18 червня 2025 року м. Ужгород№ 260/4220/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Рахівського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Шевченка, буд. 202, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 37809328), Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Грибоєдова, буд. 12А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рахівського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії, яким просить суд: 1. Визнати протиправною відмову Рахівського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ. 2. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби у Закарпатській області в особі Рахівського відділу Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, без надання згоди на збір і обробку її персональних даних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до Рахівського відділу ГУ ДМС України в Закарпатській області із заявою про оформлення та видачу паспорту у формі книжечки в порядку обміну. Однак, відповідач 1 повідомив, що до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
11 червня 2025 року до суду від представника відповідачів надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказала, що оформлення та видача паспорта громадянина України здійснюється відповідно до ст.21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VІ та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України». Зазначає, що діюче законодавство України визнає недійсним паспорт, до якого протягом місяця з моменту настання 45-річного віку, не вклеєно фотокартку та відповідно до пункту 6 Порядку, пункту 18 Положення №2503 такий паспорт підлягає обміну. З огляду на викладене вважаємо, що позивачем жодним чином не доведено порушення своїх прав, оскільки він ніякими доказами не може спростувати факту тривалого пропуску встановленого законом строку. При цьому, за обміном паспорта громадянина України позивач не звернувся. Враховуючи наведене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Рахівського РВ ГУ ДМС в Закарпатській області із заявою обмін паспорта громадянина України, у зв'язку з закінченням строку дії паспорта. Разом з тим, у поданій заяві вказала на те, що просить оформити в порядку обміну паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України.
Листом Рахівським відділом В ГУ ДМСУ в Закарпатській області від 12.04.2025 року за №П-8/6/2120-25/2120/9-21 надана відповідь про результати розгляду звернення, в якій зазначено про те, що заявнику необхідно особисто звернутися до Рахівського відділу ГУДМС у Закарпатській області та надати для оформлення паспорта у зв'язку з непридатністю для подальшого користування пакет документів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» визначено, що документом, який підтверджує громадянство України, є зокрема паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ).
Згідно з положеннями п. 3 Положення №2503-ХІІ бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Частиною ч.1 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують її особу чи спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI) до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення, віднесено документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, зокрема, паспорт громадянина України.
Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 Закону №5492-VI передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону №5492-VI).
Суд зазначає, що як положеннями Закону №5492-VI, нормами постанови КМ України від 25.03.2015 року №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (надалі - Постанова №302), так і Положенням №2503-ХІІ, передбачено чіткий порядок, суб'єктний склад та перелік документів для оформлення паспорта громадянина України.
Відповідно до пп.1 п.7 Постанови №302 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта здійснюються: особі, яка досягла 14-річного віку - на підставі заяви - анкети, поданої нею особисто.
Згідно з положеннями пункту 13 Положення №2503-ХІІ для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Таким чином, даною нормою закріплено не тільки перелік необхідних для оформлення паспорта документів, а й особисте їх подання громадянином, котрий звертається за таким оформленням.
Згідно з п.26 Порядку №302 після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Після перевірки заявник власним підписом підтверджує правильність внесених до заяви - анкети відомостей про особу (п.27 Порядку №302).
В ході розгляду справи встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у спірних правовідносинах мали місце звернення за отримання паспорту в порядку обміну, при цьому, вказано, що до пакету документів територіальним підрозділом ДМС не додано рішення суду про зобов'язання вклеїти фотокартку чи видати паспорт.
Дійсно, Наказ МВС України №320 від 13.04.2012 року втратив чинність 17.04.2018 року на підставі наказу МВС України від 01.03.2018 року №161 (зареєстр. в Мін'юсті 22.03.2018 року за №352/31804).
Поряд з чим, суд вказує, що наказ МВС України від 01.03.2018 року №161 прийнято з метою приведення нормативно-правових актів, які регулюють діяльність Державної міграційної служби України, у відповідність до законодавства України.
У свою чергу, подана заява від 12 грудня 2020 року про видачу паспорта у формі книжечки за формою, відповідно до Положення №2503-ХІІ, яке було чинним на момент такого звернення та є чинним наразі, відповідна норма пункту 13 Положення №2503-ХІІ, за якою, для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35x45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України також не зазнала змін, зокрема, за факту існування наказу МВС України від 01.03.2018 року №161.
Суд вказує, що на реалізацію чинного Положення №2503-ХІІ, зокрема його п.13, замість форми заяви згідно Наказу МВС України №320 від 13.04.2012 року, після втрати їм чинності не було прийнято відповідної належної форми.
Крім того, у будь - якому разі, норми Положення №2503-ХІІ мають вищу юридичну силу над нормами наказу МВС України від 01.03.2018 року №161.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом від 17.07.1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція), кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 9 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно ст.ст.21, 22, 24, 32, 35 Конституції України, усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову (зокрема щодо релігійних переконань заявників та відмови від обробки персональних даних, а також про те, що чинне законодавство (як Положення про паспорт) дозволяє отримати паспорт громадянина України у тому вигляді, як того просять позивачі), а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №Пз/9901/2/18 (№806/3265/17).
Суд зазначає, що вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону №5492-VI, на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом»), не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення статті 8 Конвенції. При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14.07.2016 року №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.
Як зазначено у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Підсумовуючи наведене, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до переконання, що у даному випадку позовні вимоги щодо зобов'язальної частини є законними та обґрунтованими, а втрата чинності певної форми заяви, подання якої є первинною ланкою у ланцюзі дій, передбачених чинним Положенням №2503-ХІІ не свідчить по неможливість виконання дій за вказаним Положенням та не є протиправними діями відповідного владного суб'єкта, при використанні форми заяви за наказом МВС України №320 від 13.04.2012 року в площині положень Конвенції та норм Конституції, враховуючи, що іншої форми заяви жодним нормативним документом наразі не визначено.
У свою чергу, відповідні права не можуть бути поставлені в залежність від існування наказу МВС України від 01.03.2018 року №161, на підставі якого втратив чинність наказ МВС України №320 від 13.04.2012 року котрим, серед іншого встановлено форму заяви про видачі паспорту.
Згідно ч.1 та 4 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
За приписами ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області.
На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 14, 90, 242-246, 256, 371, 382 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Рахівського відділу Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Шевченка, буд. 202, м. Рахів, Закарпатська область, 90600, код ЄДРПОУ 37809328), Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Грибоєдова, буд. 12А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37809328) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Рахівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 паспорту громадянина України у формі книжечки в порядку обміну відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою ВРУ від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Рахівського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, без надання згоди на збір і обробку персональних даних.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Закарпатській області (вул. Грибоєдова, буд. 12А, м. Ужгород, Закарпатська область, 88017, код ЄДРПОУ 37809328) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич