Іменем України
18 червня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/1040/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» (далі - позивач, ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд») звернулося до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - відповідач), в якому просить:
-визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №210956 від 08 вересня 2020 року.
В обґрунтування позову зазначено, що 23 листопада 2020 року представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» стало відомо про зупинення всіх видаткових операцій та арешт банківського рахунку, що відкритий позивачем у АТ «КБ «ЗЕМЕЛЬНИЙ КАПІТАЛ».
Відповідно до відкритих баз даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного реєстру боржників, позивачу стало відомо про наявність виконавчого провадження ВП №63609314, у якому позивач фігурує як боржник перед стягувачем Північним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки.
23 листопада 2020 року представником позивача адвокатом Лук'янчуком А.В., на офіційну електронну адресу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) засобами електронного зв'язку, було зроблено електронний запит на отримання постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №63609314 з ідентифікаторами доступу, що винесена державним виконавцем Борисюком Романом Анатолійовичем (стягувач Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки).
24.11.2020 позивачем через свого представника адвоката Лук'янчука А.В. отримано електронного листа з електронної адреси Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), де у додатках містилась постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63609314 з ідентифікаторами доступу від 13.11.2020.
Під час доступу позивача до Автоматизованої системи виконавчого провадження, стало відомо, що документом, як підставою для стягнення з позивача на користь стягувача Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки коштів у розмірі 34 000,00 грн є Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №210956 від 08.09.2020, що винесена заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки.
Підставою для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у відношенні позивача зазначено Акт №236179 від 30.07.2020 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%.
03 грудня 2020 року представником позивача було зроблено адвокатський запит на отримання копії Акту №236179 від 30.07.2020 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% та інших матеріалів справи, що стали підставою для винесення Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №210956 від 08.09.2020.
09.12.2020 позивачем через свого представника отримано електронного листа з електронної адреси Державної служби України з безпеки на транспорті, де у додатках містився лише один документ - копія Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №236179 від 30.07.2020, будь-яких інших документів додано не було.
Відповідно до Акту №236179, під час перевірки виявлено порушення: Перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових обмежень, а саме: загальна маса т/з 42,55 т. при допустимих 40 т., навантаження на строєну вісь 27,30 т.
На підставі Акту №236179 складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №210956 від 08.09.2020 у розмірі 34 000,00 грн.
Позивач не погоджується з вказаною постановою, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
06.04.2021 відповідачем до Окружного адміністративного суду міста Києва надіслано відзив, в якому зазначено, що 30.07.2020 інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Луганській області, відповідно до направлення на перевірку № 55/2707-20 від 27.07.2020, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 №422, співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Луганській області, був зупинений транспортний засіб марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Разом з цим, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т(для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 г) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування.
Таким чином, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_2 було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 27,3 т, при нормативно допустимому 22 т, загальна маса 42,55т при нормативно допустимій - 40т. Таким чином, відповідно до частини 4 пункту 4 Порядку №1007/1207 контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки в Луганській області було складено довідку про здійснення габаритно-вагового контролю від 30.07.2020.
На підставі пункту 6 Порядку №422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, інспекторами Управління Укртрансбезпеки в Луганській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0003109 від 30.07.2020 по Порядку № 1567.
Повідомленням від 03.09.2020 (0308300587989) позивача було викликано для розгляду справи про поручення законодавства про автомобільний транспорт на 08.09.2020.
Таким чином, як зазначив відповідач, у позивача була можливість надати відповідні заперечення, пояснення та докази до моменту винесення постанови з моменту скоєння правопорушення.
Враховуючи те, що відповідно до Акту проведення перевірки ТОВ «Монтаж Сервіс-Буд» виконувало вантажні перевезення з навантаженням на строєну вісь склало 27,30 т при нормативу 24,09% заступником начальника Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідно до абзацу 16 ч.1 ст.16 Закону України «Про автомобільний транспорт», тобто 34000,00 грн.
На підставі викладеного, відповідач вважає, що діяв правомірно, а тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду міста Києва ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року прийнято справу 320/80/22 до провадження, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропоновано сторонам протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надіслати суду через підсистему "Електронний суд" додаткові письмові пояснення по справі та відповідні докази разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншій стороні копії письмових пояснень та доданих до них документів.
Ухвалу суду від 10.02.2025 доставлено сторонам через підсистему "Електронний суд" 11.02.2025, додаткові письмові пояснення по справі не надано.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 15 квітня 2025 року №235/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд», код ЄДРПОУ 41333478, 07359, Бучанський район, Київська область, с. Червоне, вул. Покровська, буд. 115, основний вид діяльності - 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель.
30.07.2020 відповідачем складено Акт №236173 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до вищевказаного Акту встановлено порушення перевезення вантажу з перевищенням допустимих валових обмежень, а саме загальна маса 42,55 т при нормативно допустимій - 40 т, з навантаженням на строєну вісь 27,30 т при допустимих 22 т, ТТН №8/1 від 17.07.2020.
Також, відповідачем складено довідку №6003103 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.07.2020.
08.09.2020 Київським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №210956 до Товариство з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» в розмірі 34000,00 грн.
В подальшому, 13.11.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №63609314 щодо стягнення штрафу у розмірі 34 000 грн на підставі постанови № 210956 виданий 08.09.2020.
Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу №210956 від 08 вересня 2020 року, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до статті 1 Положення про Укртрансбезпеку (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті частина четверта статті 1 Положення про Укртрансбезпеку.
Приписами частини другої статті 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до частин першої, четвертої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону № 2344-III водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Згідно абзацу 16 частини першої статті 60 Закону № 2344-III встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пункту 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
В свою чергу, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила № 1306, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил № 1306, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.
У свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» від 27 червня 2007 року № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879, в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до підпунктів 2, 5 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології; дозвіл на рух - єдиний уніфікований документ, що видається уповноваженим органом відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75), після внесення в установлених порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому визначаються умови експлуатації транспортних засобів протягом певного часу за встановленим маршрутом і який дає право на проїзд за таких умов.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 879 встановлено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
При цьому, під час розгляду судом даної справи позивачем не було доведено факт наявності у останнього відповідного дозволу, а отже за описаних обставин відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Аналогічну правову позицію висловлено у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року по справі № 803/1540/16, від 01 липня 2020 року по справі №803/50/17.
Також позивач не надав суду доказів, що він звертався за видачею дозволу, а йому було відмовлено.
Відповідно до підпунктів 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Згідно з пунктом 18 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
У разі пред'явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.
Пунктом 20 Порядку № 879 встановлено, що за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013р. №1007/1207), працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху; 2) здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом; 3) у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567, в редакції на час виникнення спірних правовідносин), під час проведення рейдової перевірки можливе, зокрема, здійснення габаритно-вагового контролю.
Пункт 21 Порядку № 1567 передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Як вже було зазначено, відповідачем 30.07.2020 складено Акт №236173 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до вищевказаного Акту встановлено порушення перевезення вантажу з перевищенням допустимих валових обмежень, а саме загальна маса 42,55 т при нормативно допустимій - 40 т, з навантаженням на строєну вісь 27,30 т при допустимих 22 т, ТТН №8/1 від 17.07.2020.
Також, відповідачем складено довідку №6003103 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 30.07.2020.
Крім того, на основі встановлених даних службовими особами відповідача було складено розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів згідно Акту від 30.07.2020 №0003109.
Таким чином, виходячи з викладених вище обставин, суд приходить до висновку, що належний позивачу транспортний засіб марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень понад 20%, при цьому у водія вказаного вище транспортного засобу були відсутні дозволи, які дають право на рух таким транспортним засобом.
Щодо доводів позивача про те, що Акт №236179 не містить характеристик в частині вимірювання зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортного засобу позивача, який відсоток похибки таких ваг і чи враховувався під час зважування сипучий стан вантажу, суд зазначає наступне.
Згідно з товарно-транспортною накладною №8/1 від 17.07.2020 вбачається, що на транспортному засобу марки DAF номерний знак НОМЕР_1 , здійснювалось перевезення щебеню гранітного (фракція 0/40) насипом.
В свою чергу, у відповідності до приписів пункту 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), встановлено спеціальні правила якими чітко передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Відтак, керуючись вказаними приписами, суд зауважує, що завантажуючи автомобіль, в межах дозволеної фактичної маси, в даному випадку до 40 т., перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
При цьому, відсутність методичних рекомендацій для зважування сипучих вантажів, затверджених Мінекономрозвитку, саме по собі не може бути підставою для незастосування до перевізника відповідальності, у зв'язку із порушенням ним законодавства про автомобільний транспорт, за умови підтвердження факту перевищення транспортним засобом вагових параметрів.
Суд зауважує, що позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов'язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.
Крім того, суд враховує, що відповідно до приписів абзацу 4 правил 4 Правил № 30 чітко встановлено, що допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%.
Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2 %, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися.
Суд також зазначає, що оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 803/1540/16.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Що ж стосується аргументів позивача про те, що результати вимірювання, здійснені відповідачем, не можна вважати достовірними, зважаючи на встановлення точного показника навантаження на кожну з осей чи в строєні, транспортного засобу з відповідним вантажем, то суд вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.
Аналогічний висновок з цього приводу викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16.
Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність свого рішення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтаж Сервіс-Буд» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова