17 червня 2025 рокусправа № 380/4238/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Крутько О.В. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управлінням ДМС у Львівській області, Пустомитівського районного відділу Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Пустомитівського районного відділу Державної міграційної служби України в Львівській області, м. Пустомити, стосовно порушення конституційних прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , щодо безпідставної відмови органом, який є суб'єктом владних повноважень у видачі паспорта у вигляді книжечки та вилучення через знищення відомостей відносно заявниці з Державного демографічного реєстру та Головне управління ДМС у Львівській області: вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів стосовно не здійснення належного відомчого контролю за діяльністю керівника підпорядкованого підрозділу, яким допущено порушення конституційних прав громадянки на отримання паспорта у вигляді книжечки та вилучення через знищення відомостей відносно заявниці з Державного демографічного реєстру;
зобов'язати Головне управління ДМС у Львівській області: вул. Січових Стрільців, 11, м. Львів та Пустомитівського районного відділу Державної міграційної служби України в Львівській області, м. Пустомитів прийняти від ОСОБА_1 для знищення паспорт у вигляді картки та видати їй паспорт громадянина України у вигляді книжечки без внесення до даного паспорту будь-яких цифрових відомостей щодо номера чи серії паспорту та в межах своєї компетенції провести вилучення (виведення з реєстру); скасування (очищення ячейки пам'яті у сервері - накопичувані персональних даних реєстру) та знищення (кінцеве унеможливлювання використання номера).
В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено, що вона звернулась до Пустомитівського районного відділу Державної міграційної служби України у Львівській області (далі - Відповідач 2) із заявою, в якій просила видати їй паспорт у вигляді книжечки, оскільки виданий їй раніше паспорт у вигляді пластикової картки став непридатним для використання та отримувати паспорт у вигляді пластикової картки вона не бажає через релігійні переконання. Листом від 28.01.2025 відмовлено позивачці у видачі паспорта у вигляді книжечки. Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 24.03.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, зазначив, що 16.01.2021 року за своїм добровільним волевиявленням позивач звернулася до ГУ ДМС України у Львівській області, а саме Пустомитівського відділу ГУ ДМС у Львівській області для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки. ОСОБА_1 подала заяву-анкету №5555087 від 16.01.2021 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру у зв'язку з оформленням паспорта громадянина України вперше, яка є одночасно згодою на обробку персональних даних засобами Єдиного державного демографічного реєстру України (далі - ЄДДР). Згоду на обробку персональних даних Позивач посвідчила власним підписом. Законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України. Інформація про позивача була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI та Закону №5492-VI та є достовірною, тому, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні. Враховуючи наведене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач подала відповідь на відзив на позовну заяву, вважає доводи відповідача 1 необґрунтованими, просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
28.01.2025 ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до Пустомитівського районного відділу Державної міграційної служби України, в якій просила знищити її персональні дані, які знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, обміняти непридатку для використання ID-картку до закінчення строку її дії на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Листом від 29.01.2025 повідомлено позивачку про відсутність правових підстав для оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.
Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Частиною першою статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; громадянство, правосуб'єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України від 18.01.2001 №2235-III «Про громадянство України» (далі Закон №2235-ІІІ) документом, що підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (далі Положення №2503-ХІІ) затверджено Положення про паспорт громадянина України.
Пунктами 2, 3 Положення №2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Відповідно до пункту 12 Положення №2503-XII видача та обмін паспорта провадяться у місячний термін за місцем постійного проживання громадянина.
Пунктом 13 Положення №2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Згідно з пунктом 16 Положення №2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.
Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.
Для обміну паспорта у зв'язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.
Для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування (пункт 18 Положення №2503-XII).
Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (далі Закон №5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини 1 статті 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Частиною 4 статті 13 Закону №5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.
Згідно з частинами 1, 2, 4 та 5 статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Частиною 1 статті 16 Закону №5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Згідно з частиною 7 статті 21 Закону №5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім'я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб'єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово «відмова».
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Порядок №302).
Згідно з пунктами 1, 2, 3 Порядку №302 паспорт громадянина України (далі паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Обмін паспорта здійснюється у разі закінчення строку дії паспорта (підпункт 4 пункт 6 Порядку №302).
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються особі, яка досягла 14-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 Порядку №302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
За змістом пункту 19 Порядку №302 Документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів (далі уповноважені суб'єкти), територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС.
Згідно з пунктом 32 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку №302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв'язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави, органів місцевого самоврядування або підприємств, установ та організацій, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.
Окрім цього, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456 затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 №620/33591 (далі Тимчасовий порядок №456).
Пункт 1 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456 визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.
Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України» (пункт 2 розділу I «Загальні положення» Тимчасового порядку № 456).
Розділом IV Тимчасового порядку № 456 врегульовано порядок обміну паспорта.
Пунктом 1 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 встановлено, що обмін паспорта здійснюється в разі:
1) зміни прізвища, імені, по батькові, дати та/або місця народження;
2) установлення розбіжностей у записах (невідповідність записів, зроблених у паспорті, записам в інших документах);
3) непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних/найменуванні органу/штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа.
Згідно з пунктом 2 розділу IV «Обмін паспорта» Тимчасового порядку № 456 для обміну паспорта заявник подає:
1) заяву;
2) рішення суду;
3) паспорт, що підлягає обміну;
4) дві (три у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см;
5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв'язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати;
6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально;
7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).
Приписами статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся до Пустомитівського відділу ГУ ДМС у Львівській області для оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, що підтверджується заявою-анкетою №5555087 від 16.01.2021.
Окрім цього, позивач документований паспортом громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 від 01.02.2021 року.
У зв'язку із пошкодження та неможливістю використання ID-картки, позивачка 28.01.2025 звернулася до відповідача 2 із заявою довільної форми, в якій просила оформити і видати паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення №2503-XII.
Верховний Суд у постанові від 21.08.2020 під час розгляду адміністративної справи №260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Суд зауважує, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням №2503-XII.
Відповідач надав позивачу відповідь на його звернення в порядку Закону України «Про звернення громадян». Тобто, рішення про відмову позивачу в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки відповідачем не приймалось.
При цьому, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу щодо наявності правових підстав для видачі взамін паспорта, в якого закінчився термін дії, паспорт у формі книжечки.
В контексті встановлених обставин справи суд погоджується із доводами відповідача про те, що відповідно до частини 4 статті 13 Закону №5492-VI особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб'єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 7 Закону №5492-VI відцифровані відбитки пальців рук особи (у разі оформлення паспорта громадянина України) здійснюються за згодою особи.
Тобто, у разі оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки позивач вправі відмовитись від внесення відцифрованих відбитків пальців рук, а тому, обсяг внесення біометричних даних буде відповідати обсягу, які вже містяться у Реєстрі.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №380/5977/21.
Отже, з огляду на викладене суд вважає безпідставними покликання позивачки на її небажання надати згоду на обробку персональних даних та бажання отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, як на правомірну підставу його відмови від отримання паспорта у вигляді ID-картки при обміні вже виданого їй раніше паспорту громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з пошкодження та неможливістю використання ID- картки, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.
Враховуючи встановлені обставини та викладені норми права суд висновує, що використання позивачкою паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, оформленого внаслідок її волевиявлення, надання позивачкою згоди на обробку персональних даних та присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, який є єдиним та не присвоюється повторно, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки при обміні вже виданого раніше паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, у зв'язку з закінченням терміну його дії, жодним чином не порушує права позивачки та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне і сімейне життя.
Викладені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.03.2024 у справі №540/4500/21.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач 2 відмовляючи у видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки діяв в межах своїх повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої-третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач не довів протиправність оскаржуваних дій.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 162, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управлінням ДМС у Львівській області (адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, ЄДРПОУ: 37831493), Пустомитівського районного відділу Державної міграційної служби України у Львівській області (адреса: 81254, Львівська обл., м. Пустомитів, вул. Івана Кандиби, 3, ЄДРПОУ: 33358723) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду. У випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяКрутько Олена Василівна