Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 червня 2025 року Справа№200/2067/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд (з урахуванням уточненого позову):
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а саме: рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи продовжений трудовий стаж, який складає більш як 24 місяці, після призначення пенсії незалежно від перерв у роботі, ОСОБА_2 № 056650003311 від 15.11.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії 08.11.2024 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи продовжений трудовий стаж, який складає більш як 24 місяці, після призначення пенсії незалежно від перерв у роботі зі врахуванням заробітної плати з 05.01.2020 по 03.09.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії 08.11.2024 зі врахуванням до стажу періодів роботи з 08.02.1988 по 01.01.1991.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що після виходу на пенсію він продовжив працювати, у зв'язку з чим звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії за ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 056650003311 від 15.11.2024 йому протиправно відмовлено у перерахунку пенсії на підставі того що відсутні підстави для перерахунку пенсії. Крім того, вказує, що йому протиправно неврахований період роботи з 08.02.1988 по 01.01.1991.
Ухвалою суду від 11.04.2025 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому представник позовні вимоги не визнав, та просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування позиції зазначено, що відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону 1058 у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим- третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. З урахуванням вищезазначеного, управлінням про відмову у перерахунку пенсії відповідно до поданої 08.11.2024 заяви, оскільки перерахунок проводиться не раніше ніж через два роки після попереднього перерахунку пенсії.
Також вказує, що при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1978 не враховано період роботи 08.02.1988 по 01.01.1991, оскільки в записі про переведення на іншу посаду наявне виправлення в даті розпорядження, чим порушено пункт 2.6 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58, яким визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Для врахування вищезазначеного періоду роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки. Уточнюючі довідки відповідно до Порядку №637 не надавались. Враховуючи вищенаведене, Головне управління ПФУ в Донецькій області приходить до висновку про те, що виявлені недоліки є такими, що виключають можливість зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 08.02.1988 по 01.01.1991 відповідно до трудової книжки від 25.07.1978 серії НОМЕР_2 .
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - м. Покровськ) та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058) з 05.01.2020.
Позивач мав статус працюючого пенсіонера до 03.09.2024, що підтверджується записами в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.07.1978.
Як вбачається з листа відповідача від 02.09.2024 №23315-20579/Б-02/8-0500/24 позивачу перший перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії було проведено 01.03.2022 за 1 рік 10 місяців (з 05.01.2020-31.10.2021). Другий перерахунок було проведено в автоматичному режимі 01.04.2024 (без попереднього звернення) з урахуванням страхового стажу, але без врахування заробітної плати. Після перерви в трудовій діяльності Позивач знову почав працювати та на момент здійснення другого перерахунку 01.04.2024 набув ще страхового стажу 1 рік 1 місяць (з 01.02.2023 -29.02.2024).
Тобто, страховий стаж після призначення пенсії 05.01.2020 для перерахунку пенсії з урахуванням набутої за цей період заробітної плати склав 2 роки 11 місяців а саме 35 місяців.
Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області під час проведення автоматичного перерахунку 01.04.2024 не було враховано страховий стаж, отриманий після проведення попереднього перерахунку пенсії 01.03.2022, а саме 1 рік 1 місяць, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 02.09.2024 (копія листа додається).
Позивач працював після призначення пенсії за віком та набув необхідний страховий стаж у період з 05.01.2020 по 31.10.2021 та з 01.02.2023 по 29.02.2024, відповідно перерахунок 01.04.2024 повинен був проводитись з урахуванням відповідних періодів страхового стажу та заробітної плати, тому позивач 08.11.2024 звернувся до Територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Загальний страховий стаж після призначення пенсії за віком складає з 05.01.2020 -31.10.2021 та 01.02.2023 по 03.09.2024-3 роки 5 місяців.
Заяву Позивача було направлено на розгляд за принципом екстериторіальності до відділу перерахунків пенсій № 4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Рішенням № 056650003311 від 15.11.2024 ОСОБА_1 було відмовлено в проведенні перерахунку пенсії, аргументуючи це тим, що 01.04.2024 позивачу в автоматичному режимі було проведено масовий перерахунок пенсії по стажу відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058 та враховано стаж по 29.02.2024, оскільки, з дати попереднього перерахунку пенсії не минуло двох років, то прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії.
Відмову в проведенні перерахунку пенсії, відповідно до рішення № 056650003311 від 15.11.2024 позивач вважає незаконною.
Крім того, судом встановлено, що позивачу при обчисленні страхового стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 25.07.1978 не враховано відповідачем період роботи 08.02.1988 по 01.01.1991, оскільки в записі про переведення на іншу посаду наявне виправлення в даті розпорядження, чим порушено пункт 2.6 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 № 58, яким визначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
По суті спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з ст. 1, п. 5 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за «принципом рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на отримання пенсій мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Згідно з ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс * (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.
Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою: Зв = З + Зд, де: Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зд - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частини третьої статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу), і яка визначається за формулою: Зд=Д/Тх-100 %, де Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону; Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.
У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у п.п. 8, 13 і 14 ст. 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.
За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.
Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вбачається, що перерахунок пенсії проводиться з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Отже, наведені норми визначають право на перерахунок пенсії тим пенсіонерам, які після призначення пенсії продовжують працювати. У застрахованої особи, яка продовжила працювати після призначення їй пенсії, виникає право на перерахунок пенсії через 24 місяці страхового стажу або не раніше ніж через два роки після призначення пенсії.
Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
При цьому пенсіонеру, який продовжував працювати і набув стаж, достатній для обчислення пенсії в мінімальному розмірі відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-IV, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
Судом з'ясовано, що позивач після призначення пенсії за віком, продовжив працювати та набув страховий стаж більше 24 місяців, звернулася до пенсійного органу 08.11.2024 з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням набутого стажу та заробітної плати, а тому право на перерахунок пенсії з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.
Отже враховуючи норми Закону 1058-ІV, суд приходить до висновку що відповідачем протиправно не проведено перерахунок позивачу пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV.
З огляду на викладене суд прийшов до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у перерахунку пенсії від 15.11.2024 № 056650003311.
Враховуючи наведене, а також висновки суду про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.11.2024 № 056650003311, суд вважає за необхідне зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за його заявою.
Щодо зобов'язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії 08.11.2024 зі врахуванням до стажу періодів роботи з 08.02.1988 по 01.01.1991.
За змістом абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (надалі також - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (надалі також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінсоцзахисту України від 29.07.1993 №58, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях (надалі також - Інструкція №58).
Відповідно пункту 1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
За змістом п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (п. 2.6 Інструкції №58).
Відповідно до п. 2.9 Інструкції №58 виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів.
Згідно з п. 2.10 Інструкції №58 у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний». Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення.
Відповідно до п. 2.26 Інструкції №58, запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції №58).
За приписами п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (відповідно до якої прийнято Інструкцію №58), відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Так, згідно з записом №17 трудової книжки серія НОМЕР_1 , позивач 01.01.1991 був звільнений у порядку переводу з обраної голова Талди-Курганської міськради. При цьому, у даті наказу про звільнення «100/287» графи 17 трудової книжки, міститься незначне виправлення в цифрі «90г» шляхом повторного наведення ручкою цифри «9». Разом з цим, зазначена дата наказу містить чітко і без будь-яких закреслень число, місяць та рік звільнення, а саме «26.12.1990». Також міститься відбиток печатки.
На переконання суду, незначне виправлення у даті наказу про звільнення з роботи позивача шляхом повторного наведення ручкою цифри «9», саме по собі, як єдиний недолік, в спірному випадку не може бути свідченням про недостовірність вказаного запису у трудовій книжці 1 та відсутність у позивача стажу роботи з 08.02.1988 по 01.01.1991.
Суд зауважує, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Зазначений висновок викладено в постанові Верховного суду від 06.03.2018 по справі №754/14898/15-а.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Така правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №120/1089/19-а.
Також, Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 по справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 по справі №423/1881/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а.
Отже, твердження відповідача про наявність вказаних вище недоліків заповнення трудової книжки позивача за спірний період як підстави для не зарахування вказаного періоду роботи до страхового стажу, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.
Згідно з ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до ч. 4 п. 1.8 Порядку №22-1 у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через веб-портал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача веб-порталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на веб-порталі або засобами Порталу Дія.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього, орган пенсійного фонду не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
За встановлених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 08.02.1988 по 01.01.1991.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити з виходом за межі позовних вимог.
Щодо сплаченого позивачем судового збору за подання позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн. У позовній заяві позивачем заявлено 2 вимоги немайнового характеру.
Відтак, відповідно до положень ч. 1 ст. 139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області суму сплаченого судового збору розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.11.2024 №056650003311 про відмову здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за його заявою від 08.11.2024 враховуючи продовжений трудовий стаж, який складає більш як 24 місяці, після призначення пенсії незалежно від перерв у роботі зі врахуванням заробітної плати з 05.01.2020 по 03.09.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з моменту звернення із заявою про перерахунок пенсії 08.11.2024 зі врахуванням до стажу періодів роботи з 08.02.1988 по 01.01.1991.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов