про залишення позовної заяви без розгляду
18 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/4899/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Семенюка М.М.,
розглядаючи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Ухвалою від 14.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем була подана заява про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Оскільки судом було встановлено, що позивач 25.02.2025 звернувся до суду з позовом щодо проведення перерахунку та виплати його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 відповідно до довідки Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року № 03-23/137 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, який передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, ухвалою від 19.05.2025 позовну заяву залишено без руху для звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду.
Позивачем на виконання ухвали від 19.05.2025 про залишення позовної заяви без руху, подана заява (вх. від 29.05.2025) про поновлення строку звернення до суду, в якій вказує, що про порушення свого права на перерахунок з 01.01.2024 довічного грошового утримання судді у відставці дізнався 04.10.2024, отримавши вищевказану довідку Житомирського апеляційного суду; з 25.10 2024 по 12.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні.
Суд зазначає, що початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Хоча спір у даному випадку стосується перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року і така зміна, згідно Закону України № 1402-VIII, впливає на розмір суддівської винагороди та, відповідно, довічного грошового утримання судді у відставці, однак до спірних правовідносин в частині обчислення строків звернення до суду є застосовними юридичні позиції Верховного Суду щодо виплати пенсії.
Довічне грошове утримання, як і пенсія, є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії (довічного грошового утримання) чи був здійснений його перерахунок, з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Отримуючи щомісячно довічне грошове утримання судді у відставці, позивач міг знати що з 01.01.2024 воно виплачується не виходячи з розміру суддівської винагороди, який залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, отримавши вказане утримання за січень 2024 року.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія (довічне грошове утримання) вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав на отримання довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з розміру суддівської винагороди, яка мала збільшитись з 01.01.2024 у зв'язку із зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу або до суду/органу Державної судової адміністрації України із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу або суду/органу Державної судової адміністрації України відповіді на подану нею заяву.
Суд зазначає, що отримання позивачем довідки Житомирського апеляційного суду від 04 жовтня 2024 року № 03-23/137 (а.с.11), листа відповідача від 04.11.2024 (а.с.7-8)щодо заяви позивача від 07 жовтня 2024 року (а.с.32-33) не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання довічного грошового утримання в належному, на його думку, розмірі і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти через 9 місяців після отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за січень 2024 року.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 року у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 року у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 року у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем рішення від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Той факт, що позивач в період з 25.10 2024 по 12.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні, ніяким чином не перешкоджав йому звернутися до суду з позовом про перерахунок довічного грошового утримання за період з 01.01.2024 року по 24.08.2024 в межах шестимісячного строку, останнім днем якого було 24.02.2025, а не після його закінчення.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги, які охоплюють період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом 25.02.2025, тобто з 01.01.2024 по 24.08.2024, заявлені з пропуском строку, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Такий самий принцип обчислення строку звернення до суду з позовом застосований Верховним Судом у постановах від 17.01.2023 року у справі № 620/2043/19, від 18.01.2023 року у справі № 460/2461/21, від 10.04.2023 року у справі № 240/18017/22, від 26.06.2024 року у справі № 520/29247/23.
На виконання вимог ухвали суду від 19.05.2025 позивач подав заяву про поновлення строку звернення, однак її зміст не містить обґрунтованих доводів з приводу того, що позивач з лютого 2024 року не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо з'ясування обставин перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений законом строк.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги, які охоплюють період, що передує шестимісячному строку звернення до суду з цим позовом, тобто з 01.01.2024 року по 24.08.2024 року, заявлені з пропуском строку, відтак, в частині позовних вимог з 01.01.2024 року по 24.08.2024 року суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в заяві не зазначені підстави пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, приписи ч. 3 ст. 123, п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд залишає без розгляду позов в частині вимог щодо перерахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2024 по 24.08.2024 - період, за який, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, правовідносини не можуть вважатись спірними.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 240, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо перерахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 01.01.2024 по 24.08.2024.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М.М. Семенюк
18.06.25