18 червня 2025 рокуСправа №160/10022/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/10022/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
07 квітня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 50 000 грн. за періоди з 20.02.2024 по 22.02.2024, з 24.02.2024 по 12.05.2024 р., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 50 000 грн. за період з 20.02.2024 по 22.02.2024, з 24.02.2024 по 12.05.2024 р., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за періоди 23.02.2024 та 31.03.2023 р., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 100 000 грн. за період 23.02.2024 та 31.03.2023 р., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу грошового забезпечення в повному обсязі у розмірі до 50 000 грн. за період з 20.02.2024 по 22.02.2024, з 24.02.2024 по 12.05.2024 р., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань та у розмірі до 100 000 грн. за періоди 23.02.2024 та 31.03.2023 р., в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання завдань.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/10022/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/10022/25 задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/10022/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10022/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
08 травня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що за періоду з 20.02.2024 року по 12.05.2024 року позивачу виплачено 30000,00 грн, а підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 50000,00 грн відсутні.
Щодо дат 23.02.2024 року та 31.03.2023 року зазначає, що позивач не брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; - у військовій частині НОМЕР_2 відсутні відомості про видачу за вищевказані дні (23.02.2024 та 31.03.2023) довідок позивачу; - відповідно до довідки № 14 від 11.05.2024, виданої тактичною групою “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативно-тактичного угрупування військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » позивач 23.02.2024 виконував бойові (спеціальні) завдання відповідно до розпорядження з ППО оперативного угруповання військ “ ІНФОРМАЦІЯ_2 » № 1007/дск/оув від 12.02.2024 в діючому угрупованні військ (сил) Сил оборони держави в складі оперативних груп ПВК “ ІНФОРМАЦІЯ_3 » на пункті управління протиповітряної оборони основного командного пункту тактичної групи “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » оперативно-тактичного угруповання “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: здійснення взаємодії з питань застосування підрозділів та їх мобільних вогневих груп (вогневих груп) під час спільного виконання завдань з протиповітряної оборони в операційній зоні оперативно-тактичного угруповання “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », обміну інформацією під час відбиття ударів засобів повітряного нападу противника; - 31.03.2023 позивач не брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки перебував у військовій частині НОМЕР_2 . На підтвердження цього надано витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 .
У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем визнано, що позивач в спірні періоди проходив військову службу у відповідача.
Позивач через представника звернувся до відповідача із заявами про виплату додаткової винагороди за спірні періоди згідно заявлених позовних вимог.
Листами від 25.10.2024 року №177/172/34/315пс, від 02.01.2025 року №177/172/34/2пс позивачу повідомлено, що після звільнення з військової служби проведення розрахунків є неможливим.
Вважаючи протиправною невиплату додаткової винагороди в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» віл 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Частиною другою ст. 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія).
Спірні правовідносини врегульовано в т.ч. постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 року №168 (далі - Постанова №168), яка застосовується в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі - Порядок).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Щодо періоду з 20.02.2024 року по 22.02.2024 року, з 24.02.2024 року по 12.05.2024 року.
Згідно довідки ОТУ «Харків» ТГ «Славутич» від 11.05.2024 року №14 позивач з 20.02.2024 року по 12.05.2024 року виконував бойові (спеціальні) завдання відповідно до розпорядження з ППО оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в діючому угрупованні військ (сил) Сил оборони держави в складі оперативних груп ПвК « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на пункті управління протиповітряної оборони основного командного пункту тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме: здійснення взаємодії з питань застосування підрозділів та їх мобільних вогневих груп (вогневих груп) під час спільного виконання завдань з протиповітряної оборони в операційній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », обміну інформацією від час відбиття ударів засобів повітряного нападу противника.
Суд зауважує, що дата 23.02.2024 року виокремлене позивачем, оскільки щодо неї окремо заявлено вимогу про виплату додаткової винагороди в ще більшому розмірі.
За період з 20.02.2024 року по 12.05.2024 року позивачу наказано виплачено додаткову винагороди у розмірі 30000,00 грн.
Позивач заявляє вимоги про виплату за цей період додаткової винагороди у розмірі 50000,00 грн.
Згідно п. 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань
За п. 1-1 Постанови №168 військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
Згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку №260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)), затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту); від 15 000 до 30 000 гривень - військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу в навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах) (у розрахунку на місяць пропорційно часу здійснення підготовки та навчання персоналу).
Отже, розрізнення між спірними розмірами додаткової винагороди зводиться до територіального відношення підрозділів до лінії фронту: для підвищення розміру додаткової винагороди до 50000,00 грн необхідно, щоб бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління здійснювалися стосовно управління саме тими підрозділами, «що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах)».
На це вказує наявність в переліку управління «військовими частинами», тобто - йдеться про всі перелічені органи військового управління (не лише про штаб військової частини).
Отже, юридична ситуація позивача вирішується в залежності від того чи виконувані ним бойові (спеціальні) завдання стосувалися управління підрозділами, що ведуть бойові дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових завдань першого ешелону оборони або наступу.
Так, позивач фактично координував протиповітряну оборону в зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що не дає підстав для висновку, що йшлося про управління саме бойовими діями і саме на лінії бойового зіткнення в межах першого ешелону оборони.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.
Зважаючи на вищевикладене, у задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Щодо дат 23.02.2024 року та 31.03.2023 року.
Позивач виокремив ці дати виходячи з того, що в журналах бойових дій наявні відомості про збиття в ці дати повітряних цілей. З цих підстав позивач просив присудити йому за ці дати додаткову винагороду у розмірі збільшеному до 100000,00 грн.
Порядок №260 в редакції від 31.01.2023 року (діюча станом на 31.03.2023 року) передбачав, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):
під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;
із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;
у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;
на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);
з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;
з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;
кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);
у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;
з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою.
Передусім суд зазначає, що стосовно дати 31.03.2023 року відсутній будь-який доказ щодо виконання позивачем будь-яких бойових (спеціальних) завдань, адже вже згадана довідка від 11.05.20234 року стосується періоду з 20.02.2024 року по 12.05.2024 року. Таким чином, взагалі відсутній будь-який зв'язок позивача та відповідних подій. Окрім цього, суд приймає доводи відповідача про те, що надані витяги з журналів бойових дій не містять жодних відомостей, які стосуються позивача.
Щодо цієї дати також відповідач зазначив, що 31.03.2023 позивач не брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки перебував у військовій частині НОМЕР_2 . На підтвердження цього надаємо витяги з наказів командира військової частини НОМЕР_2 .
Так, дійсно, згідно наказу відповідача від 30.03.2023 року №87 позивач прибув з навчально-тренувального центру.
Отже, через непідтвердження виконання позивачем бойових завдань, а також відсутність зв'язку між наданими витягами з журналів бойових дій та обставинами проходження військової служби позивачем, щодо задоволення позову в цій частині належить відмовити.
Щодо дати 23.02.2024 року суд зазначає, що вона перебуває в межах періоду виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань згідно довідки від 11.05.2024 року №14. Водночас, характер виконуваних позивачем бойових завдань не підпадає під жоден з різновидів таких завдань для цілей нарахування додаткової винагороди у збільшеному до 100000,00 грн згідно п. 2 розділу XXXIV Порядку №260. Окрім цього, відомості про збиття повітряної цілі 23.02.2024 року не свідчать про залученість позивача до цих подій в будь-якій формі.
Отже, підстави для задоволення цієї частини позовних вимог також відсутні.
Враховуючи вище викладені висновки суду, підстави для задоволення позовної заяви відсутні в повному обсязі.
В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко