ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"18" червня 2025 р. справа № 300/3128/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій,
Адвокат Щадей Н.В., в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФУ в Хмельницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №926160817132 від 10.04.2025 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в Івано-Франківській митниці з 12.09.1997 по 05.08.2013;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 03.04.2025 ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 12.02.2025 №7.21-1/22/10/К-1/2 та довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.02.2025 №7.21-1/22/10/К-1/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 03.04.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», у зв'язку з тим, що станом на момент подачі заяви досягла 65 років та має страховий стаж більше 36 років, а також має необхідний стаж на посадах державної служби не менше 10 років, що, за доводами представника позивача, дає ОСОБА_1 право на переведення з одного виду пенсії на інший. Проте, ГУ ПФУ в Хмельницькій області 10.04.2025 рішенням №091630019472 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про Державну службу», оскільки відсутній необхідний страховий стаж на посадах державної служби. Таке рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області представник позивача вважає неправомірним, адже орган пенсійного фонду не взяв до уваги те, що згідно ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивачки в митних органах), посадові особи митної служби України є державними службовцями. А тому, за умови правильного обрахунку стажу, на думку представника позивача, станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) стаж ОСОБА_1 на державній службі в Івано-Франківській митниці з урахуванням періоду роботи з 12.09.1997 по 05.08.2013 становить 15 років 10 місяців 25 днів, що є більшим за 10 років, а тому ОСОБА_1 має право на отримання пенсії державного службовця.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.05.2025 на адресу суду надійшов відзив від Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області, у якому представник заперечує щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що Закон України «Про державну службу» №889-VII від 10.12.2015 пов'язує два випадки призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993, а саме: 1) для осіб які працюють на посадах державної служби та які станом на 01.05.2016 мають стаж державної служби не менше 10 років; 2) для осіб, які станом на 01.05.2016 року мають стаж не менше 20 стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993. Також зазначено, що аналогічні положення містить постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622, якою затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб. За доводами відповідача 2, аналіз Закону №889-VII та Порядку №622 дає підстави для висновку, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ мають особи: які станом на 01.05.2016 займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами КМ України або які станом на 01.05.2016 мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами КМ України. Натомість, позивач не займала станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VIII) посаду державної служби, та не має 20 років стажу незалежно від того, чи працювала станом на 01.05.2016 на державній службі, то у відповідача були відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ.
Головне управління ПФУ в Хмельницькій області правом на подання позову не скористалось.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується пенсійним органом.
03.04.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», довідки про складові заробітної плати станом на серпень 2024 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби видані Івано-Франківською митницею.
Органом, який розглядав подану заяву, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви про перерахунок пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 10.04.2025 прийнято рішення №926160817132 про відмову у здійсненні перерахунку пенсії (переведенні на пенсію по віку згідно Закону України «Про державну службу»), оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Постановою №622 (а.с. 11).
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частин 1-2 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Питання пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 регулювалося Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-ХІІ).
Водночас, з 01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VІІІ), відповідно до статті 90 якого встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 11 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ, перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Пункт 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ визначає, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, з огляду на зміст вищевказаної норми, необхідною умовою для наявності у державних службовців, які на день набрання чинності Законом №889-VIII займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та осіб, які на день набрання чинності Законом №889-VIII мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №822/524/18).
Отже, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а.
Судом встановлено, що позивач згідно відомостей трудової книжки НОМЕР_1 , працювала в Івано-Франківській митниці:
з 12.09.1997 по 01.08.2000 - на посаді інспектора;
з 12.08.2000 по 05.08.2013 - на посаді головного інспектора (а.с. 7-10).
Суд встановив, що у спірному рішенні відповідач не зарахував роботу позивача з 12.09.1997 по 05.08.2013 в органах Митної служби України, оскільки у цей період ОСОБА_1 присвоювались спеціальні звання
Водночас, суд звертає увагу на те, що пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), та додатку до нього (були чинними до 01.05.2016).
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Пунктом 1 Порядку №283 встановлено, що цим Порядком визначаються посади і органи, час роботи в яких зараховуються до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання.
Пунктом 4 Порядку №283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Частиною сімнадцятою статті 37 Закону №3723-ХІІ, в редакції Закону №404-VII від 04.07.2013, визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Крім того, спеціальним законом, що також визначає статус посадових осіб митних органів в Україні, є Митний кодекс України.
Так, згідно з ч. 1 ст. 569 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час роботи позивачки в митних органах), посадовими особами митної служби України є працівники митних органів України, на яких покладено виконання завдань, зазначених у статті 544 цього Кодексу, здійснення організаційного, юридичного, кадрового, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності митної служби України і яким присвоєно спеціальні звання митної служби. Посадові особи митної служби України є державними службовцями.
Отже, суд дійшов висновку, що період роботи ОСОБА_1 з 12.09.1997 по 05.08.2013 в Івано-Франківській митниці підлягає зарахуванню до стажу державної служби.
В той же час, суд зауважує, що стаж державної служби складає 15 років 10 місяців 25 днів (з 12.09.1997 по 05.08.2013).
При цьому, як уже зазначено вище, згідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
При цьому, судом встановлено, що у позивача наявний стаж на посаді державної служби 15 років 10 місяців 25 днів, проте ОСОБА_1 не займала станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) посаду державної служби, та не мала 20 років стажу незалежно від того, чи працювала станом на 01.05.2016 на державній службі.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, оскільки не виконуються усі зазначені вище умови для призначення такого виду пенсії за віком.
З огляду на викладене, спірне рішення відповідача слід скасувати в частині не зарахування періодів роботи в Івано-Франківській митниці з 12.09.1997 по 05.08.2013 до стажу державної служби.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд вважає, що позивачем частково доведено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, у частині зарахування спірного стажу у митниці до стажу державної служби, у зв'язку із чим позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, то в силу вимог частини 3 статті 139 КАС України, за рахунок бюджетних асигнувань в солідарному порядку з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь позивача підлягає стягненню частина сплаченого нею судового збору у розмірі 605,60 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним і скасування рішення, а також зобов'язання до вчинення дій - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №926160817132 від 10.04.2025 в частині не зарахування періодів роботи ОСОБА_1 в Івано-Франківській митниці з 12.09.1997 по 05.08.2013 до стажу державної служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи в Івано-Франківській митниці з 12.09.1997 по 05.08.2013.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (код ЄДРПОУ 21318350, вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, 29013) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Представнику позивача та відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.