18 червня 2025 року № 320/8724/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А.Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м.Київ), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ), в якому просить:
Визнати протиправною та скасувати постанову від 07.02.2025 р. старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 3400,00 грн. (за невиконання судового рішення 01.02.2025 та 02.02.2025 рр.).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.02.2025 постановою старшого державного виконавця Святошинського ВДВС у м. Києві Пономаренко Анни Сергіївни, керуючись статтями 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 3 400 грн. Вказана постанова, яка винесена при примусовому виконанні ухвали Святошинського районного в місті Києві суду від 07.12.2023 у справі №759/11905/23, є такою, що прийнята не у спосіб і не в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 12.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та зобов'язано відповідача надати до суду матеріали виконавчого провадження №73743774.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, водночас, надіслав до суду матеріали виконавчого провадження.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2023 року у справі №759/11905/23 заяву представника позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державна адміністрація, про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год до 18.00 год, за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька.
На виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2023 про забезпечення позову 05.01.2024 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 73743774.
28.01.2025 державним виконавцем направлено вимогу позивачу, якою зобов'язано боржника виконати ухвалу суду про забезпечення позову, а саме 01.02.2025 та 02.02.2025 об 12:00 надати можливість - ОСОБА_2 для безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою ОСОБА_3 за адресою м. Київ, вул. Гната Юри, 8, згідно графіку побачень, встановленого судом.
Старшим державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анною Сергіївною складені акти від 01.02.2025 та від 02.02.2025 про не виконання вимоги державного виконавця від 28.01.2025.
07 лютого 2025 року постановою старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко А.С. за невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця на ОСОБА_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 3 400 грн.
Не погодившись із такою постановою державного виконавця, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Правовідносини щодо примусового виконання рішень немайнового характеру врегульовано розділом 8 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 63 Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", частиною першою якої визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Частиною 3 ст. 64-1 Закону передбачено, що в разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження". Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 821/1568/16.
У постанові Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 380/16763/22 викладений правовий висновок щодо накладення штрафу державним виконавцем:
« 55. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
56. Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII.
57. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення».
Аналогічна позиція викладена також і в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 761/17501/21.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 640/11833/19 звернув увагу на те, що «від дослідження дотримання процедури складення вказаних актів та процедури складення постанов про накладення штрафу на підставі вказаних актів, залежить вирішення питання відповідності дій державного виконавця, під час складання оскаржуваних постанов, вимогам статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус судді» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
У контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що державний виконавець у актах та постанові обмежилась лише фіксацією факту невиконання судового рішення 01.02.2025 та 02.02.2025. Так, згідно з актами «виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що боржник за вказаною адресою у встановлений час не з'явився, доньку не привів, не надав матері можливість безперешкодного спілкування та проведення часу з донькою, рішення суду та вимогу державного виконавця не виконано»; згідно з постановою «За невиконання рішення суду та законної вимоги державного виконавця накласти на боржника: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 штраф на користь держави у розмірі 3400 грн».
Вказане свідчить про те, що державний виконавець не з'ясовувала причини невиконання судового рішення, не пересвідчилась у відсутності поважних причин невиконання судового рішення, не врахувала подані боржником докази.
Суд зауважує, що державний виконавець мав пересвідчитись у поважності причин невиконання рішення суду та надати їм обґрунтовану оцінку. Натомість ані акти, ані оскаржувана постанова не містять будь-якої оцінки поважності чи неповажності причин невиконання позивачем судового рішення.
Статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена можливість накладення штрафу за невиконання судового рішення без поважних причин.
Згідно з пунктом 7 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, за наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувана з дитиною, державний виконавець відкладає проведення виконавчих дій в порядку, визначеному статтею 32 Закону.
Відповідно до пункту 8 розділу IX Інструкції з організації примусового виконання рішень державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень (пункт 8 розділу І) акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події. Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт. У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції. У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються). Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка "від підпису відмовився" проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта. До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до розділу IV Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (АСВП), державний або приватний виконавець (далі - виконавець) після отримання виконавчого документа у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», приймає рішення про відкриття виконавчого провадження чи про повернення виконавчого документа стягувану без прийняття до виконання. Виконавцем до Системи обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень. До Системи в обов'язковому порядку вносяться також відомості про всі документи, отримані на запит виконавця, заяви сторін виконавчого провадження, відповіді на них та їх скановані копії. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Системи одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія, або одночасно з виготовленням документа, яким оформлюється проведення виконавчої дії. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу державної виконавчої служби (офісу приватного виконавця) відомості про таку дію вносяться до Системи не пізніше наступного робочого дня після її проведення. У разі тимчасової відсутності доступу до Системи (через перебої в електропостачанні тощо), як виняток, допускається виготовлення документів виконавчого провадження без використання Системи з подальшим обов'язковим внесенням таких документів до системи в день усунення причин, що перешкоджали доступу до неї.
Згідно статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюють вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження від позивача державному виконавцю була надіслана заява та відео звернення дитини - Заглади Софії. В зазначеній заяві, позивач просив врахувати думку дитини при вирішенні питання щодо поважності причин невиконання судового рішення.
Разом з тим, як вже зазначалось, оскаржувана постанова була прийнята без надання будь-якої оцінки вказаним вище обставинам, які в сукупності можуть свідчити про наявність поважних причин невиконання судового рішення.
Отже, вказане свідчить, що постанова державного виконавця від 07.02.2025 про накладення штрафу у розмірі 3 400, 00 грн винесена без достатніх правових підстав, а саме без встановлення поважності/неповажності причин невиконання судового рішення та вимоги державного виконавця.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. А тому підлягає скасуванню.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968, 96 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни від 07.02.2025 про накладення штрафу в сумі 3400,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, код ЄДРПОУ 34999049) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Діска А.Б.