18 червня 2025 рокуСправа №160/12646/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лозицької І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочно-виробничий комплекс "Єкатеринославський" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочно-виробничий комплекс "Єкатеринославський" з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2025 року №0211150411.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в березні 20205 року відповідачем проведено камеральну перевірку щодо неподання/несвоєчасного подання податкової декларації (Додаток 1 «Розрахунок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин»), за результатами якої складено акт вих. № 15159/04-36-04-11/33766993 від 26.03.2025 року, та в подальшому прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 року № 0211150411, яким накладено на позивача штраф у розмірі 24480,00 грн.
Позивач вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки товариство не може бути платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин та не має обов'язку з нарахування, сплати та подання звітності з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідачем надано до суду письмовий відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вважає, що твердження ТОВ «МВК «ЄКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ» про те, що підприємство не здійснює добувну діяльність та не виробляє, не реалізовує жоден з видів товарної продукції, яка є об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, не обґрунтовані, оскільки відповідно до пп. 252.1.4 п. 252.1 ст. 252 Кодексу, платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб'єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяло в спосіб та межах, визначених чинним законодавством України.
20.05.2025 року через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду відповідь на відзив, яку долучено до матеріалів справи.
Позивач зазначає, що діяв добросовісно керуючись нормами Податкового кодексу України. Водночас, вважає, що контролюючий орган дійшов хибного висновку щодо застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 24480,00 грн. за неподання/несвоєчасне подання податкової декларації (Додаток 1 «Розрахунок рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин»), оскільки норми статті п.252.3 ст.258 Податкового кодексу України виключають наявність бази оподаткування і як наслідок відсутність обов'язку подавати декларацію.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» (код ЄДРПОУ 33766993) зареєстровано в установленому законодавством порядку, відомості про підприємство містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 ПК України, у порядку визначеному п. 76.2 ст. 76 ПК України головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб у класах оптової торгівлі управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Іриною Забайрачною в приміщенні відділу податків і зборів з юридичних осіб у класах оптової торгівлі проведено камеральну перевірку щодо порушення правил (термінів) подання податкової декларації з рентної плати (Додаток 1 «Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин») за ІV квартал 2018 року, за І квартал 2019 року за ІІ квартал 2019 року, за ІІІ квартал 2019 року, за ІV квартал 2019року, за І квартал 2020 року, за ІІ квартал 2020 року, за ІІІ квартал 2020 року, за ІV квартал 2020 року, за І квартал 2021 року, за ІІ квартал 2021 року, за ІІІ квартал 2021 року, за ІV квартал 2021 року, за І квартал 2022 року, за ІІ квартал 2022 року, за ІІІ квартал 2022 року, за ІV квартал 2022 року, за І квартал 2023 року, за ІІ квартал 2023 року, за ІІІ квартал 2023 року, за ІV квартал 2024 року.
За результатами камеральної перевірки складено акт від 26.03.2025 року № 15159/04-36-04-11/33766993, за змістом якого дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ «Молочно-виробничий комплекс «Єкатеринославський» вимог п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 257.1 ст. 257 ПК України щодо неподання податкової декларації з рентної плати (Додаток 1 «Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин») за ІV квартал 2018 року, за І квартал 2019 року за ІІ квартал 2019 року, за ІІІ квартал 2019 року, за ІV квартал 2019року, за І квартал 2020 року, за ІІ квартал 2020 року, за ІІІ квартал 2020 року, за ІV квартал 2020 року, за І квартал 2021 року, за ІІ квартал 2021 року, за ІІІ квартал 2021 року, за ІV квартал 2021 року, за І квартал 2022 року, за ІІ квартал 2022 року, за ІІІ квартал 2022 року, за ІV квартал 2022 року, за І квартал 2023 року, за ІІ квартал 2023 року, за ІІІ квартал 2023 року, за ІV квартал 2024 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано до контролюючого органу заперечення на вищевказаний Акт про результати камеральної перевірки від 26.03.2025 року № 15159/04-36-04-11/33766993.
Листом від 17.04.2025 року № 35952/04-36-04-06-16 «Про надання відповіді на заперечення» повідомлено позивача, що за результатами розгляду заперечення комісія вирішила висновки, викладені у Акті перевірки від 26.03.2025 року № 15159/04-36-04-11/33766993, вважати правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ТОВ «МВК «Єкатеринославський» залишено без задоволення.
В подальшому відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2025 року № 0211150411, яким до ТОВ «МВК «Єкатеринославський» за платежем «Рентна плата за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24480,0 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».
