Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 червня 2025 року Справа№200/2370/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.04.2025 року ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Відповідач 2), в якому просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП “Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі а підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, та Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП “Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення»;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 10.10.2024 у зв'язку з зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП “Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та провести відповідні виплати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06.01.2025 позивач звернувся через веб-портал Пенсійного фонду України з заявою № 270 про призначення пенсії. Заява розглядалась за принципом екстериторіальності в порядку єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким 13.01.2025 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.10.2024. Проаналізувавши протокол розрахунку пенсії та протокол розрахунку страхового стажу було виявлено, що періоди роботи позивача в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації, зараховані не у подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вважає дії відповідачів протиправними, у зв'язку із чим звернувся до суду з позовом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2025 позовну заяву було залишено без руху.
На виконання ухвали суду, представником було надано квитанцію № № 1TP9-HAT8-3BAC-HEPC від 08.04.2025 про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Ухвалою суду від 14 квітня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 200/2370/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачем 2 було надано відзив на позовну заяву у якому представник вказує, що згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Статтею 60 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, положення статті 24 Закону № 1058, виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі. Отже період трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 ст. 24 Закону № 1058).
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугою років. Відповідно до даних електронної пенсійної справи до страхового стажу Позивача у подвійному розмірі зараховано періоди роботи з 16.02.2001 по 19.02.2003, з 25.02.2003 по 31.12.2003. З огляду на вищевикладене підстави для зарахування страхового стажу позивача з 01.01.2004 по 31.12.2024 у подвійному розмірі відсутні.
Відповідачем 1 було надано відзив на позовну заяву у якому представник вказує, що 18.03.2025 гр. ОСОБА_1 звернувся через веб-портал до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, щодо незарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі а підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області з урахуванням принципу екстериторіальності, розглянуто звернення гр. ОСОБА_1 від 18.03.2025 щодо незарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі а підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення»
Рішенням від 27.03.2025 №262540017794 Головним управлінням Пенсійного фонду України Донецькій області встановлено наступне.
Статтею 60 Закону № 1788-ХІІ встановлено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СПІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого- анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058 пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Відповідно до пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Таким чином, положення статті 24 Закону № 1058, виключно відповідно до яких, починаючи з 01.01.2004 здійснюється обчислення стажу для призначення пенсії, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі.
Отже період трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 ст. 24 Закону № 1058).
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугою років.
Відповідно до даних електронної пенсійної справи до страхового стажу Позивача у подвійному розмірі зараховано періоди роботи з 16.02.2001 по 19.02.2003, з 25.02.2003 по 31.12.2003.
З огляду на вищевикладене підстави для зарахування страхового стажу позивача з 01.01.2004 по 31.12.2024 у подвійному розмірі відсутні.
Представником позивача було надано відповідь на відзиви відповідачів, у якій заперечує проти доводів відповідачів та наполягає на задоволенні позовних вимог.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, з 10.10.2024 року як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 , Позивач у спірний період працював:
16.02.2001 року зарахований на посаду лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги.
Дата звільнення відсутня.
Згідно довідки КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» №182 від 06.11.2024 року, Період роботи ОСОБА_1 , з 16 лютого 2001 року по теперішній час, на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації згідно статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» дає право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі для призначення пенсії за вислугою років.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 24.01.2025 року №2600-0202-8/13858, на адвокатський запит, повідомило наступне.
Громадянин ОСОБА_1 06.01.2025 звернувся через вебпортал Пенсійного фонду України з заявою та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява розглядались за принципом екстериторіальності в порядку єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та перевірялась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, та призначено пенсію за віком гр. ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.10.2024.
З 01.01.2004 набув чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи з 1 січня 2004 року законодавством не передбачений. Отже, час трудової діяльності на роботах, передбачених статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується в подвійному розмірі по 31 грудня 2003 року включно, а з 1 січня 2004 року- в одинарному розмірі.
Стаж роботи гр. ОСОБА_1 з 10.10.2024 склав 44 роки 10 місяців. До стажу роботи у подвійному розмірі зараховано періоди з 16.02.2001 по 19.02.2003 та з 25.01.2003 по 31.12.2003. Зараховувати період роботи до стажу у подвійному розмірі після 01.01.2004 відсутні підстави.
За результатами перевірки правильності призначення пенсії виявлено, що період роботи з 27.09.2000 по 12.02.2001 в Київському обласному центрі охорони здоров'я матері та дитини зазначених у трудовій книжці гр. ОСОБА_1 , потребує уточнення, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про роботу за вказаний період, у зв'язку із чим та для уникнення надмірно виплачених коштів, вище зазначений період вилучено із стажу роботи гр. ОСОБА_1 , а до управління контрольно перевірочної роботи та до управління інформаційних систем та електронних реєстрів направлено запит для проведення відповідної роботи.
Загальний стаж роботи гр. ОСОБА_1 з 01.02.2025 складає: 44 роки 5 місяців 15 днів (у подвійному розмірі зараховано періоди з 16.02.2001 по 19.02.2003 та з 25.01.2003 по 31.12.2003).
Відповідно до протоколу розрахунку стажу позивача, період роботи з 16.02.2001 по 19.02.2003, з 25.02.2003 по 31.12.2003 (з особливості трудової діяльності - Прац. Охорони здор. (інші посади), з особливістю території - Мед.заклад із ст. 60), період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 (з особливості трудової діяльності - Прац. Охорони здор. (інші посади)).
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії. Версія: 1.6.78.1. Дата-час розрахунку: 17.04.2025 17:05, рішенням 262540017794 від 22.04.2025 проведено перерахунок пенсії. Дата перерахунку: 17.04.2025. Вид перерахунку: У зв'язку з уточненням даних в ЕПС, 01.05.2025. Підстава: коригування заробітку згідно СПОВ. Страховий стаж (повний) 45 років 0 місяців 26 днів. Страховий стаж до 01.01.2004: 24 роки 0 місяців 26 днів. Страховий стаж після 01.01.2004: 21 рік.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 (далі- Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Приписами частин першої-третьої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як зазначено у частині четвертій статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України № 1788-XII, згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Суд констатує, що редакція статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час.
Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень статті 24 Закону № 1058-IV та статті 60 Закону № 1788-ХІІ викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17, які, у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для врахування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
У постанові від 03.11.2021р. у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду, визначаючи співвідношення між Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення», вказала, що Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Закон України «Про пенсійне забезпечення» був прийнятий раніше за Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якби законодавець мав намір обмежити сферу застосування Закону України «Про пенсійне забезпечення», то він мав би виключити із Закону України «Про пенсійне забезпечення» усі інші положення, чого зроблено не було.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Із матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивача, встановлено, що записи у трудовій книжці позивача виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. При цьому, від відповідача - 2 ГУ ПФУ в Донецькій області відсутні будь-які зауваження щодо заповнення трудової книжки позивача.
Відповідно до записів трудової книжки у спірний період позивач працювала на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації з 16.02.2001 по теперішній час.
Крім того, з наявної в матеріалах справи довідки №182 від 06.11.2024 року КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», підтверджено роботу у спірний період на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги».
Листом від 24.01.2025 року №2600-0202-8/13858 Відповідач 1 повідомив Позивача про те, що що періоди роботи у закладах (відділеннях), зазначених у ст. 60 Закон України «Про пенсійне забезпечення», до 01.01.2004 зараховуються до страхового стажу для обчислення розміру пенсії в подвійному розмірі. Що стосується періодів роботи після 01.01.2004, то вони зараховуються в одинарному розмірі з огляду на ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою пільговий порядок обчислення стажу роботи з 1 січня 2004 року не передбачений, а отже відстав для зарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 у реанімаційному відділенні у подвійному розмірі відсутні.
Суд звертає увагу, що для зарахування медичному працівнику стажу у подвійному розмірі необхідно враховувати специфіку місця роботи працівника, а не посади, що він обіймав.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я СРСР від 19.08.1965р. №605 «Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні» в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Наказом Міністерства охорони здоров'я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» №841 від 11.06.1986р. затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології-реанімації лікувально-профілактичного закладу, згідно якого у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.
Так, наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 8 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'яснення, наданого Міністерством охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Слід відмітити, що у відповідності до спеціального листа Міністерства охорони здоров'я України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року № 10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров'я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказано що у реанімаційній службі закладів охорони здоров'я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 року № 605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.
У листі Міністерства охорони здоров'я України від 30.05.2006р. №10.03.68/936 зазначено, що періоди роботи на посадах медичних працівників у відділеннях анестезіології, у тому числі у палатах інтенсивної терапії, повинні зараховуватись до стажу роботи у подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Таким чином, робота позивача з 01.01.2004 по 31.12.2024 лікарем-анестезіологом-реаніматологом відділення реанімації в незалежності від найменувань посад та внесення змін до найменування закладу зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відмовляючи у зарахуванні періодів роботи позивача з 01.01.2004 по 31.12.2024 у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Відповідач 2 діяв протиправно.
Враховуючи вищевикладене, у спірних правовідносинах, з метою захисту порушеного права позивача та з метою подальшого недопущення порушення відповідачем права позивача на пенсію, ефективним та належним способом захисту, з врахуванням заявленого позивачем змісту позовних вимог, є зобов'язання відповідача - 2 зарахувати до стажу роботи період роботи позивача з 01.01.2004 по 12.05.2009 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Водночас, суд зобов'язує вчинити зарахування спірного періоду саме відповідача 2, оскільки дане питання розглядалось саме ним, а матеріали справи не містять доказів порушеного права в цій частині позову з боку відповідача 1.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача 1 перерахувати пенсію позивачу з 10.10.2024 у зв'язку з зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП “Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» та провести відповідні виплати, суд зазначає наступне.
Судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому. Отже, на переконання суду, в даному випадку вимоги Позивача в частині зобов'язання відповідача 1 перерахувати пенсію з 10.10.2024 у зв'язку з зарахуванням періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024, є передчасними, адже наразі відповідач 2 не приймав рішення, щодо зарахування вказаного періоду до стажу позивача, також у суду відсутні підстави вважати, що після зарахування спірного періоду відповідачем 1 не буде здійснено перерахунку пенсії, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 14 вересня 2020 року у справі № 560/2120/20.
Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На виконання ухвали суду, представником було надано квитанцію № № 1TP9-HAT8-3BAC-HEPC від 08.04.2025 про сплату судового збору у розмірі 968,96 грн.
Отже, суд дійшов висновку про стягнення з Відповідача на користь Позивача за рахунок бюджетних асигнувань судових витрат по сплаті судового збору у сумі 600,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, ЄДРПОУ 42098368), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 періоду роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП “Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі а підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 01.01.2004 по 31.12.2024 на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога відділення реанімації в КНП “Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» до стажу роботи у подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Донецька область, м. Слов'янськ, пл.Соборна, 3, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Є.В. Череповський