітньому ОСОБА_2 , у зв'язку із втратою годувальника.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Розподіл судових витрат.
Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної гвардії України, Військової частини НОМЕР_2 , Управління соціального захисту населення Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо не розгляду заяви та поданих ОСОБА_1 документів щодо виплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 .
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України розглянути подані ОСОБА_1 заяву та документи щодо виплати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , одноразової грошової допомоги, установленої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 та підготувати висновок щодо можливості виплати ОГД ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя А.В. Бутенко