17 червня 2025 рокусправа № 380/16881/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021;
- поновити позивача на квартирній черзі під №1 у списку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні запитуваної інформації, безпідставне віднесення витребуваної інформації до інформації з обмеженим доступом;
- зобов'язати відповідача надати витяг із протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2024, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 , з результатами поіменного голосування та підтвердженими підписами членів комісії, згідно якого позивача було переміщено у квартирній черзі з №1 на №11.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та перебував на квартирній черзі з 30.06.1992 у списку осіб військової частини НОМЕР_1 , які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання. Із листа відповідача дізнався, що його переміщено у квартирній черзі з №1 на №11. Вважає дії відповідача щодо здійснення такого переміщення протиправними. Крім того, вказує, що відповідачем порушено норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не надано йому копії протоколу, згідно якого його переміщено з №1 на №11 у списку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання приміщень для постійного проживання. Наведене зумовило звернення до суду із цим позовом.
Щодо процесуальних дій, вчинених у зв'язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді від 12.08.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 29.08.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив. Вказує, що згідно п. 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11.12.1984 року № 470, на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Згідно п. 32 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою КМУ від 3 серпня 2006 р. № 1081, військовослужбовцям житло надається згідно з чергою. Черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень). Оскільки, згідно даних облікової справи позивача, такий є зареєстрованим в населеному пункті Новий Калинів - 16.06.1998, остаточною датою зарахування на квартирний облік вважається 16 червня 1998 року, тому у військовій частині НОМЕР_1 були відсутні підстави для зарахування на квартирний облік іншою датою. Так, згідно даних облікової справи позивача, відповідно до протоколу №7 від 17.05.2021 та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.05.2021 №370ад, Позивач зарахований на квартирний облік квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 з 16 червня 1998 року. Отже, враховуючи вище зазначені норми, військовою частиною НОМЕР_1 було правильно застосовано законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а саме п. 15 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР від 11.12.1984 року № 470.
Також відповідач повідомляє суд про те, що після численних запитів отриманих від позивача на адресу в/ч НОМЕР_1 , житловою комісією в/ч НОМЕР_1 було детально вивчено його облікову справу та встановлено, що ОСОБА_1 згідно Витягу з реєстру територіальної громади від 20.12.2023 року, зареєстрований у населеному пункті АДРЕСА_1 - 15.03.2002. Так, на засіданні житлової комісії в/ч НОМЕР_1 Позивача, згідно Протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 № 56 від 04.10.2024 року та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.10.2024 року № 637ад, зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 з 15 березня 2002 року. Згідно п. 2 зазначеного наказу командира в/ч НОМЕР_1 , абз. 4 п. 1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.05.2021 року № 370ад, вважається таким, що втратив чинність.
Щодо ненадання відповідачем на запит на публічну інформацію затребуваної інформації, зазначив, що військова частина НОМЕР_1 надала відповідь про те, що оригінал Протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 7 від 17.05.2021 року військовою частиною НОМЕР_1 не може бути надано, оскільки в зазначеному протоколі є персональні дані інших військовослужбовців та членів сім'ї, які перебувають разом із ними на квартирному обліку. Проте, військовою частиною НОМЕР_1 було запропоновано позивачу «ОСОБИСТО» прийти у будь який зручний для нього час та ознайомитись з оригіналом зазначеного протоколу. Як стверджує сам позивач, зазначену відповідь він отримав 15.05.2024, проте станом на сьогоднішній день такий не приходив ознайомлюватись із зазначеним протоколом.
Ухвалою суду від 16.12.2025 у задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Листом №4/ЖК від 26.05.2023 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що відповідно до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та звільнених з військової служби, які перебувають на обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання позивач у складі сім'ї 1 (одна) особа перебуває на обліку за №1 з 30.06.1992.
Листом від 05.04.2024 №19/1 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача, що відповідно до списків військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та звільнених з військової служби, які перебувають на обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання позивач у складі сім'ї 1 (одна) особа перебуває на обліку за №11 з 16.06.1998.
Позивач 01.05.2024 звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію, у якому просив надати протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 з результатами поіменного голосування та підтвердженими підписами членів комісії, згідно якого його було переміщено з №1 на №11 у списку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 .
У відповідь на запит відповідач надав лист №76/7/3 від 02.05.2024, яким повідомив наступне:
«На Ваш запит на публічну інформацію Вх. №4613 від 01.05.2024 щодо надання Вам Протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 з результатами поіменного голосування та підтвердженими підписами членів комісії, копію оригіналу протоколу Вам надати неможливо, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 6 п. 1 абз. 1 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», в протоколі висвітлена конфіденційна інформація, яка стосується інших військовослужбовців та військовослужбовців, звільнених в запас.
З метою дотримання вимог ст. 10 п. 3 абз. 1 Закону України від 13.01.2022 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з тим, що в даному протоколі присутні інформація не лише про Вас, а і про інших осіб та відповідно до вимог ст. 10 п. 3 абз. 3 Закону України від 13.01.2022 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб, якщо у Вас є необхідність ознайомитись з оригіналом Протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021, Ви можете прибути у військову часину НОМЕР_1 з понеділка по п'ятницю з 09:00 по 12:30 та з 14:00 по 16:30 та ознайомитись з оригіналом Протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 ОСОБИСТО!».
Із відзивом на позовну заяву відповідач подав до суду витяг із протоколу житлової комісії військової часини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021, яким постановлено на підставі п. 13 глави VI наказу Міністра оборони України №380 від 31.07.2018, рапортів (заяв) та документів, що підтверджують зміни військовослужбовців, п. 15 постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 «Про затвердження Правил Обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» внести зміни в наступні облікову справи:
- старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 у зв'язку із реєстрацією в даному населеному пункті 16.06.1998 остаточною датою зарахування на квартирний облік вважати дату реєстрації при військовій частині НОМЕР_1 - 16 червня 1998 року, датою зарахуванні до першочергового списку - 15 липня 1998 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.05.2021 №370ад внесено зміни до облікової справи старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 у зв'язку із реєстрацією в даному населеному пункті 16.06.1998 остаточною датою зарахування на квартирний облік вважати дату реєстрації при військовій частині НОМЕР_1 - 16 червня 1998 року, датою зарахуванні до першочергового списку - 15 липня 1998 року.
Позивач вважає протиправними Протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_2 №7 від 17.05.2021, а також бездіяльність відповідача щодо відмови у наданні запитуваної інформації, безпідставне віднесення витребуваної інформації до інформації з обмеженим доступом, відтак звертається до суду із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (далі Закон №2939-VI) визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону №2939-VI 1. Кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону №2939-VI розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
Частиною 2 статті 5 Закону №2939-VI передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Частина 1 ст. 19 Закону №2939-VI закріплює, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 19 Закону №2939-VI запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Відповідно до ч.ч. 1-1 ст. 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Судом встановлено, що позивач 01.05.2024 звернувся до відповідача із запитом на публічну інформацію, у якому просив нажати протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 з результатами поіменного голосування та підтвердженими підписами членів комісії, згідно якого його було переміщено з №1 на №11 у списку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 .
У відповідь на запит відповідач надав лист №76/7/3 від 02.05.2024, яким повідомив наступне:
«На Ваш запит на публічну інформацію Вх. №4613 від 01.05.2024 щодо надання Вам Протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 з результатами поіменного голосування та підтвердженими підписами членів комісії, копію оригіналу протоколу Вам надати неможливо, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 6 п. 1 абз. 1 Закону України від 13.01.2011 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», в протоколі висвітлена конфіденційна інформація, яка стосується інших військовослужбовців та військовослужбовців, звільнених в запас.
З метою дотримання вимог ст. 10 п. 3 абз. 1 Закону України від 13.01.2022 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації», у зв'язку з тим, що в даному протоколі присутні інформація не лише про Вас, а і про інших осіб та відповідно до вимог ст. 10 п. 3 абз. 3 Закону України від 13.01.2022 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб, якщо у Вас є необхідність ознайомитись з оригіналом Протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021, Ви можете прибути у військову часину НОМЕР_1 з понеділка по п'ятницю з 09:00 по 12:30 та з 14:00 по 16:30 та ознайомитись з оригіналом Протоколу житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 ОСОБИСТО!».
Із аналізу листа відповідача №76/7/3 встановлено, що відповіді по суті запиту позивачу не надано. При цьому, відповідач покликається на те, що у запитуваному протоколі міститься конфіденційна інформація, яка стосується інших військовослужбовців та військовослужбовців, звільнених в запас.
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
Згідно з ч. 1 і 2 статті 7 Закону №2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Розпорядники інформації, визначені частиною першою статті 13 цього Закону, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Відтак, конфіденційна інформація є одним із видів інформації з обмеженим доступом, поширення якої можливе лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Втім, суд зазначає, що зі змісту запиту на публічну інформацію від 01.05.2024 випливає, що позивач запитував лише ту інформацію, яка стосується безпосередньо його, а не інших осіб.
Щодо покликання відповідача на те, що конфіденційна інформація міститься в запитуваному протоколі, то слід наголосити, що відповідно до ч. 8 ст. 6 Закону №2939-VI обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Таким чином, з огляду на зміст запиту та гарантоване право позивача на отримання інформації, що стосується його, суд доходить висновку, що відповідач повинен був надати позивачу запитувану інформацію у допустимій формі, зокрема шляхом надання витягу з Протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 або надання копії такого Протоколу із приховуванням конфіденційної інформації, яка стосується інших осіб.
Частиною 2 ст. 22 Закону №2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Оскільки відповідачем після отримання запиту на публічну інформацію надано відповідь не по суті запиту, а повідомлено про можливість ознайомитись із запитуваною інформацією особисто, суд доходить висновку, що позивачем фактично відмовлено позивачу у наданні інформації.
Враховуючи способи захисту, викладені у частині 2 ст. 23 Закону №2939-VI, суд вважає за доцільне задовольнити заявлену в цій частині позовну вимогу у спосіб: визнати протиправною відмову у задоволенні запиту позивача на інформацію від 01.05.2024.
З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача належить зобов'язати відповідача надати позивачу запитувану інформацію на запит на інформацію від 01.05.2024.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визнати протиправним та скасувати Протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 та поновити позивача на квартирній черзі під №1 у списку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання, суд виходить з такого.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціальної) - захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) (тут і далі в редакції, чинній станом на день звільнення позивача з військової служби) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).
Згідно із статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).
Питання забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями врегульовано статтею 12 Закону №2011-ХІІ.
Частиною 1 ст. 12 Закону 2011-ХІІ визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Абзацом 4 ч. 1 ст. 12 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У свою чергу, облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання, врегульовано нормами Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №470 (далі Правила №470).
Пунктом 2 Правил №470визначено, що жилі приміщення надаються громадянам, які потребують поліпшення житлових умов, постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР), як правило, у вигляді окремої квартири на сім'ю.
Відповідно до пункту 3 Правил №470 квартирний облік, установлення черговості на одержання жилої площі, а також її розподіл здійснюються під громадським контролем і з додержанням гласності.
Згідно п. 15 Правил № 470, на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Жиле приміщення надається громадянам у межах 13,65 квадратного метра жилої площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян жилою площею в даному населеному пункті. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки.
Як встановлено судом, позивач у складі сім'ї 1 людина перебував на обліку за №1 з 30.06.1992.
В подальшому протоколом житлової комісії військової часини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 постановлено на підставі п. 13 глави VI наказу Міністра оборони України №380 від 31.07.2018, рапортів (заяв) та документів, що підтверджують зміни військовослужбовців, п. 15 постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11.12.1984 №470 «Про затвердження Правил Обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» внести зміни в наступні облікову справи:
- старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 у зв'язку із реєстрацією в даному населеному пункті 16.06.1998 остаточною датою зарахування на квартирний облік вважати дату реєстрації при військовій частині НОМЕР_1 - 16 червня 1998 року, датою зарахуванні до першочергового списку - 15 липня 1998 року.
Відтак, зазначеним рішенням зміщено позивача з місця №1, на якому він перебував з огляду на реєстрацію у відповідному населеному пункті 30.06.1992, на місце №11, обґрунтовуючи реєстрацією в даному населеному пункті 16.06.1998.
Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Втім, обґрунтовуючи правомірність прийнятого рішення, жодного доказу на підтвердження реєстрації місця проживання позивача у відповідному населеному пункті саме 16.06.1998 відповідачем не надано, в матеріалах справи такі не містяться.
Отже, оскільки відповідачем не виконано свого обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, суд доходить висновку про протиправність такого та наявність підстав для його скасування.
З огляду на наведене, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Протоколу засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 в частині зміни дати зарахування позивача на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підлягають задоволенню.
Встановлення судом факту протиправності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього суб'єкта обов'язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути позивача у первинне правове становище, яке існувало до моменту прийняття протиправних рішень, вчинивши дії з поновлення позивача на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов.
Відтак, слід зобов'язати відповідача поновити позивача на квартирній черзі під №1 з 30.06.1992 у списку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання.
У відзиві на позовну заяву відповідач покликається також на те, що після численних запитів отриманих від позивача на адресу в/ч НОМЕР_1 , житловою комісією в/ч НОМЕР_1 було детально вивчено його облікову справу та встановлено, що ОСОБА_1 згідно витягу з реєстру територіальної громади від 20.12.2023, зареєстрований у населеному пункті ОСОБА_2 - 15.03.2002. 27.09.2024 року позивача було повідомлено, що у зв'язку з реєстрацією його у населеному пункті Новий Калинів 15.03.2002, у його облікову справу будуть внесені зміни. Так, на засіданні житлової комісії в/ч НОМЕР_1 позивача, згідно Протоколу засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 № 56 від 04.10.2024 та наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 04.10.2024 № 637ад, зараховано на квартирний облік у військовій частині НОМЕР_1 з 15 березня 2002 року. Згідно п. 2 зазначеного наказу командира в/ч НОМЕР_1 , абз. 4 п. 1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.05.2021 року № 370ад, вважається таким, що втратив чинність
Втім, суд зазначає, що зазначене рішення, оформлене протоколом засідання житлової комісії в/ч НОМЕР_1 № 56 від 04.10.2024, прийняте відповідачем вже після звернення позивача до суду із цим позовом, та позивачем у межах цієї справи не оскаржується.
Щодо визнання таким, що втратив чинність абз. 4 п. 1 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 17.05.2021 № 370ад, то слід наголосити, що предметом оскарження у цій справі є саме рішення житлової комісії, оформлене протоколом №7 від 17.05.2021, а не наказ від 17.05.2021 № 370ад, прийнятий для виконання такого рішення.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У відповідності до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у задоволенні запиту ОСОБА_1 на інформацію від 01.05.2024.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 запитувану інформацію на запит на інформацію від 01.05.2024.
Визнати протиправним та скасувати Протокол засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №7 від 17.05.2021 в частині зміни дати зарахування ОСОБА_1 на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 поновити ОСОБА_1 на квартирній черзі під №1 з 30.06.1992 у списку осіб, які набули право та потребують поліпшення житлових умов шляхом надання приміщень для постійного проживання.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
СуддяСидор Наталія Теодозіївна