17 червня 2025 рокуСправа №160/13408/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/13408/22 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області, до відповідача-2: Служби судової охорони (центральний апарат), до відповідача-3: Державної судової адміністрації України, до відповідача-4: Міністерства фінансів України, третя особа: Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
02 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про зміну способу і порядку виконання судового рішення, яка надійшла від позивача в підсистемі «Електронний Суд», а саме стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2025 року подану заяву призначено до розгляду на 17 червня 2025 року.
04 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від третьої особи в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Наводить приклади судової практики та зауважує, що якщо боржник, не має достатніх асигнувань для виплати відповідних коштів за виконавчим листом № 160/13408/22, то Казначейство жодним чином не зможе «пришвидшити» списання коштів з рахунків боржника.
16 червня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву відпвоідача-4 про розгляд заяви без його участі, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
В судове засідання, призначене на 17 червня 2025 року, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Враховуючи норми ч. 9 ст. 205, ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, заяву розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні докази у справі та надавши їм оцінку, прийшов до наступного висновку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі №160/13408/22 зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі 30000 грн на місяць, за період з 01 березня 2022 року по 30 червня 2022 року.
Рішення набрало законної сили 21.11.2023 року. Виконавчий лист отримано 30.11.2023 року.
Вирішуючи вказану заяву суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Згідно з ч.3 ст.33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Разом з тим, спосіб та порядок виконання рішення суду може бути змінений за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду від 11.08.2022 року у справі №П/811/269/17.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим
Таким чином, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Тобто зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 року у справі №800/203/17.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії зі сплати заборгованості по пенсії і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень певного розміру грошових коштів за конкретний період є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом при ухваленні рішення.
Резолютивна частина рішення суду має зобов'язальний характер, однак судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування відповідних сум.
Оскільки розрахунок таких сум не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов'язання вчинити певні дії на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Грошові кошти, які належать стягувачу, не є власністю відповідача-1, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку №1165. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачці як внутрішньо переміщеній особі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18.
Тобто, спосіб і порядок виконання рішення суду, який просить встановити заявник, фактично призведе до зміни резолютивної частини рішення суду, а тому зазначена заява задоволенню не підлягає.
Тотожне правозастосування здійснено Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.08.2021 року у справі №160/12368/20.
Окремо суд звертає увагу на нові положення законодавства: приписи абз. 2 ч. 3 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України, які фактично створюють виключення з вищевикладених висновків. Такі виключення стосуються конкретно визначених категорій спорів: обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання
1) пенсійних виплат;
2) соціальних виплат непрацездатним громадянам;
3) виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
4) виплат та пільг дітям війни;
5) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.
В даній справі предмет спору не стосувався відповідних категорій виплат, оскільки йшлося про додаткову винагороду, запроваджену на період воєнного стану як захід компенсаційного та стимулюючого характеру для осіб, які проходять службу в таких умовах.
Отже, ця норма права на позивача не поширюється.
Тотожне правозастосування саме щодо додаткової винагороди працівникам Служби судової охорони здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.04.2025 року у справі № 380/15457/22, П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.04.2025 року у справі №420/25894/23, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.02.2025 року у справі №560/13508/22.
Таким чином, позивач ініціював питання фактично зміни застосованого способу захисту права, який при цьому раніше сам же і обрав, що є неможливим на стадії виконання рішення суду. Окрім цього, вирішення відповідного питання в будь-якому випадку не вплинуло б на наявність необхідних асигнувань у відповідача-1, відсутність яких і зумовлює затримку у виконанні рішення суду.
При цьому з заявами про встановлення судового контролю позивач до суду не звертався.
Враховуючи вищевикладене, заява про зміну способу та порядку виконання судового рішення є необґрунтованою, в зв'язку з чим у її задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну порядку і способу виконання рішення суду у справі №160/13408/22 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко