18 червня 2025 року Справа № 280/7896/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ"
до - Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару,
22.08.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" (далі по тексту - позивач) до Тернопільської митниці(далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митно вартості товару № UA403070/2024/000094/2 від 22.03.2024;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок прийняття відповідачем 22.03.2024 рішення UA403070/2024/000094/2 про коригування митної вартості товару, загальну митну вартість задекларованих товарів було скориговано митницею із застосуванням резервного (другорядного) методу (2-r), відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Паралельно з цим, відповідачем було відмовлено у прийнятті поданої митної декларації шляхом оформлення відповідної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості товарів. Стверджує, що відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 23.08.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві відповідно до якого зазначено, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості, однак, такі документи декларантом надані не були, у зв'язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Ухвалою суду від 09.09.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
21.03.2024 до митного оформлення було подано митну декларацію (МД) типу ІМ40АА № 24UA403070002788U0.Ця декларація стосувалася товарів, ввезених на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічного контракту № SAN/1 від 02.01.2023, укладеного з китайською компанією «Leshan SanYuan Electrical Machinery Co., Ltd.», та згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № SAN2023-2 від 20.11.2023.
У графі 31 зазначеної митної декларації були заявлені наступні товари, імпортовані позивачем:
Товар 1: Обладнання для заготівлі та приготування кормів для домашніх тварин та птиці. До цієї категорії увійшли подрібнювачі стеблин ДТЗ ПСЕ-2,6 (85 шт.), кормоподрібнювачі ДТЗ КР-20С (130 шт.) та гранулятори кормів ГКП-120-2.2 (100 шт.). Товари були виробництва Leshan SanYuan Electrical Machinery Co., Ltd., ввезені у частково розібраному стані, укомплектовані інструментами та приладдям для налагодження й обслуговування, призначені для використання в індивідуальних домогосподарствах для подрібнення та розмелювання рослинних культур.
Товар 2: Запасні частини для сільськогосподарських кормоподрібнювачів. Перелік включав різноманітні компоненти, такі як решета (2,0 мм та 3,0 мм) для ДТЗ КР-30А та ДТЗ КР-20С, молотильні барабани, вали, шківи, корпуси підшипників, камери (приймальні, основні, видачі, проміжні), відведення, коліна, захисти приводних ременів, кронштейни, кришки патрубків, а також крильчатки повітряного нагнітача та труби для відведення переробленого зерна.
Товар 3: Привідні клинові паси. Ці паси з вулканізованої гуми, трапецієподібного перетину, з'єднаними кінцями, не ребристі, з довжиною зовнішнього кола від 60 до 180 см, призначені для ремонту та технічного обслуговування сільськогосподарської техніки. Декларувалися ремені А813Li КР-30А (10 шт.), А1092 КР-20С (10 шт.) та А1194 КР-20С (10 шт.).
Товар 4: Ножі та різальні леза. Ця категорія включала ножі для ґрунтофрез тракторів та мотоблоків, косарок, мотокультиваторів, кормоподрібнювачів, зокрема: ножі кормоподрібнювача ДТЗ КР-30А (25 шт.) та ножі кормоподрібнювача у зборі ДТЗ КР-20С (33 шт.).
Товар 5: Електричні асинхронні двигуни. Заявлені однофазні двигуни змінного струму потужністю понад 750 Вт, що є запасними частинами до кормоподрібнювачів, призначені для їх приведення в дію, невійськового призначення. Серед них: електродвигун YLQ100L2-2 3КВт. зі шківом ДТЗ КР-30А (2 шт.) та електродвигун 3,0 кВт/220В ДТЗ КР-20С (20 шт.).
Товар 6: Прокладки з пароніту. Призначені для двигунів внутрішнього згоряння, КПП та інших деталей сільськогосподарської техніки, невійськового призначення: прокладка коліна подачі ДТЗ КР-30А (6 шт.) та прокладка під основну камеру ДТЗ КР-30А (4 шт.).
Товар 7: Електричні конденсатори. Цивільного призначення, змінної ємності, підстроювальні, для ремонту та технічного обслуговування сільськогосподарської техніки, зокрема: конденсатор ДТЗ КР-20С (20 шт.).
Для митного оформлення цієї декларації до неї було додано низку супровідних документів, серед яких: пакувальний лист № б/н від 20.11.2023, рахунок-фактура (інвойс) № SAN2023-2 від 20.11.2023, коносамент № BW23110678 від 01.12.2023, накладна УМВС № 521179 від 26.02.2024, сертифікат про походження товару № 23C5111B0002/00009 від 27.11.2023, банківські платіжні документи № 448 та Заява № 508 від 14.11.2023, рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги № L70740 від 04.03.2024, документи про вартість перевезення (Акт виконаних послуг № б/н від 19.03.2024, Довідка про транспортні витрати № б/н від 19.03.2024, Заявка на перевезення № 68 від 24.11.2023), доповнення до зовнішньоекономічного договору № 2023-2 від 02.10.2023 та № 2023-2-z від 17.10.2023, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № SAN/1 від 02.01.2023, внутрішній договір комісії № 1503-1 від 15.03.2023 та доповнення до нього № 2308C від 23.08.2023, договір про перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022, а також технічні характеристики № б/н від 20.11.2023.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів №№ 1,2, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У зв'язку із тим, що документи, які подані до митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини».
Листом № 210324 від 21.03.2024 товариство додатково надало митниці: прайс-лист та комерційну пропозицію від 25.10.2023, виписку з банківського рахунку декларанта за листопад 2023 року та повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
22.03.2024 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000094/2. Згідно з цим рішенням, загальна митна вартість Товару № 1 була скоригована митницею за резервним методом (2-r) визначення митної вартості, відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. Одночасно було відмовлено в прийнятті зазначеної митної декларації шляхом оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а митницею було випушено товар у вільний обіг за ЕМД № 24UA403070002872U8 від 22.03.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 34 627,73 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000094/2 від 22.03.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною 1 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Такими документами є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що до виключної компетенції митних органів відноситься вирішення питання перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, а також самостійного її визначення у встановлених Законом випадках. Даний висновок узгоджується з основним принципом оцінки товарів для митних цілей, закріпленим у ст.VII Генеральної асамблеї з тарифів і торгівлі «Оцінка товарів для митних цілей», згідно з яким оцінка імпортованого товару для митних цілей має базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на якій розраховується мито, або аналогічного товару.
Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 53 Митного кодексу України, митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в документах, перелік яких визначений частиною 2 даної статті.
При цьому, суд зазначає, що підставою для витребування додаткових документів не є наявність недоліків (описок, помилок, тощо), як таких, а наявність саме недоліків, які впливають на правильність визначення митної вартості товару.
Так, в спірному рішенні митним органом в якості розбіжності зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за рівнем визначеним декларантом, оскільки, подані до митного оформлення документи містять неточності, а саме:
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У зв'язку з відсутністю вищезазначених документів, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у графі 33 Рішення міститься прохання надати (за наявності) такі додаткові документи:
висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;
каталоги, специфікації виробника товару.
Щодо ненадання платіжних та бухгалтерських документів
Суд вважає необґрунтованими твердження митниці щодо ненадання інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, з огляду на наступне.
Умовами Контракту № SAN/1 сторони передбачили поставку товару партіями, що фіксується у Специфікаціях до контракту. Оплата товару здійснюється Покупцем в доларах США шляхом банківського переказу на рахунок Продавця на підставі Специфікацій, при цьому умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (п. 2.1, 5.1, 5.2 Контракту).
Відповідно до п. 6 Специфікації № 2023-2 від 02.10.2023, умовами оплати за товари визначено здійснення 100% попередньої оплати вартості товарів. Натомість, згідно з п. 6 Специфікації № 2023-2-z від 17.10.2023, оплата за товари здійснюється протягом 180 днів з моменту фактичної доставки товару.
Під час митного оформлення спірної товарної партії митниці були надані Специфікації № 2023-2 від 02.10.2023 та № 2023-2-z від 17.10.2023, а також копії платіжної інструкції № 448 від 14.11.2023 та заяви на купівлю іноземної валюти № 508 від 14.11.2023. Зазначені банківські платіжні документи підтверджують здійснення товариством повної оплати вартості товарів за Специфікацією № 2023-2. Водночас, оплата вартості товарів за Специфікацією № 2023-2-z на день декларування товариством не здійснювалась, оскільки строк оплати ще не настав, відтак, надання банківського платіжного документа було об'єктивно неможливим.
Таким чином, на день декларування спірної товарної партії, з урахуванням умов Специфікацій № 2023-2 та № 2023-2-z, позивачем було здійснено оплату товарів у відповідності до наявних зобов'язань, в підтвердження чого митниці надані усі наявні у позивача документи.
Відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, банківський платіжний документ надається декларантом на підтвердження здійсненого ним розрахунку митної вартості виключно у випадку оплати рахунку. Отже, вимога щодо надання такого документа є безпідставною.
Верховний Суд неодноразово наголошував на правовій позиції, що умови оплати безпосередньо не стосуються ціни товару і не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а розбіжності у відомостях про умови оплати товару не можуть бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта (Постанова від 11.04.2018 по справі № 804/4680/16). Також зазначалося, що "уявлення митного органу щодо проміжку часу для внесення передоплати може не збігатися з домовленостями господарюючих суб'єктів" (Постанова від 20.03.2018 по справі № 815/4132/17), і "дати здійснення оплати за товар не впливають на ідентифікацію товару і визначення його митної вартості" (Постанова від 19.11.2019 по справі № 804/911/14).
Фактурна вартість задекларованого товару, як складова митної вартості, підтверджена наданими товариством митниці документами: зовнішньоекономічним контрактом, Специфікаціями № 2023-2 від 02.10.2023 та № 2023-2-z від 17.10.2023, інвойсом, пакувальним листом та банківськими платіжними документами. Товар може бути ідентифікований за відомостями в специфікаціях, рахунку-фактурі та пакувальному листі.
Таким чином, під час декларування товару та консультації, усі наявні у позивача платіжні та/або бухгалтерські документи, що стосувалися оцінюваного товару, були надані.
Щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення та висновку про вартісні характеристики товару
Твердження митниці щодо ненадання копії митної декларації країни відправлення та висновку про вартісні характеристики товару є необґрунтованими.
Ненадання позивачем копії митної декларації країни відправлення та висновку про вартісні характеристики товару обумовлене їх відсутністю у товариства. Вимога митниці про їх надання є протиправною, оскільки відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, вони передбачені як додаткові документи, що надаються (за їх наявності) на запит митниці виключно у випадку, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Слід зазначити, що Контрактом № SAN/1 (п. 3.5, 3.6) сторонами узгоджені документи, які повинні надаватись для підтвердження поставки товару, серед яких митна декларація відсутня. Таким чином, підприємство в рамках контракту не має права вимагати від іншої сторони документи, не передбачені контрактом. Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком китайського підприємства-постачальника відповідно до законодавства КНР. Чинним митним законодавством ні України, ні КНР не передбачено зобов'язання надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення іншій стороні контракту. Отже, зауваження митниці про відсутність копії митної декларації суперечать положенням Митного кодексу. Копія митної декларації країни відправлення у підприємства відсутня, у зв'язку з чим надання її є неможливим.
Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 року по справі № 810/4116/17 висловив правову позицію, що "ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару".
Щодо ненадання висновку про вартісні характеристики товару, підготовленого спеціальною експертною організацією, та/або інформації біржових організацій про вартість товару, Суд зазначає, що вартість товару підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, наданими товариством митниці в процесі декларування товару, а саме: специфікаціями, рахунком на оплату, платіжною інструкцією по оплаті товару, заявою на купівлю іноземної валюти, а також додатковими документами, такими як прайс-лист та комерційні пропозиції, які не містять розбіжностей та кореспондуються між собою. Якість товару підтверджується наданими товариством митниці технічними характеристиками виробника товару та сертифікатом походження товару. Таким чином, надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, є недоцільним, відтак такі висновки відсутні у товариства та не могли бути надані митниці.
Щодо ненадання каталогів та специфікацій
Твердження митного органу щодо ненадання каталогів та специфікацій є необґрунтованим. Під час митного оформлення спірної партії товару товариство надало митниці Специфікації № 2023-2 від 02.10.2023 та № 2023-2-z від 17.10.2023. Крім того, Позивачем були надані прайс-лист та комерційна пропозиція виробника товару, які по своїй суті і є каталогами виробника товару.
Згідно з частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, надання додаткових документів на вимогу митниці не є безумовним обов'язком декларанта. Умовою виконання вимоги митниці є наявність додаткових документів у підприємства. У декларанта відсутні каталоги виробника товару в іншій формі. Крім того, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, каталог виробника товарів не відноситься до документів, які повинні надаватись декларантом для підтвердження митної вартості товарів, тому вимога митниці про його надання суперечить означеним правовим нормам.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Крім того, Верховним Судом у постановах від 29.01.2019 по справі № 804/441/18 та від 18.12.2018 по справі № 821/289/18 здійснено наступні правові висновки щодо положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України: "Частиною другою статті 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митному органу права направляти декларанту вимоги про надання додаткових документів. Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості".
Оскільки надані товариством митниці на підтвердження заявленої митної вартості спірних товарних партій вищезазначені документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не мають ознак підробки, містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, а митницею наявність сумнівів у правильності заявленої декларантом митної вартості не обґрунтована, більш того, митницею взагалі не зазначено в процесі консультацій щодо митного оформлення жодної розбіжності у поданих товариством документах, що свідчить про відсутність таких розбіжностей, а зазначені митницею документи відсутні у товариства, то вимога митниці про надання зазначених додаткових документів є протиправною.
Щодо достовірності декларування транспортних витрат
Зауваження митниці щодо сумнівів у достовірності декларування транспортних витрат та не включення всіх складових частин митної вартості є необґрунтованими та безпідставними.
Перевезення спірної товарної партії в даному випадку має ознаки мультимодального перевезення, тобто перевезення вантажу різними видами транспорту за одним договором. Відповідне вбачається з відомостей Заявки на перевезення № 68 від 24.11.2023 року, рахунку на оплату послуг перевезення № L70740 від 04.03.2024, довідки про транспортні витрати від 19.03.2024 та акту виконаних робіт від 19.03.2024.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення», за договором мультимодального перевезення одна сторона (оператор мультимодального перевезення) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника послуги мультимодального перевезення) надати послугу мультимодального перевезення, у тому числі із залученням інших учасників мультимодального перевезення вантажів до надання послуги мультимодального перевезення, в установлений договором строк. Відповідно до статті 12 цього ж Закону, розрахунки за роботи та послуги, пов'язані з мультимодальним перевезенням, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними цінами, визначеними за домовленістю сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
Отже, договірні відносини щодо перевезення відповідної спірної товарної партії у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» наявні виключно з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», якою товариству було виставлено єдиний рахунок на оплату усіх послуг № L70740 від 04.03.2024 . В цьому рахунку чітко розмежовані вартість перевезення вантажу морським транспортом та наземним транспортом до митного кордону України. Аналогічні відомості містяться у наданих товариством митниці заявці на перевезення, довідці про транспортні витрати та акті виконаних робіт.
З наведеного вбачається, що жодних договірних відносин у Позивача з компанією «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» не існує. Компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» здійснювалось мультимодальне перевезення задекларованого товару та виставлений товариству єдиний рахунок на оплату послуг з перевезення, до якого включені усі витрати, пов'язані з перевезенням спірної товарної партії, який надано товариством до митного оформлення. У подальшому, поза митним оформленням, позивачем було здійснено оплату послуг з перевезення, що підтверджується платіжною інструкцією № 748 від 18.04.2024.
Можливо, зазначена вище компанія «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» залучалась до здійснення залізничного перевезення спірної товарної партії основним Перевізником - компанією «Global Container Lines Latvija SIA» в порядку статті 10 Закону України «Про мультимодальні перевезення». Однак жодного відношення до ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» вона не має. Якщо між компаніями-перевізниками «Global Container Lines Latvija SIA» і «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» і було укладено договір перевезення, то незрозуміло, яким чином він повинен знаходитись у розпорядженні ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ», яке не є його стороною та не має відношення до його укладання між означеними компаніями.
Щодо прайс-листа та комерційної пропозиції
Зазначена митницею підстава для коригування митної вартості щодо прайс-листа № б/н від 25.10.2023 є необґрунтованою та формальною.
Прайс-лист та комерційна пропозиція є документами довільної форми, і чинним законодавством, у тому числі міжнародним, не встановлено типової форми для них. Наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов оплати, торгової марки чи технічних характеристик товарів, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
На це неодноразово звертав свою увагу Верховний Суд у своїх постановах (Постанови від 27.06.2019 № 0840/3083/18, від 13.09.2019 № 820/859/17, від 06.02.2020 № 520/10709/18).
Відомості, зазначені у прайс-листі та комерційній пропозиції, знайшли своє підтвердження у первинних документах - Специфікаціях та інвойсі. Таким чином, зауваження митниці щодо прайс-листа та комерційної пропозиції не є підставою для витребування додаткових документів або неврахування їх як документів, що підтверджують вартість товару.
Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Документи, на які посилається відповідач не є документами, які підтверджують митну вартість товарів, вичерпний перелік яких наведено у частині 1 статті 53 Митного кодексу України.
Отже, у ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об'єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Отже, подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену товариством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа № 815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа № 815/3400/17.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі № 825/648/17.
Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.
З огляду на викладене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів, суд уважає безпідставними та необґрунтованими. Їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд уважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішеннях про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, приписи закону зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.
Отже, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.
Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів будь-яким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв'язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об'єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку із чим дійшов висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000094/2 від 22.03.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Платіжною інструкцією № 37287540 від 16.08.2024 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп. За таких обставин, враховуючи вимоги статті 139 КАС України, судові витрати на оплату судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» (вул. Штабна, буд. 13, прим. 19, м. Запоріжжя, 69000; код ЄДРПОУ 44830259) до Тернопільської митниці (46400, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 38, код ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000094/2 від 22.03.2024.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 18 червня 2025 року.
Суддя Р.В. Сацький