Відповідно до пунктів 76.1, 76.2 статті 7 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Згідно з пунктом 76.3 статті 73 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 46.1 статті 46 Кодексу визначено, що податкова декларація - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Нормами пункту 49.1 статті 49 Кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до вимог пункту 49.2 статті 49 Кодексу платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Підпунктом 14.1.91 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що корисні копалини це природні мінеральні утворення органічного і неорганічного походження у надрах, у тому числі будь-які підземні води, а також техногенні мінеральні утворення в місцях видалення відходів виробництва та втрат продуктів переробки мінеральної сировини, які можуть бути використані у сфері матеріального виробництва і споживання безпосередньо або після первинної переробки.
Добування корисних копалин - це сукупність технологічних операцій з вилучення, у тому числі з покладів дна водойм, та переміщення, у тому числі тимчасове зберігання, на поверхню частини надр (гірничих порід, рудної сировини тощо), що вміщує корисні копалини (пп. 14.1.51 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до «Переліку корисних копалин загальнодержавного значення», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року № 827 «Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення», підземні води загальнодержавного значення відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.
Спеціальним водокористуванням є забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч. 1 ст. 48 Водного кодексу).
Згідно з частиною третьою ст. 42 Водного кодексу, первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.
Частиною першою ст. 49 Водного кодексу України визначено, що спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування. Об'єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання води є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі. Відповідно до п. 297.1 ПКУ суб'єкти господарювання - платники єдиного податку ІV групи (сільськогосподарські товаровиробники), звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання звітності з рентної плати за спеціальне використання води.
Відповідно до ст. 28 Кодексу України про надра користування надрами є платним. Плата справляється за користування надрами, що здійснюється в межах території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони. Розмір плати за користування надрами встановлюється Податковим кодексом України. Плата за користування надрами справляється у вигляді: 1) рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин; 2) рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах земельних ділянок, які перебувають у їх власності або користуванні, мають право без спеціального дозволу та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, не пов'язаних із відчуженням видобутих корисних копалин, корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 метрів кубічних на добу.
Землевласники і землекористувачі, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, частка сільськогосподарського товаровиробництва яких за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, крім випадків, передбачених частиною першою цієї статті, в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати підземні води (крім мінеральних) для сільськогосподарських, виробничих, а також власних господарсько-побутових потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2022 № 535 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 р. №314» врегульовано деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану, внесено зміни в підпункт 5 та викладено в наступній редакції: «строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжується на період воєнного стану та три місяці з дня його припинення чи скасування, а періодичні, чергові платежі за ними відстрочуються на строк, зазначений у цьому підпункті».
Відповідно до п. 251.1 ст. 251 ПК України рентна плата складається з:
рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин;
рентної плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
рентної плати за користування радіочастотним спектром (радіочастотним ресурсом) України;
рентної плати за спеціальне використання води;
рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Відповідно до п. 525.1 ст. 252 ПК України платники рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин у вигляді товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об'єкта (ділянки) надр (далі - платники рентної плати)
Пунктом 252.1.4 статті 252 ПКУ визначено, що платниками рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин є землевласники та землекористувачі, крім суб'єктів підприємництва, які відповідно до законодавства відносяться до фермерських господарств, що провадять господарську діяльність з видобування підземних вод на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
Згідно з п. 252.3 ст. 253 ПК України об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин по кожній наданій у користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин у податковому (звітному) періоді, види якої встановлені кондиціями на мінеральну сировину об'єкта (ділянки) надр, до якої належать:
обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною;
обсяг товарної продукції гірничого підприємства - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з відходів (втрат, хвостів тощо) гірничого виробництва, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється в результаті виконання первинної переробки, що провадиться іншими, ніж платник рентної плати, суб'єктами господарювання на умовах господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, якщо для її видобутку відповідно до законодавства необхідно отримати спеціальний дозвіл.
обсяг товарної продукції - видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що є результатом господарської діяльності з видобування корисних копалин з надр на території України, її континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони, у тому числі обсяг мінеральної сировини, що утворюється під час виконання робіт, для проведення яких необхідно отримання погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, у тому числі під час виконання робіт в акваторіях водних об'єктів.
Відповідно до п.п. .14.1.128. ст.14 ПКУ визначає поняття обсягу видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничого підприємства, види якої встановлені затвердженими кондиціями на мінеральну сировину об'єкта (ділянки) надр, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничим підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням як товару, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування іншого, ніж класифіковане в секції В КВЕД ДК 009:2010, виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб; готової продукції, що виготовлена на гірничому підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, що призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або нормативно-правовим актом.
Статтею 22 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.
Крім того, п.252.6. ст 252 ПКУ передбачено, що базою оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничого підприємства).
Відповідно до ст.3 ГКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устатковання, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності визначається наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів».
Суд зазначає, що діяльність з добування (добувна промисловість) - це види діяльності код В «Добувна промисловість і розроблення кар'єрів» (05-09).
При розгляді даної справи судом встановлено, що ТОВ «МВК «ЄКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ» є платником єдиного податку 4 групи та має діючий дозвіл на спеціальне водокористування, в т.ч. забір води з підземних джерел (свердловин, а саме: від 21.02.2024 року №21/ДП/49д-24 (строк дії з 21.02.2024 по 21.02.2029 р., стан дозволу «Діючий»). Тип водокористування: забір з підземних джерел. Мета використання: питні і санітарно-гігієнічні потреби, виробничі потреби. Фактичне місце здійснення діяльності: забір води із свердловини №1, яка розташована на території Чумаківської сільської ради, за межами с. Чумаки, Комплекс будівель та споруд, 1-Д, Дніпровського району, Дніпропетровської області. Басейн р. Дніпро, район річкового басейну р. Дніпро.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами діяльності позивача є: 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід (основний); 01.42 Розведення іншої великої рогатої худоби та буйволів; 01.50 Змішане сільське господарство; 10.11 Виробництво м'яса; 10.51 Перероблення молока, виробництво масла та сиру; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 71.20 Технічні випробування та дослідження; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 01.63 Післяурожайна діяльність; 20.15 Виробництво добрив і азотних сполук; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.10 Складське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві; 35.11 Виробництво електроенергії; 35.14 Торгівля електроенергією.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «МВК «ЄКАТЕРИНОСЛАВСЬКИЙ» не здійснює діяльності під жодним з кодів видів економічної діяльності з 05 по 09 включно. Основним видом діяльності Товариства за даними ЄДР є - розведення великої рогатої худоби молочних порід (код діяльності - 01.41).
Суд зазначає, що жоден з результатів господарської діяльності товариства не є об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин і позивачем не виробляється та не реалізовується жоден з видів товарної продукції, яка є об'єктом оподаткування рентною платою за користування надрами для видобування корисних копалин, що не спростовано відповідачем. Відповідно в даному випадку не утворюється база оподаткування.
Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є протиправним та підлягає скасуванню.
Решта доводів сторін висновків суду не спростовують.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною вимогою до законодавства є його відповідність критеріям і принципам, установленим у Конституції України, зокрема принципові верховенства права (абзац четвертий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення КСУ від 11 червня 2020 року № 7-р/2020); верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020). Верховенство права як нормативний ідеал для кожної системи права і як універсальний та інтегральний принцип права потрібно розглядати, зокрема, у контексті такої засадничої його складової, як принцип юридичної визначеності». КСУ зазначив, що ним у своїх рішеннях вже були сформульовані юридичні позиції щодо розуміння принципу юридичної визначеності як складника принципу верховенства права, що є застосовними й у справі, яка розглядається, зокрема, вказавши таке: «- у контексті статті 8 Конституції України юридична визначеність забезпечує адаптацію суб'єкта правозастосування до нормативних умов юридичної дійсності та його впевненість у своєму юридичному становищі, а також захист від свавільного втручання держави (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020); - юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations) [абзац другий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 5 червня 2019 року № 3-р(I)/2019]; принцип юридичної визначеності є істотно важливим у питаннях дієвості верховенства права (правовладдя); одним зі складових елементів загального принципу юридичної визначеності є вимога (як принцип) передбачності приписів права [друге речення абзацу першого, перше речення абзацу другого підпункту 2.1.1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020]».
Європейським судом з прав людини визначено: «Згідно з критерієм якості приписи права мають бути доступними для заінтересованої особи, яка могла б передбачати наслідки їх застосування щодо себе, та не суперечити принципові верховенства права» [рішення у справі “Kruslin v. France» від 24 квітня 1990 року (заява № 11801/85), § 27, рішення у справі “Фельдман проти України (№ 2)/Feldman v. Ukraine (№ 2)» від 12 січня 2012 року (заява № 42921/09), § 23]
Керуючись принципом верховенства права, гарантованим статтею 8 Конституції України та статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд на підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (Заява N 4909/04, 10.02.2010 року) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руиз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 року, серія A, №303-A, п. 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №46906 від 30.04.2025 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 3 028,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочно-виробничий комплекс "Єкатеринославський" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23.04.2025 року №0211150411.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочно-виробничий комплекс "Єкатеринославський" (код ЄДРПОУ 33766993) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька