про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
16 червня 2025 року м.Київ №320/29463/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з заявою про забезпечення позову, подану до пред'явлення позову, у якій просить суд:
- вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з прийняттям наказу про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування заяви зазначено, що 17 травня 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 для постановки на військовий облік за місцем реєстрації, де позивач отримав повістку №А2-0432-2 для уточнення даних на 19.05.2025 та повістку №А2-0432-2 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби на 21.05.2025. 21 травня 2025 року позивач, звернувшись до ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав направлення №А2-0432 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я під час мобілізації в особливий період. У період з 21.05.2025 по 26.05.2025 позивач проходив медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якої була оформлена довідка №2025-0527-1032-4022-0 від 27.05.2025, з якою позивач був лише ознайомлений та отримав 28.05.2025. 29 травня 2025 року позивач, будучи не згодним з висновком військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимушений був звернутись із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі абз.2 п.72 постанови № 560 Кабінету Міністрів України від 16.05.2024. Натомість та замість отримання нового направлення для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі абз.2 п.72 постанови № 560 Кабінету Міністрів України від 16.05.2024, позивачу представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 29 травня 2025 року була вручена повістка №3/28 на 30.05.2025 на “співбесіду», а 30 травня 2025 року була вручена повістка №10/25/358 на 13.06.2025 на “відправку на HЦ". 10 червня 2025 року позивач, будучи не згодним з висновком військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , вимушений був звернутись із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_5 на отримання направлення для проходження військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 на підставі абз.2 п.72 постанови № 560 Кабінету Міністрів України від 16.05.2024. На думку позивача відповідачем відносно нього допущено протиправні дії, які мають тривалу дію і продовжуються наразі. Зазначені протиправні дії відповідача можуть мати наслідком призов позивача на військову службу під час мобілізації, притягнення його до адміністративної і навіть кримінальної відповідальності за невиконання правил військового обліку. Оскільки позивачу вже була вручена фактично “бойове мобілізаційне направлення», і є велика вірогідність, що в разі невжиття заходів забезпечення позову позитивний результат задоволення позову вже не буде мати для позивача ефекту потрібної дії.
Дана заява була передана судді для подальшого розгляду 16.06.2025.
Розглянувши вищевказану заяву про забезпечення позову, вивчивши надані докази на підтвердження поданої заяви, суд виходить з наступного.
За змістом частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
За приписами частини першої-другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 29.11.2022 у справі № 640/17821/21, від 06.12.2022 у справі № 140/8745/21.
У постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 суд звернув увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Проаналізувавши мотиви, якими заявник обґрунтовує подану заяву, суд дійшов висновку, що доводи й аргументи сторони позивача не є достатніми та переконливими для висновку про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за правилами, встановленими статтями 150-151 КАС України, адже мотиви заяви про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях, що відповідачем чи іншими компетентними органами можуть вчинятися дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації.
Водночас, суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, що ймовірно можуть бути порушені у майбутньому, а можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Сама ж лише незгода позивача із діями суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Таким чином, наведені заявником обставини, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки матеріали заяви про забезпечення позову не містять об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів.
З огляду на викладене, зважаючи на фактичні обставини справи, виходячи із пов'язаності заходів до забезпечення позову з його предметом, суд вважає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав, що вказували б на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справ, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Копію ухвали направити/видати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Лисенко В.І.