Україна
Донецький окружний адміністративний суд
18 червня 2025 року Справа№640/6776/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить:
стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 05.10.2017 в сумі 6 259,88 грн (шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 88 коп).
стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по квітень 2022 року в сумі 4285,11 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 11 коп).
стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 06.10.2017 (станом на день подачі позову 20.04.2022 становить 507662,80 грн (п'ятсот сім тисяч шістсот шістдесят дів гривні 80 коп),
стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), понесені судові виграли на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок З, код ЄДРПОУ 40108646) в сумі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп), та гонорару (винагороди) за позитивний результат по справі в розмірі 20% від суми стягнутого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалою від 13.05.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Разом з цим, на виконання вимог Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» (далі - Закон) та визначає порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України - наказом ДСА України від 16.09.2024 №399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва (далі - Порядок №399).
Пунктами 4-7 Порядку №399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19/474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/6776/22.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №640/6776/22 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Аляб'єва І.Г.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.04.2025 прийнято до провадження судді Аляб'єва І.Г. адміністративну справу, вирішено, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 07.11.2015 ОСОБА_2 (надалі по тексту - Позивач) проходила службу на посаді інспектора роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції відповідно до Наказу № 114 о/с від 07.11.2015 Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.
На підставі рапорту Позивача від 21.09.2017 та відповідно до п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», Наказом № 398 о/с від 04.10.2017, Позивача було звільнено зі служби 05.10.2017.
Однак, в супереч постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» Відповідачем не було здійснено виплату доплати за службу в нічний час в розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час за весь період роботи Позивача.
Крім того, Відповідач в супереч ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію» не здійснив індексацію його грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 05.10.2017.
Також, представник позивача просить здійснити виплату сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 06.10.2017 (станом на день подачі позову 20.04.2022 в розмірі 507662,80 грн (п'ятсот сім тисяч шістсот шістдесят дів) гривні 80 коп.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заву в якому зазначає, що підпунктом з пункту 5 Постанови № 988 визначено виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку № 260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час, про що Позивач не зазначив в позовній заяві.
Слід зазначити, що при розрахунку виплати за службу в нічний час, визначену Постановою № 988 та Порядком № 260, для повного і об'єктивного визначення суми доплати. необхідно враховувати перерву для відпочинку і харчування, яка не включається в службовий час та має тривалість дві години.
Відтак, Позивач здійснив невірний підрахунок сум коштів, які на його думку, повинні були виплачені за службу в нічний час, так як не включив перерву для відпочинку і харчування, які не включаються в службовий час та мають тривалість 2 (дві) години, а саме вказує 8 (вісім) годин фактичного часу служби в нічний час замість 6 (шести) годин.
Окремо слід зазначити, що відповідно до пункту 11 Розділу І Порядку № 260, на який посилається Позивач, грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання».
Відтак, при розгляді даної справи слід враховувати положення пункту 11 Розділу І Порядку № 260, що може вплинути на всебічне і повне з'ясування судом всіх фактичних обставин справи, об'єктивно оцінити докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті.
Таким чином, відповідно до пункту 11 Розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення, до якого входять доплата за службу в нічний час та індексація грошового забезпечення, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав ца нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. В зв'язку з чим ДПП позбавлений можливості нараховувати Позивачу грошове забезпечення, на яке мав право Позивач, більшим ніж за три роки, що передували його зверненню, в тому числі з позовом до суду.
Крім того, індексація грошового забезпечення поліцейських здійснюється після 18.10.2017 в порядок і спосіб визначений Порядком №1078, так як до 18.10.2017 поліцейських не було включено до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення. Відтак, Позивачу були здійсненні всі виплати передбачені Порядком № 1078.
Остаточний (оскаржуваний) розрахунок з Позивачем здійснено 05.10.2017.
З розміщених на офіційному сайті Національного банку України, на даний час (31.05.2022р.) розмір облікової ставки НБУ становив 10,00 % річних (витяг з сайту НБУ до відзиву додається).
Станом на 05.10.2017 Позивачу стверджує, що йому не виплачено грошове забезпечення в сумі 6259,88 грн, та індексацію грошового забезпечення у сумі 4285,11 грн, разом (6259,88 + 4285,11 = 10 544,99 грн) що станом на 31.05.2022 року відповідно до розмір облікової ставки НБУ 'становить 10,00 % річних від цієї суми становитиме 878,74 грн (39,94 грн в місяць).
Враховуючи загальний період затримки розрахунків (із 07.11.2015 по 28.09.2017, що становить 22 місяців (39,94 * 22)= 878,74 грн.
Такого ж висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів Шостого апеляційного адміністративного суду в своїй постанові від 25.11.2020 у справі № 640/2874/19.
Таким чином, справедливою, пропорційною і такою, що відповідає критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення виплати належних Позивачу сум при звільненні в сумі 6259,88 грн, та індексацію грошового забезпечення у сумі 4285,11 грн, разом (6259,88 + 4285,11=10 544,99 грн) може вважатися виплата середнього заробітку в розмірі 878,74 грн., який розраховано із врахуванням періоду з часу несвоєчасного (не вірного) проведення розрахунку при звільненні (з 05.10.2017 р.) по час остаточного розрахунку з Позивачем та приблизного розміру майнових втрат в разі несвоєчасно отриманих сум при звільненні.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу вважає, що такі вимоги є необгрунтованими, не співмірними та такими, що не підлягають задоволенню судом
Просить відмовити в задоволенні позову.
За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Відповідно до Наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 114 о/с від 07.11.2015 ОСОБА_2 з 07.11.2015 проходила службу на посаді інспектора роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України №398о/с від 04.10.2017 ОСОБА_1 звільнено зі служби з 05.10.2017 на підставі п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію».
З розрахункових листів та відомостей грошового забезпечення вбачається, що позивачці не нараховувалася індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 05.10.2017.
Листом Департаменту патрульної поліції від 18.02.2022 №172аз/41/11/19/02-2022 повідомлено представника позивача, що в період з 07.11.2015 по 05.10.2017 Позивачем відпрацьовано у загальній кількості 144 нічних змін.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Щодо стягнення заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 05.10.2017 в сумі 6 259,88 грн, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII (далі по тексту - Закон України від 02.07.2015 року №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 94 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі по тексту - Постанова №988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №988 визначено обов'язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 260 від 06.04.2016 року, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі по тексту - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 3 Розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 Розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Відповідно до пункту 11 Розділу II Порядку № 260, поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Як вже було зазначено судом, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та що не спростовано відповідачем кількість нічних змін позивача у період з 07.11.2015 по 05.10.2017 становить 144 зміни, що підтверджено додатком до листа Департаменту патрульної поліції від 18.02.2022 №172аз/41/11/19/02-2022.
Посадовий оклад позивача відповідно до відомості про грошове забезпечення становив 2500,00 грн.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач всупереч вимогам Постанови № 988 та Порядку № 260 доплату позивачу за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 05.10.2017 не здійснював, хоча був зобов'язаний здійснювати таку доплату за відпрацьовані години у нічний час у розмірах і у строки, передбачені чинним законодавством.
При вирішенні позовних вимог про стягнення заборгованості за службу в нічний час, суд враховує, що, виходячи із приписів Порядку № 260, нарахування та виплата доплати за службу в нічний час проводиться за місцем роботи (служби), та роботодавець самостійно здійснює розрахунок розміру доплати за службу в нічний час. Суд також звертає увагу, що відповідачем не надано обґрунтованих заперечень щодо розрахунку сум доплати за службу в нічний час, належної позивачу до виплати.
За таких підстав, суд погоджується з позицією позивача щодо наявності в нього права стягнення заборгованості доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 05.10.2017, відповідно, позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по квітень 2022 року в сумі 4285,11 грн включно, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 5 статті 94 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України № 1282-ХІІ від 03.07.1991 року "Про індексацію грошових доходів населення" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі по тексту - Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону України від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі по тексту - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
З матеріалів справи вбачається, що індексація грошового забезпечення позивача за період з листопада 2015 року по квітень 2022 року позивачу не нараховувалася та не виплачувалась.
Для визначення розміру індексації позивача за період з листопада 2015 року по квітень 2022 року мають значення наступні складові: «місяць підвищення доходу», індекс споживчих попереднього місяця (згідно даних Держстату), коефіцієнт індексації для визначення порогу (103%), наростаючий підсумок індексу споживчих цін (обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення»), величина приросту індексу споживчих цін, прожитковий мінімум.
Коефіцієнт індексації обчислюється на базі щомісячних індексів інфляції. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком шляхом перемноження індексів інфляції (поділених на 100), починаючи з місяця, наступного за базовим - до перевищення порогу індексації).
З січня 2016 поріг індексації дорівнює 1,03 (або 103%), до цього він становив 1,01 (або 101%).
Отриманий коефіцієнт індексації множиться на розмір зарплати в межах прожиткового мінімуму для працездатних громадян (тобто, фактично на розмір прожиткового мінімуму).
Суд, виходячи із наведених складових, скористався калькулятором розрахунку індексації, що розміщений на сайті Міністерства фінансів України (доступно за посилання https://index.minfin.com.ua/ua/labour/salary/indexing/) та встановив правильність наведеного позивачем розрахунку індексації за період з листопада 2015 року по квітень 2022 року, що складає 4285,11 грн.
Виходячи з викладеного позов у цій частині є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 06.10.2017 по 20.04.2022 (день звернення з позовом) в розмірі 507 662,80 грн, суд зазначає наступне.
На підставі статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Спірні правовідносини регулюються приписами статей 116 і 117 КЗпП України, оскільки законодавство про проходження військової служби не передбачає жодної гарантії захисту конституційного права на оплату праці.
Так, приписами частини 1 статті 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Судом встановлено, що відповідач розрахувався з позивачем при звільненні не в повному обсязі.
Несвоєчасна виплата індексації грошового забезпечення обумовлена бездіяльністю відповідача, що визнано Донецьким окружним адміністративним судом.
Строк затримки розрахунку при звільненні розпочався - 06.10.2017.
Приписами частини 1 статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, у разі несвоєчасної виплати працівникові нарахованих коштів (не існує спору щодо суми) працедавець, сплачуючи заборгованість, має виплатити і заробіток.
Приписами частини 2 статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, якщо існує спір щодо суми заборгованості (у тому числі щодо її існування) і позов задоволено судом у повному обсязі, то працедавець має визначити заробіток, а якщо позов задоволено частково, то питання про сплату заробітку вирішує суд.
Оскільки суд задовольнив позов про зобов'язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення у повному обсязі, то у відповідача виник обов'язок визначити і виплатити середній заробіток за період з .
Обчислюючи розмір середнього заробітку, відповідач має керуватись правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі №761/9584/15-ц, який міститься у постанові від 26.06.2019 (право зменшити розмір середнього заробітку, врахувавши певні факти).
Це, зокрема:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Крім того, у постанові від 30.11.2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №480/3105/19, зазначив про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.
При вирішенні справи суд також враховує строк зволікання позивача із зверненням до суду з позовом про стягнення належних при звільненні сум. Зокрема, до суду позивач звернувся у квітні 2020 року, тобто через рік після виникнення обов'язку роботодавця здійснити розрахунок при звільненні.
Таким чином, при вирішенні питання про розмір належної позивачу компенсації у цьому конкретному випадку, суд враховує, що невиплачена позивачу сума є лише частиною його заробітку, існував спір про наявність права на цю суму, а позивач звернувся за стягненням цієї суми до суду більше ніж через рік після звільнення.
Суд також враховує правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові № 761/9584/15-ц. Там колегія суддів зазначила, що метою, яка закладена законодавцем у зміст процедури відшкодування, передбаченої ст. 117 КЗпП, є компенсація працівникові майнових витрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Саме виходячи із природи такого відшкодування, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.
За наслідками касаційного перегляду Верховний Суд вирішив, що для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні, які розумно можна було би передбачити, на підставі даних Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за 2009 - 2015 року можна розрахувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою збереження рівня свого життя.
Виходячи з викладеного та враховуючи: наявність воєнної ситуації у Донецькій області, що унеможливлює перевірку доводів позивача про неправильність розміру грошового забезпечення у відповідній довідці та необхідність пропорційного зменшення суми відшкодування, суд вважає, що позивач має право на отримання 10 000 грн відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні (що відповідає вищенаведеним правовим позиціям Верховного Суду та є достатнім відшкодуванням майнових втрат, що міг зазнати позивач у зв'язку з затримкою розрахунку).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно до частини першої ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір», а тому судові витрати не відшкодовуються.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною 3 статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до частини 5 статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Частина 1 статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Звертає увагу, що у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі №813/481/18 зроблено такий висновок: «Зважаючи на положення частини 7 статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11.02.2019 року до договору про надання правової допомоги від 11.02.2019 року №01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов'язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті».
Цю правову позицію було розвинуто в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №280/2635/20, в якій зазначено, що «КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.10.2021 року в справі №160/15983/20.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження обсягу та вартості наданих послуг позивачем було надано договір про надання правничої допомоги від 31.12.2020 року, акт виконаних робіт на суму 3000,00 грн та платіжне доручення на суму 3000 грн.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд уважає, що позивачем були виконані вимоги частин 3, 4 статті 134, частини 7 статті 139 КАС України щодо підтвердження відповідними доказами розміру витрат, які позивач має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Щодо співмірності цих витрат зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, суд зазначає таке.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 7 цієї ж статті КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15.12.2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі №640/15803/19».
Суд звертає увагу, що до клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу відповідачем не додано жодних доказів на підтвердження їх неспівмірності, водночас зазначені в ньому доводи нічим не підтверджені, а тому є лише припущеннями.
Своєю чергою, з урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) та витраченого часу на це, ціни позову та значення справи для позивача, суд уважає заявлені позивачем до відшкодування витрати співмірними та підлягають стягненню в розмірі 4000 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 05.10.2017 в сумі 6 259,88 грн (шість тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 88 коп.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по квітень 2022 року в сумі 4285,11 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят п'ять) гривень 11 коп.
Стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починаючи з 06.10.2017 по 20.04.2022 в розмірі 10000 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), понесені судові витрали на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вулиця Федора Ернста, будинок З, код ЄДРПОУ 40108646) в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі) гривень.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення судом складено 18.06.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв