Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 червня 2025 року Справа№200/2765/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання перевести на пенсію державного службовця за віком,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач 1); Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач 2). Позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.03.2025 року № 104650004695 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на інший вид пенсії; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 17.06.1996 року по 30.04.2022 року; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком та здійснити їй нарахування й виплату з 04.03.2025 року пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 25.02.2025 року № 47/10-36-10-02-16 та № 46/10-36-10-02-16, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11 березня 2025 року № 104650004695 їй було відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про Державну службу», у зв'язку з відсутністю правових підстав.
ОСОБА_1 вважає вказане вище рішення відповідача протиправним, у зв'язку із чим звернулась із даним позовом до суду.
22 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , я кій просив їй відмовити у задоволенні позову.
Представник відповідача 1 в обґрунтування своєї позиції зазначив, що відповідно пункту 10 та 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 та відповідно до статті 37 Закону № 3723 на призначення пенсії мають право жінки, які досягли пенсійного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058 та на 01.05.2016 - на день набрання чинності Закону № 889: мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статті 25 Закону № 3723 та актами Кабінету міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш, як 10 років стажу на посадах, державних службовців, визначених статті 25 закону № 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 25 Закону № 3723 визначені категорії посад державних службовців.
Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсій відповідно до Закону № 889 є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.
Посади працівників податкової інспекції даною статтею не передбачені. Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України № 283 від 03.05.1994 року та № 509-р від 12.09.1997 втратили чинність.
Оскільки, посадовим особам податкової інспекції згідно до статті 343 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання i відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорії посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723.
Представник ГУ ПФУ в Донецькій області зазначає, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 14.07.1980 року ОСОБА_1 працювала з 17.06.1996 року по 19.06.2019 року та з 18.03.2021 року по 16.05.2022 року в Державній податковій інспекції. 02.10.2000 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби ІІ рангу», 01.10.2007 року присвоєно спеціальне звання «Інспектор податкової служби І рангу», 08.08.2011 року присвоєно спеціальне звання «Радник податкової служби ІІІ рангу», 01.12.2013 року присвоєно спеціальне звання «Радник податкової та митної справи ІІІ рангу». Зазначені періоди роботи не підлягають зарахуванню до стажу державної служби.
Отже, представник відповідача 1 зазначає, що станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 не займає посади державної служби та стаж на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців відсутній. Для переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 з урахуванням довідки № 46/10-36-10-02-16 від 25.02.2025 року про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 працював та звільнився з держаних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (додаток 4 до Порядку) та довідки № 47/10-36-10-02-16 від 25.02.2025 року про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби (додаток 6 до Порядку), які видані Головним управлінням ДПС у Київській області - підстави відсутні.
З огляду на викладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянувши заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 11.03.2025 року № 104650004695.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області також надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .
Представник відповідача 2 просив суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог, оскільки періоди роботи посадових осіб на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 16.07.2020 року.
04 березня 2025 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про переведення на пенсію за віком, як державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, відповідно до якого втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень.
За принципом екстериторіальності вказану заяву було передано до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ОСОБА_1 було відмовлено у переведенні за пенсії за віком на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Рішення мотивовано тим, що періоди роботи посадових осіб на посадах, в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання, не враховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Тобто, до стажу позивача не враховано період її роботи з 02.02.1997 року по 01.05.2016 року в органах державної податкової служби.
Позивач не погоджується з вказаним рішенням, у зв'язку із чим звернулась до суду із даним позовом.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Згідно із статтею 90 указаного Закону пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 2 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 визнано таким, що втратили чинність, зокрема Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Положення пунктів 10 та 12 розділу ХІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889 закріплюють, що:
- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 10);
- для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (пункт 12).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723 на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 560/2398/19.
Суд встановив, що оскаржуваним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило позивачу у переході з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058, на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з підстав недостатності у неї стажу державної служби. Згідно з цим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовило ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу державної служби періоди її роботи в Державній податковій службі відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Оцінюючи таку поведінку посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд зазначає таке.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працювала з 17.06.1996 року по 19.06.2019 року в органах державної податкової служби, з 20.06.2019 року по 17.03.2021 року працювала в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області, з 18.03.2021 року по 30.04.2022 року працювала в органах державної податково служби.
Відповідно до запису № 17 трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач 17 червня 1996 року прийняла присягу державного службовця.
Отже, як підтверджується записами у трудовій книжці позивачки вона у періоди з 17.06.1996 року по 19.06.2019 року та з 18.03.2021 року по 30.04.2022 року проходила службу в органах Державної податкової служби, прийняла присягу державного службовця, також позивачці протягом вказаного періоду присвоювалися ранг державного службовця та спеціальне звання.
Механізм обчислення стажу державної служби визначався Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), який був чинним у період дії Закону № 3723.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів; на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Пунктом 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 (далі - Порядок № 229), встановлено, що стаж державної служби обчислюється відповідно до частини другої статті 46 Закону № 889.
До стажу державної служби зараховується, зокрема: час перебування на посаді державної служби відповідно до Закону; час перебування на посадах, на яких присвоюються військові та спеціальні звання.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 229 стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, був Закон України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон № 509).
Відповідно до приписів статті 15 Закону № 509 посадовою особою органу державної податкової служби за правилами може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Державною податковою адміністрацією України. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання.
Видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету (стаття 6 Закону № 509).
Крім того, відповідно до пункту 344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».
Водночас період роботи зазначених осіб (зокрема тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723 незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Отже, посадові особи податкової служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Верховний Суд України раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, відповідно до якого аналіз положень статті 37 Закону № 3723, Закону № 509 дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Надалі аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 586/965/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі № 539/1855/17, від 18 березня 2021 року у справі № 500/5183/17.
Беручи до уваги викладене, суд констатує, що періоди роботи позивачки в органах Державної податкової служби з 17 червня 1996 року по 01 травня 2016 року зараховуються до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення їй пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Крім того, суд зазначає, що відповідно до записів трудової книжки позивача, вона 20.06.2019 року по 17.03.2021 року працювала в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області, що також відноситься до державної служби.
Наведене свідчить про те, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 104650004695 від 11.03.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, а періоди роботи позивачки з 17 червня 1996 року по 01 травня 2016 року в органах Державної податкової служби та з 20.06.2019 року по 17.03.2021 року в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області, підлягають зарахуванню до стажу її державної служби.
Водночас у позовній заяві позивач просить суд зарахувати до стажу державної служби також періоди її роботи в органах Державної податкової служби після 01 травня 2016 року (з 01 травня 2016 року по 19.06.2019 року та з 18.03.2021 року по 30.04.2022 року).
Стосовно такої вимоги суд зазначає, що до стажу державної служби може бути враховано лише стаж, набутий на посадах державної служби або прирівняних до них посад до 01 травня 2016 року та обрахований відповідно до положень Порядку № 283. Водночас стаж, набутий після 01 травня 2016 року на посадах державної служби зараховується до страхового стажу і відповідно до статті 90 Закону № 889 слугує підставою для призначення пенсії та обрахунку її розміру відповідно до Закону № 1058.
Отже, підстави для зарахування до стажу державної служби позивачки також періодів її роботи в органах Державної податкової служби після 01 травня 2016 року відсутні, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 травня 2024 року у справі № 500/1404/23.
Як уже зазначено судом вище, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723 після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 цього Закону і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889, а саме: щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.
Щодо позовної заяви про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком та здійснити їй нарахування й виплату з 04.03.2025 року пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 25.02.2025 року № 47/10-36-10-02-16 та № 46/10-36-10-02-16, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, суд зазначає наступне.
По-перше.
Так, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
По-друге.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області взагалі не розглядало заяви ОСОБА_1 від 04.03.2025 року про переведення на пенсію державного службовця.
Отже, враховуючи викладене, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Щодо вимоги про здійснення нарахування й виплати з 04.03.2025 року пенсії державного службовця за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 25.02.2025 року № 47/10-36-10-02-16 та № 46/10-36-10-02-16, виданих Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області, то суд зазначає, що призначення пенсії позивачу само собою зумовить її виплату відповідним пенсійним органом, спір у цій частині між сторонами наразі відсутній, тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає.
Також суд відзначає, що у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивачки на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки територіальний орган Пенсійного фонду України не визнав цього права за позивачкою.
Тому вимога позивача про зобов'язання пенсійного органу призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 25.02.2025 року № 47/10-36-10-02-16 та № 46/10-36-10-02-16 є передчасною, оскільки стосується розміру пенсійної виплати, який ще не обрахований суб'єктом владних повноважень, наділеним такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже, така вимога спрямована на майбутнє, через що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.
Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2023 року справі № 560/8328/22, від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а.
Водночас підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивачки (призначити пенсію), відсутні, оскільки наданих позивачкою документів цей пенсійний орган не досліджував, питання щодо призначення позивачці пенсії державного службовця не вирішував, тож прав позивачки у межах спірних правовідносин не порушував. Оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачці пенсії за наслідками розгляду поданих документів ухвалило Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а тому саме цей пенсійний орган належить зобов'язати вчинити відповідні дії, необхідні для відновлення порушених прав позивачки.
Позиція суду з цього питання узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23.
Суд зазначає, що належним захистом порушених прав позивача у даній справі є: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 11.03.2025 року № 104650004695 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на інший вид пенсії; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.03.2025 року № 3340 про проведення перерахунку пенсії щодо переходу з виду на вид (з пенсії за віком на пенсію держслужбовця), зарахувавши до її стажу держслубовця періоди роботи з 17 червня 1996 року по 01 травня 2016 року в органах Державної податкової служби та з 20.06.2019 року по 17.03.2021 року в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області; Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання перевести на пенсію державного службовця за віком, є таким що підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн (квитанція № 6197-2469-0537-0036 від 07.04.2025).
Враховуючи співмірність заявлених та задавлених позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010); Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (юридична адреса: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання перевести на пенсію державного службовця за віком - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) від 11.03.2025 року № 104650004695 про відмову у переведенні ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на інший вид пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 04.03.2025 року № 3340 про проведення перерахунку пенсії щодо переходу з виду на вид (з пенсії за віком на пенсію держслужбовця), зарахувавши до її стажу держслубовця періоди роботи з 17 червня 1996 року по 01 травня 2016 року в органах Державної податкової служби та з 20.06.2019 року по 17.03.2021 року в Головному управлінні Пенсійного Фонду України у Київській області.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко