18 червня 2025 рокуСправа №160/3918/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СВІТ ПЛЮС" - адвоката Ромасько Євгена Валерійовича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/3918/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СВІТ ПЛЮС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 160/3918/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СВІТ ПЛЮС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.
За наслідками розгляду зазначеної справи судом було прийнято рішення від 12.05.2025 року, яким адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №1 від 02.01.2025 року Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО СВІТ ПЛЮС» п.2 ч.4 ст.44 Закону України “Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»;
- стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СВІТ ПЛЮС" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
19.05.2025 року до суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №160/3918/25, яким вирішити питання про судові витрати, а саме стягнути витрати на професійну правничу допомогу з Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХНО СВІТ ПЛЮС» в сумі 15 000,00 грн.
В обгрунтування вимог викладених у заяві заявник зазначає, що у позовній заяві від 05.02.2025 року представником позивача заявлено орієнтовний розмір витрат на правову допомогу 15 000,00 грн. та зазначено, що розрахунок та документальне підтвердження буде надано додатково. Наразі представник позивача надає відповідні докази на підтвердження понесених витрат. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги викладені у заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 року призначено до розгляду заяву про ухвалення додаткового судового рішення в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами 18.06.2025 року.
Від Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду не надходили.
Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з частиною третьою статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У частині сьомій статті 139 КАС України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частиною четвертою статті 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою вказаної статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 вказаного Кодексу (частина п'ята статті 143 КАС України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною другою статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
У постанові від 27.05.2021 року по справі №580/3241/20, адміністративне провадження №К/9901/32044/20, Верховний Суд звернув увагу, що у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 252 КАС України.
Так, в позовній заяві позивач повідомив, що повідомляє, що орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу складає 15000 грн., та зазначив, що остаточний розмір понесених ним судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи, зокрема розмір витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, будуть надані в порядку та строки, передбачені ст. 139, ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, до початку розгляду справи по суті (судові дебати у справах, що слухаються у спрощеному позовному провадженні не проводяться) з дотриманням вимог частини сьомої статті 139 КАС України позивачем подано заяву про стягнення судових витрат та 16.05.2025 року (на четвертий день після ухвалення рішення суду в даній справі) сформовано в підсистемі «Електронний суд» та подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч.3 ст.143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Частиною 5 статті 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч.3 ст.132 КАС України).
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На обґрунтування вимог про стягнення правничої допомоги позивачем долучено:
- копію договору про надання правових (юридичних) послуг №ПД-16 від 16.09.2024 року;
- копію завдання №3 від 27.01.2025 року до договору про надання правових (юридичних) послуг №ПД-16 від 16.09.2024 року;
- копію акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №3/ПД-16 від 13.05.2025 року;
- копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги АР №1161093 від 29.10.2024 року.
У частині шостій статті 134 КАС України встановлено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що від відповідача до суду письмові заперечення проти стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн. не надходили.
Судом встановлено, що 16.09.2024 року між позивачем (клієнт) та адвокатом Ромасько Євгеном Валерійовичем було укладено договір №ПД-16 про надання правових (юридичних) послуг.
Відповідно до п.1.1 та п. 1.2 за цим договором виконавець приймає зобов'язання надати правові (юридичні) послугу замовнику, а замовник зобов'язується прийняти та оплатиш надані правові (юридичні) послуги виконавцем на умовах та в строки, що передбачено умовами цього договору.
Вид, строки надання, ціна і загальна вартість послуг згоджуються сторонами в спільне підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно п. 4.1 вказаного договору вартість правових (юридичних) послуг та порядок їх оплати визначається сторонами в спілки підписаних завданнях до цього договору, які є його невід'ємними частинами. Сума договору визначається загальною вартістю послуг, що надані протягом дії цього договору.
27.01.2025 року було складено завдання №3 до договору №ПД-16 від 16.09.2024 року, якими визначено склад і обсяг правових (юридичних) послуг на суму 15000 грн.
Так, згідно вказаних завдань адвокатом проводиться судове врегулювання спору між клієнтом та Головним управлінням Держпродспоживслужби Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 40359593) щодо визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровські області про накладення штрафу від 02.01.2025 року №1 у сумі 68 000 грн.
Вартість послуг на суму 15000 грн. включає:
- правовий аналіз документів;
- підготовка позовної заяви, розрахунків штрафних санкцій, інших необхідних документів та подання їх до суду;
- супроводження розгляду позовної заяви у суді першої інстанції із складанням будь- яких необхідних процесуальних документів, передбачених нормами КАСУ, без обмежень їх кількості;
- отримання будь-яких процесуальних документів в суді першої інстанції.
Загальна вартість послуг, вказаних в п.2.1-2.2 Завдання №3, сплачується замовником у безготівковій формі на рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів після набрання законної сили рішенням суду. Вартість послуг зміні не підлягає.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 року у справі №686/31892/19 зазначив, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, для підтвердження понесених стороною витрат на правову допомогу, така особа повинна надати до суду, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного, враховуючи, що представник позивача всупереч положенням статті 134 КАС України не надав, зокрема, детальний розрахунок витрат на правову допомогу в межах даної адміністративної справи та документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), які б свідчили про фактично понесені витрати на правничу допомогу, суд вважає дані витрати документально непідтвердженими та недоведеними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.11.2023 року по справі № 519/24/20 (провадження № 61-7804св23), від 08.11.2023 року по справі № 539/2673/21 (провадження № 61-9750св 23), від 01.11.2023 року по справі № 202/3681/16 (провадження № 61-10719 св 23).
При цьому, в договорі №ПД-16 від 16.09.2024 року про надання правничої допомоги сторонами не було визначено фіксований розмір правничої допомоги по даній адміністративній справі.
Оскільки представником позивача не надано вищевказаних доказів та документу, що свідчить про фактичну оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, у суду відсутня змога встановити дійсний розрахунок понесених позивачем вказаних витрат, у зв'язку з чим підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу відсутні.
Згідно з ч. 4 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення в даній адміністративній справі задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СВІТ ПЛЮС" - адвоката Ромасько Євгена Валерійовича про ухвалення додаткового судового рішення у адміністративній справі № 160/3918/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СВІТ ПЛЮС" до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна