17 червня 2025 р.Справа №158зп-25/160
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву представника Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката Тимофієва Євгенія Леонідовича про забезпечення адміністративного позову, -
16.06.2025 року представник Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - адвокат Тимофієв Євгеній Леонідович звернувся через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію:
- постанови про арешт коштів боржника ВП №71252103 від 12.06.2025 року на суму 66 793 660,26 грн.;
- постанови про арешт коштів боржника ВП №71263686 від 12.06.2025 року на суму 66 793 660,26 грн. (по відокремленим підрозділам);
- постанови про арешт майна боржника ВП №71263686 від 12.06.2025 року на суму 66 793 660,26 грн.
винесених у зведеному виконавчому провадженні №71263686 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук О.А., до набрання рішення суду законної сили у справі за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування поданої заяви представник заявника посилається на протиправність оскаржуваних постанов про арешт коштів боржника. Зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову призводить до зупинки виробничої діяльності ДП «СхідГЗК», оскільки арешт рахунків призводить до затримки виплати заробітної плати, сплати податків та інших обов'язкових платежів, неможливості сплати комунальних платежів, а також - до неможливості виконання підприємством своїх договірних зобов'язань та, у свою чергу, накладання штрафних санкцій. ДП «СхідГЗК» засноване на державній власності та перебуває в Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 року № 83. На сьогодні ДП «СхідГЗК» - єдине в Україні підприємство, що здійснює виробництво уранового оксидного концентрату для виготовлення ядерного палива для українських атомних електростанцій. Крім того, на ДП «СхідГЗК» залишається єдина в країні діюча установка з виробництва сірчаної кислоти, на яку існує великий попит промисловості України, зокрема, для роботи енергетичних підприємств (АЕС та ТЕС) для забезпечення водо підготовки (хімводоочистки). Таким чином, заявник вважає, що зупинення дії постанов ВПВР ДДВС МЮУ про накладення арешту на рахунки та майно, є співмірним заходом забезпечення позову та цілком узгоджується з предметом позовних вимог. З огляду на викладене, просить суд задовольнити вимоги, викладені у заяві.
За приписами п.1 ч.1 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) заява про забезпечення позову може бути подана, зокрема, до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву представника заявника про забезпечення позову та вивчивши надані докази на її підтвердження, суддя приходить до висновку про відсутність достатніх обґрунтованих правових підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 року у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 року у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 року у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 року у справі № 580/5656/21.
Суддею встановлено, що предметом судового розгляду у цій справі буде правомірність винесення державним виконавцем постанов постанов про арешт коштів боржника ВП №71252103 від 12.06.2025 року на суму 66 793 660,26 грн.; ВП №71263686 від 12.06.2025 року на суму 66 793 660,26 грн. (по відокремленим підрозділам); ВП №71263686 від 12.06.2025 року на суму 66 793 660,26 грн.
Представник державного підприємства посилається на неправомірність діяльності державного виконавця щодо не зняття арешту коштів та майна боржника у зведеному виконавчому провадженні №71263686.
Слід зазначити, що викладені в заяві обставини і правова оцінка вчинення дій виконавцем, зокрема, винесення оскаржуваних постанов підлягають з'ясуванню під час розгляду справи по суті та буде надана судом за результатами розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 року у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця врегульовані ст. 287 КАС України. Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене, з урахуванням скорочених термінів розгляду вказаної категорії справ, доводи представника державного підприємства щодо можливого ускладнення поновлення порушених прав позивача, не знайшли свого підтвердження.
З аналізу вказаних правовідносин та правових норм слідує, що заявником у вказаній заяві не доведено наявність обставин, що можуть слугувати підставами для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, до поданої заяви не надано відповідних достатніх та беззаперечних доказів, а судом не виявлено фактів існування на цей час, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.
З огляду на зазначене вище, у зв'язку з тим, що застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову, суд доходить висновку, що підстави, передбачені ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, тому заява представника Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про забезпечення адміністративного позову до подачі позовної заяви, є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 150-154, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви представника Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката Тимофієва Євгенія Леонідовича про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна