17 червня 2025 року м. Житомир справа № 240/2577/25
категорія 112010205
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії щодо призначення допомоги по втраті годувальника з 01.04.2024 року в розмірі 30% від грошового забезпечення померлого чоловіка та не врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 в особовій справі № ХЗ 40434 від 05.09.2023 року за справою №240/32796/23;
- зобов'язати здійснити перерахунок допомоги по втраті годувальника в розмірі 70% від грошового забезпечення відповідно до пункту "а" статті 36 Закону України від 24.03.2022 року №2146-ІХ (набрав чинності з 02.04.2022) враховуючи при цьому довідку ІНФОРМАЦІЯ_1 в особовій справі № ХЗ 40434 від 05.09.2023 року за справою №240/32796/23, з одночасним нарахуванням компенсації втрати частини доходів відповідно до ст.55 Закону.
В обґрунтування позову Позивач зазначає, що її чоловік, ОСОБА_2 , перебував на обліку у Відповідача та отримував пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік помер. В серпні 2024 року Позивачу стало відомо, що чоловік за життя звертався до суду з позовом про перерахунок пенсії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №240/32796/23 було зобов'язано Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, з врахуванням раніше виплачених сум, на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023, складеної в особовій справі №ХЗ 40434, з урахуванням проведених виплат.
За результатами розгляду звернення Відповідач з 01.04.2024 року здійснив перерахунок пенсії у разі втрати годувальника в розмірі 30%, а не 70% як вважає Позивач, та без врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023, складеної в особовій справі №ХЗ 40434 та рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2024 року у справі №240/32796/23. Такі дії Відповідача Позивач вважає протиправними.
Ухвалою від 21.02.2025 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження в даній справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що Позивач з 01.04.2024 року перебуває на обліку та отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 30% від грошового забезпечення годувальника. Відповідач вважає, що Позивачу правомірно призначена пенсія в разі втрати годувальника в розмірі 30%, а не 70%, від грошового забезпечення годувальника, так як смерть годувальника не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Крім того, Відповідач вважає, що судове рішення у справі №240/32796/23 набрало законної сили після смерті ОСОБА_2 , а тому перерахунок його пенсії та її виплата не проводилася.
Позивач у відповіді на відзив зазначає про безпідставність доводів Відповідача, наведених у відзиві. Вважає, що має право на пенсію по втраті годувальника саме в розмірі 70% від грошового забезпечення годувальника, так як годувальник мав статус учасника бойових дій, а Відповідач не спростував, що смерть годувальника настала з причин, не пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Збройних силах України, в тому числі щодо порядку перерахунку таких пенсій, регулюються правовими нормами Закону України від 9 квітня 1992 pоку N2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, Позивач перебуває на обліку у Відповідача та з 01.04.2024 року отримує пенсію по втраті годувальника в розмірі 30% від грошового забезпечення годувальника, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Суд зазначає, що в розумінні вимог частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
В зв'язку з цим предметом спору в даній справі є виключно позовні вимоги Позивача, наведені в заяві про уточнення позовних вимог від 19.02.2025 року.
Спірні відносини між сторонами щодо перерахунку та виплати Позивачу тих чи інших пенсійних виплат, які не були перераховані та не були виплачені годувальнику, ОСОБА_2 , в тому числі на виконання судового рішення в адміністративній справі №240/32796/23, не є предметом судового розгляду в даній справі. Вирішення таких спірних відносин Позивач вправі реалізувати на загальних засадах.
Суд погоджується із доводами Позивача, що розміри пенсій в разі втрати годувальника врегульовані правовими нормами Закону №2262-XII) із змінами, внесеними згідно із Законом № 51-IV від 04.07.2002, в редакції Закону № 1274-VII від 20.05.2014 та із змінами, внесеними згідно із Законом № 2146-IX від 24.03.2022.
Як зазначено, в пункті "а" статті 36 Закону №2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.
Сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї (пункт "а" статті 36 цього ж Закону №2262-XII).
Судом встановлено та визнається сторонами, що годувальник, ОСОБА_2 , мав право та отримував пенсію за цим Законом №2262-XII.
Судом встановлено, що годувальник, ОСОБА_2 , отримував пенсію за вислугу років як інвалід 1 групи, інвалід армії, що підтверджується копією його пенсійного посвідчення, долученої до позову та дослідженої судом.
Судом встановлено та визнається сторонами, що годувальник, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стало підставою для призначення Позивачу, як дружині, з 01.04.2024 року пенсії по втраті годувальника.
Суть спору в цій частині зведена до розміру пенсії Позивача. Позивач вважає, що відповідно до вимог пункту "а" статті 36 Закону №2262-XII має право на пенсію в разі втрати годувальника в розмірі 70%, так як є єдиним непрацездатним членом сім'ї, а годувальник мав статус учасника бойових дій, а Відповідач не спростував, що смерть годувальника настала з причин, не пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Такі доводи Позивача та її представника, які наведені в позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та у відповіді на відзив, не в повній мірі узгоджуються із вимогами чинного законодавства з огляду на таке.
По-перше, Відповідач не відноситься до осіб, які наділені повноваженнями ні на звернення про встановлення причинного зв'язку смерті особи із пораненням, контузією або каліцтвом, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанням інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, ні на встановлення такого причинного зв'язку.
По-друге, наявність статусу учасника бойових дій годувальника не впливає на розмір пенсії по втраті годувальника.
В розумінні вимог пункту "а" статті 36 Закону N 2262-XII лише віднесення годувальника до числа осіб з інвалідністю внаслідок війни, а не до учасників бойових дій, беззаперечно впливає на встановлення розміру пенсію по втраті годувальника.
Суд наголошує, що відповідно до вимог частини 2 статі 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (надалі - Закон № 3551-XII) до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Тобто, законодавець розрізняє три категорії ветеранів війни:
- ветерани війни - учасники бойових дій;
- ветерани війни - особи з інвалідністю внаслідок війни;
- ветерани війни - учасники війни.
Підстави та порядок віднесення особи, в тому числі особи з інвалідністю, до осіб з інвалідністю внаслідок війни врегульовано правовими нормами статті 7 цього Закону № 3551-XII.
При цьому суд звертає увагу, що наявність в особи інвалідності не може в розумінні вимог статті 7 цього Закону № 3551-XII автоматично ототожнюватися із статусом "ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни".
В розумінні вимог статті 18 Закону № 3551-XII документ, що підтверджує статус осіб, в тому числі "ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни", на яких поширюється чинність цього Закону, формується за даними Єдиного державного реєстру ветеранів війни, як єдиної державної інформаційно-телекомунікаційної системи
Е-посвідчення ветерана та посвідчення ветерана мають однакову юридичну силу та використовуються на території України для підтвердження відповідного статусу, отримання пільг, гарантій та компенсацій.
Разом з тим, на підтвердження у годувальника, ОСОБА_2 , статусу ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, Позивачем не було надано ні до територіального органу Пенсійного фонду України до суду.
Більш того, до позову долучено копію посвідчення від 01.03.2010 року, згідно якого годувальник, ОСОБА_2 , мав статус ветерана війни - учасника бойових дій.
Таким чином, наявність у годувальника, ОСОБА_2 , статусу ветерана війни - учасника бойових дій, а не статусу ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни, не слугує підставою для призначення Позивачу пенсії по втраті годувальника в розмірі 70% від грошового забезпечення годувальника.
Разом з тим, суд вважає обґрунтованими доводи Позивача та її представника щодо неврахування Відповідачем при призначенні пенсії розміру грошового забезпечення годувальника, ОСОБА_2 , зазначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 за особовою справою №ХЗ 40434 .
Так, згідно розрахунку, копія якого долучена до позову та досліджена судом, Відповідачем основний розмір пенсії Позивача визначено в розмірі 1926,00 грн., що повинно становити 30% грошового забезпечення годувальника.
Разом з тим, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 за особовою справою №ХЗ 40434 розмір грошового забезпечення годувальника, ОСОБА_2 , становить 14016,00 грн. Тобто, 30% від 14016,00 грн. повинно становити 4204,80 грн.
Така оновлена довідка відповідає вимогам додатку №2 до Порядку №45 в її первинній редакції станом на 13.02.2008 року, а підставою для її видачі правомірно зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
азначене свідчить, що при призначенні Позивачу з 01.04.2024 року пенсії по втраті годувальника Відповідачем протиправно не враховано розмір грошового забезпечення годувальника, ОСОБА_2 , згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 за особовою справою №ХЗ 40434.
За приписами частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог частини 3 статті 51 Закону №2262-XII перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Таким чином, порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2024 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 за особовою справою №ХЗ 40434 та з врахуванням проведених виплат.
Суд погоджується з доводами Позивача, що відповідно до вимог статті 55 Закону № 2262-XII нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Разом з тим, позовні вимоги в цій частині позову є передчасними, так як спірних відносин між сторонами щодо дотримання вимог статті 55 Закону №2262-XII ще не виникали.
Відповідно до вимог ст.139-143 КАС України судові витрати Позивача у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича,7 м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341) задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо неврахування при призначенні пенсії ОСОБА_1 розміру грошового забезпечення, зазначеного в довідці ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 за особовою справою №ХЗ 40434.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.04.2024 року провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 05.09.2023 за особовою справою №ХЗ 40434. та з врахуванням проведених виплат.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1211,20грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
17.06.25