про залишення позовної заяви без руху
18 червня 2025 року № 320/29401/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви Вищого господарського суду України в особі голови ліквідаційної комісії до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегового Владислава Сергійовича про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб,
встановив:
Уповноважений представник позивача Вищого господарського суду України, в особі голови ліквідаційної комісії, звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегового Владислава Сергійовича про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб, у якому просить суд:
-Визнати протиправними дії державного виконавця;
-Скасувати постанову державного виконавця від 23.01.2025 року № 76903831 про відкриття виконавчого провадження;
-Скасувати постанову державного виконавця від 23.01.2025 року № 76903831 про стягнення виконавчого збору;
-Скасувати постанову державного виконавця від 23.01.2025 року № 76903831 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження;
-Скасувати постанову державного виконавця від 14.02.2025 року № 76903831 про накладення штрафу;
-Скасувати постанову державного виконавця від 07.03.2025 року № 76903831 про накладення штрафу.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дану позовну заяву фактично передано судді для розгляду 16.06.2025 року.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Як вбачається, у п. 5 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно положень ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, позивач не погоджується з діями державного виконавця.
У позовній заяві зазначено, що 23.01.2025 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо Вищого господарського суду України. Лист з копіями постанов надійшов з Мінюсту лише 28.01.2025 року.
Попри те, що Вищий господарський суд України 13.02.2025 року надав державному виконавцю пояснення та просив закрити провадження згідно з ч. 9 ст. 27 Закону «Про виконавче провадження», 14.02.2025 року виконавець наклав штраф у розмірі 5100 грн - без урахування зазначених пояснень.
Далі, 07.03.2025 року - постанова про штраф на суму 10 200 грн, яка містила посилання на недостовірну інформацію (використання довідки, яка нібито містила рішення, що було скасоване, хоча це не відповідає дійсності).
У подальшому, позивач вказує, що 27.03.2025 року державний виконавець знову направляє вимогу до Вищого господарського суду України, не згадавши жодних попередніх пояснень. Також стало відомо про відкриття кримінального провадження №12025100060000536 від 25.03.2025 року за ознаками умисного невиконання рішення суду.
Вищий господарський суд України повторно інформує про вжиті заходи листом від 08.04.2025 року, однак 07.05.2025 року виконавче провадження закривається знову без урахування наданих пояснень.
Суд встановив, що моментом, з якого позивачеві стало відомо про порушення його прав, є 14.02.2025 року - дата винесення першої постанови про накладення штрафу. Саме з цього часу виникла правова підстава для звернення до суду, оскільки позивачу було завдано шкоди, попри попередньо надані пояснення та об'єктивну неможливість виконання рішення у встановлені строки.
З урахуванням вищенаведених обставин та матеріалів, доданих до позовної заяви, встановлено, що уповноважений представник позивача Вищого господарського суду України, в особі голови ліквідаційної комісії мав право звернутися до суду з позовними вимогами про визнання протиправними дії державного виконавця та скасування його постанов - у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів - тобто 24.02.2022.
Водночас позовна заява в інтересах позивача подана до Київського окружного адміністративного суду лише 11.06.2025 року.
Суд звертає увагу, що з моменту винесення першої постанови про накладення штрафу (14.02.2025 року) до дня подання позовної заяви минув передбачений законом десятиденний строк, причому цей строк був суттєво перевищений, що свідчить про пропуск встановленого процесуального строку для звернення до суду у справах цієї категорії.
Окрім цього, у матеріалах позовної заяви відсутня заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, а також будь-які докази на підтвердження поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позовної заяви відповідну заяву про поновлення цього строку разом із доказами, що підтверджують поважність причин його пропуску.
Таким чином, позовна заява подана з порушенням встановлених процесуальних вимог щодо строків звернення до суду, без належного обґрунтування причин такого пропуску.
Судом враховано вимоги ч. 2 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Вказані недоліки повинні бути усунуті в п'ятиденний строк з дня отримання позивачем копії даної ухвали шляхом подання до суду:
-заяви про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду із зазначенням доказів, що підтверджують обставини, які об'єктивно перешкоджали позивачу своєчасно реалізувати своє право на звернення до суду за захистом своїх прав у строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.
Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 21.04.2021 року у справі № 640/25046/19 «Причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежить від волевиявлення сторони і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій».
Отож причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів адміністративного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
На підставі наведеного та керуючись ст. 122-123, 161, 169, 171, 241, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Адміністративний позов Вищого господарського суду України в особі голови ліквідаційної комісії до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегового Владислава Сергійовича про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб - залишити без руху.
Позивачу надається п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк позовну заяву Вищого господарського суду України в особі голови ліквідаційної комісії до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегового Владислава Сергійовича про оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, їх посадових та службових осіб - вважати неподаною та повернути з усіма доданими до неї документами.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Вісьтак М.Я.