17 червня 2025 рокусправа № 380/23699/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непризначення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 04.04.2022 - з дати виникнення права на пенсію за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку з 04.04.2022 та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що позивач є учасником бойових дій та отримує пенсію по віку з 06.07.2023 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003. 01.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив переглянути рішення про призначення йому пенсії з більш раннього терміну, а саме з 04.04.2022, тобто з дати виникнення права на пенсію за віком, оскільки звернутися із заявою про призначення пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку позивач не мав змоги у зв'язку з тим, що брав участь у бойових діях і не мав жодної можливості звернутися за призначенням пенсії ні в електронному, ні в паперовому вигляді. Однак, листом від 14.10.2024 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивача про те, що підстав для зміни дати призначення пенсії немає, оскільки звернення за пенсією відбулось пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, а відтак враховуючи місце реєстрації позивача та подану ним 06.07.2023 заяву, було прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 06.07.2023 (з дня подачі заяви). Позивач вважає такі дії відповідача необґрунтованими та протиправними, тому звернувся до суду із вказаним позовом.
Ухвалою суду від 25.11.2024 було залишено позовну заяву без руху.
Ухвалою суду 02.12.2024 продовжено процесуальний строк звернення до суду.
06.12.24 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №90454) в повному обсязі.
Ухвалою від 09.12.2024 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
26.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №23557), відповідно до якого дії управління є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України та роз'яснювальних листах Пенсійного фонду України, а відтак адміністративний позов є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволення, оскільки підстав для призначення пенсії позивачу за віком з 04.04.2022 немає. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак, 03.04.2022 йому виповнилося 60 років.
Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 є учасником бойових дій.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач з 06.07.2023 отримує пенсію за віком.
Пенсія йому призначена з моменту звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.
01.10.2024 позивач звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою, в якій просив переглянути рішення про призначення йому пенсії з 04.04.2022, оскільки право на пенсію за віком у нього виникло з 04.04.2022 (дата виповнення 60 років), а не з дати подачі заяви.
Однак, листом від 14.10.2024 ГУ ПФ України у Львівській області повідомило позивача про те, що підстав для зміни дати призначення пенсії немає, оскільки звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення позивачем пенсійного віку, а відтак враховуючи місце реєстрації позивача та подану ним заяву від 06.07.2023, було прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 06.07.2023.
Позивач, вважає таку відмову відповідача протиправною, тому з метою захисту своїх законних прав змушений звернутися до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до п. 6 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про призначення пенсії та документи, необхідні для призначення пенсії, особами, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, які безпосередньо беруть участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (далі - оборона України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації), або які перебувають на момент набуття права на призначення пенсії на лікуванні, реабілітації, протезуванні за кордоном, можуть надсилатися поштою.
Згідно ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:
1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач з 04.04.2022 побув право на пенсію за віком. Однак, з поважних причин пропустив трьохмісячний строк на звернення до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на звернення із вищевказаною заявою, позивач покликається на те, що з 05.03.2022 проходив військову службу за мобілізацією, з 04.05.2022 по 08.08.2022, брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України на території Донецької області, що підтверджується довідкою від 28.04.2024 №617, виданою командиром ВЧ НОМЕР_3 .
09.08.2022 позивач отримав поранення, у зв'язку із чим проходив лікування та реабілітацію, що підтверджується довідкою про обставини травми від 24.10.2022 №694/3370 та випискою з медичних карт стаціонарного хворого.
Вказані обставини відповідачем не заперечуються та не спростовуються.
Відмовляючи у призначені позивачу пенсії за віком з 04.04.2022, відповідач покликається виключно на звернення поза межами трьох місячного строку з дня досягнення ним пенсійного віку.
Однак, суд не погоджується із такою відмовою, з огляду на таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
Як вже встановлено судом, позивач з 05.03.2022 проходив військову службу за мобілізацією. З 04.05.2022 по 08.08.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на території Донецької області.
09.08.2022 позивач отримав поранення у зв'язку із чим проходив лікування та реабілітацію, що підтверджується довідкою про обставини травми від 24.10.2022 №694/3370 та випискою з медичних карт стаціонарного хворого.
Суд погоджується із доводами позивач про те, що з моменту виникнення права на пенсію за віком (04.04.2022), так і протягом наступних трьох місяців, він перебував у зоні ведення бойових дій та приймав безпосередню участь у захисті та обороні території України.
Позивач є особою, місцем фактичного перебування якого була зона ведення бойових дій, та у зв'язку із захистом територіальної цілісності України, захисту безпеки населення та інтересів держави об'єктивно не міг у встановлений строк звернутись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення ним пенсійного віку у період з 03.04.2022 по 03.07.2022.
Відповідно до Закону України «Про внесення зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення пенсії особам, які проживають на тимчасово окупованій території або на території, на якій ведуться бойові дії, п. 14-6 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376 із наступними змінами) доповнено п.п. 14-6.2 такого змісту: « 14-6.2. Тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений частиною першою статті 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24 лютого 2022 року, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку».
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому дії відповідача щодо відмови у непризначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд визнає протиправними.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, за приписами ст. 245 КАС України у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії направлені на усунення порушеного права позивача, виходячи із наданих повноважень адміністративного суду.
Аналіз зазначених норм у їх взаємозв'язку з ч. 2 ст. 2 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог позову, як і, відповідно, зміст рішення, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Разом з цим, ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб'єктами владних повноважень у сфері загальнообов'язкового пенсійного забезпечення.
До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.
Застосування такого способу захисту, як про це просить позивач, у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано усі визначені законом умови, необхідні для призначення дострокової пенсії за віком на підставі п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV. Зокрема, наявність у позивача страхового стажу, передбаченого цією статтею.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Судом враховано, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що зумовило звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо непризначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV з 04.04.2022 - з дати виникнення права на пенсію за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на підставі його заяви від 01.10.2024 пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 04.04.2022, з урахуванням висновків суду.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 17.06.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна