про повернення позовної заяви
16 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/14530/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду 27.05.2025 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частин НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 року, при обчисленні позивачу в період з 29.01.2020 по 09.04.2025 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та доплатити позивачу за період з 29.01.2020 по 09.04.2025 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, Законом України від 15.12.2020 № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ на 01.01.2024 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" від 19.11.2024 № 4059-ІХ на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою суду від 03.06.2025 року позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо перерахунку грошового забезпечення та допомог за період з 19.07.2022 та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку із зазначенням підстав та документально підтверджених доводів для його поновлення.
На виконання вимог цієї ухвали представник позивача подав заяву про поновлення процесуального строку, у якій вказує, що про порушення своїх прав позивачу стало відомо з 09.04.2025 року - дня вручення грошового атестата, копію якого додано представником позивача до клопотання.
Розглянувши вказане клопотання та додані до нього документи, суд зазначає таке.
Спірним у цій справі періодом, за який виникли правовідносини щодо перерахунку позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення та виплачених за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні є період з 29.01.2020 по 09.04.2025 року.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, спеціальним законодавством не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набув чинності 19.07.2022 року (далі - Закон № 2352-ІХ), внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону № 2352-ІХ передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд дійшов висновку, що в частині перерахунку за період з 19.07.2022 по 26.02.2025 року основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також допомог позовна заява подана з пропуском тримісячного строку звернення до суду.
Момент вручення грошового атестата як початок перебігу строку у цій справі хоча й відповідає вимогам частини 2 статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності, водночас, він не підтверджує причини пропуску позивачем строку звернення до суду щодо оспорення як щомісячного грошового забезпечення, так і допомог, які були виплачені у період з 19.07.2022 по 26.02.2025 року.
Суд зауважує, що отримуючи щомісячно грошове забезпечення, позивач мав можливість з'ясувати для себе розмір складових грошового забезпечення, зокрема таких, як посадовий оклад та оклад за військовим званням. Однак, під час проходження служби позивач не вчинив дій, направлених на отримання недоотриманої частини грошового забезпечення. Жодних доводів щодо існування об'єктивних непереборних обставин, які б перешкоджали вчиненню таких дій представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду не наведено.
Відтак, наведені представником позивача у заяві про поновлення строку причини не можуть бути визнані судом поважними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, застереження представника позивача щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення з грошового атестата від 09.04.2025, на переконання суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про факт недоотримання щомісячного грошового забезпечення, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Позивачем не надано належних доказів існування причин, які б давали підстави для висновку про наявність об'єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду в частині вимог про здійснення перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення та допомог, заявлених за період з 19.07.2022 по 26.02.2025 року, тобто поза межами тримісячного строку звернення до суду.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідком неподання позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду у встановлений судом строк або зазначення позивачем таких підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, які будуть визнані неповажними, повернення позовної заяви.
З огляду на те, що судом не встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку в частині позовних вимог про здійснення перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення, допомог, які заявлені за період з 19.07.2022 року по 26.02.2025 року, з врахуванням приписів частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повертає позовну заяву ОСОБА_1 в цій частині.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також допомог, заявлених за період з 19.07.2022 по 26.02.2025 року, повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко