13 травня 2025 рокуСправа №160/7130/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
06.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №2664282-2412-0462-UA12020010000033698 від 01 жовтня 2024 року, №2608562-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2614085-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616144-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616173-2412-0462- UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області у відношенні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області були прийняті податкові повідомлення-рішення №2664282-2412-0462-UA12020010000033698 від 01 жовтня 2024 року, №2608562-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2614085-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616144-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616173-2412-0462- UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, якими було визначено податкові зобов'язання ОСОБА_1 за платежем: «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податкові періоди 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, відповідно, за адресою розташування об'єкта нежитлової нерухомості АДРЕСА_1 . Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв'язку з тим, що вищевказаний об'єкт нерухомості у спірний період відносився до будівель промисловості, що додатково підтверджується висновком експерта №3 від 11 лютого 2025 року, а також використовувався позивачем за призначенням у власній господарській діяльності, яка відноситься до категорії переробної промисловості. Таким чином, на переконання позивача, у спірних правовідносинах існують обставини, передбачені підпунктом 266.2.2. є) пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України, з огляду на що спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактично існуючим обставинам, є необґрунтованими та протиправними, а визначені ними податкові зобов'язання - безпідставними.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7130/25, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
28 березня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що згідно даних АІС «Податковий блок» та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, у громадянина ОСОБА_1 перебувають у власності житлові та нежитлові приміщення. Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ Токарєву А.В. ГУ ДПС в автоматичному режимі сформовані відповідні податкові повідомлення-рішення з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за період 2019-2023 роки, в тому числі і по нежитловому об'єкту за адресоюм. Дніпро, вул. Будівельників, 34, загальною площею 1426,9 кв.м. Відповідно до пп. 266.7.2 та пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, ГУ ДПС, в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - ППР), а саме: ППР №2664282-2412-0462-UA12020010000033698 в 01.10.2024 на суму 29772 грн. за 2019 рік; ППР №2608562-2412-0462-UA1202001000003369830.09.2024 на суму 30888 грн. за 2020рік; ППР №2614085-2412-0462-UA12020010000033698 30.09.2024 на суму 42807 грн. за 2021рік; ППР №2616144-2412-0462-UA12020010000033698 30.09.2024 на суму 46374 грн. за 2022рік; ППР №2616173-2412-0462-UA12020010000033698 30.09.2024 на суму 35373 грн. за 2023рік. Вище зазначені ППР від 30.09.2024 та 01.10.2024 на загальну суму 185215,00 грн. по платнику ОСОБА_1 нараховані на підставі управлінського рішення від 27.09.2024 за №27192/04-36-24-05-03 та отримані платником особисто11.10.2024. Крім того, відповідачем наголошено, що для застосування до позивача податкової преференції, передбаченої абз. «є» пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПКУ, необхідно, щоб об'єкт нерухомості належав до групи 125 «Будівлі промислові та склади» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Також, відповідно до заяв про застосування спрощеної системи оподаткування від 02.03.2020 та 22.05.2020 ОСОБА_1 обрані наступні види діяльності: 31.01 - Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 31.02 - Виробництво кухонних меблів; 47.59 - Розрібна торгівля меблями, освітлювальними приладдям т іншими товарами для дому в спеціалованих магазинах; 46.90 - Неспеціальзована оптова торгівля; 68.20 - Надання в оренду й експлутацію власного чи орендованого майна. Форма заяви (до 2022 року) передбачала, що у разі здійсненя виробництва у п.10.1 зазаначається код згідно з КВЕД та вид товару (продукції). Відповідно до наданих заяв ОСОБА_1 інформація в п.10.1 відсутня.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2025 року у задоволенні клопотання Дніпровської міської ради про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у справі №160/7130/25 відмовлено.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 27 березня 2015 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Рудкевичем Є.В. та зареєстрованогов реєстрі за №1177, придбав корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. Ш, добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ. ША-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказане узгоджується з наданим позивачем Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 35570381) від 27.03.2015 року.
В подальшому відповідачем сформовано податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження, а саме:
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» №2664282-2412-0462-UA12020010000033698 від 01.10.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік на суму 29772,27 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» №2608562-2412-0462-UA12020010000033698 від 30.09.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік на суму 30888,22 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» №2614085-2412-0462-UA1202001000003369 від 30.09.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік на суму 42807,80 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» №2616144-2412-0462-UA12020010000033698 від 30.09.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік на суму 46374,25 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» №2616173-2412-0462-UA1202001000003369 від 30.09.2024 року, яким ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік на суму 35373,85 грн;
Вважаючи винесені відповідачем податкові повідомлення-рішення щодо вказаного об'єкту нерухомого майна протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено приписами статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з ст.10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно та в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цьогоКодексущодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).
Підпунктом 54.3.3. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені статтею 266 ПК.
Відповідно до пп.266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України сплатниками податку є фізичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно пп. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266 ПК України визначення платників податку в разі перебування об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб:
а) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
б) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
в) якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Згідно пп. 266.3.1 п. 266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Отже, аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що власники нежитлової нерухомості, яка за своїми окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним плавним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) періоду, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (підпункт 266.7.2 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) (підпункт 266.7.3 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
За пп. 266.7.4. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно зобов'язані у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій, надає відомості у строки та в порядку, встановлені підпунктом 70.16.7-1 пункту 70.16 статті 70 цього Кодексу.
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування, (підпункт 266.7.4 пункт 266.7 статті 266 ПК України).
У разі подання платником податку контролюючому органу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, відомості про яке відсутні у базі даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом відомостей від органів державної реєстрації прав на нерухоме майно про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 31.12.2023) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності промислових товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Суд зазначає, що Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості»).
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Відповідно до технічного паспорту на виробничий будинок- виробнича будівля з адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений сертифікованим інженером ОСОБА_2 (АЕ №001336), виготовленого станом на 17.07.2013 року, інвентаризаційна справа №11-6361911, копія якого міститься в матеріалах справи, об'єкт нежитлової нерухомості РНОНМ:123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. Ш-1, прибудова до ТП-25 зарядна електрокар літ. ША-3, загальною площею 1426,9 кв.м.
Також, 24 січня 2025 року до судового експерта Федорова Дмитра Федоровича надійшла заява та було укладено договір з ОСОБА_1 на прове дення будівельно-технічного дослідження на підставі ст.7-1 та п.6 ст.13 ЗУ «Про судову експертизу».
На вирішення дослідження поставлені наступні запитання:
1. Чи відносився об'єкт нежитлової нерухомості 123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. Ш-1, добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ.ША-З, загальною площею 1426.9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав та належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у 2019 році, 2020 році, 2021 році, 2022 році та 2023 році до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
2. Чи відносився об'єкт нежитлової нерухомості РНОНМ 123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. Ш-1. Добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ.ША-З, загальною площею 1426,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав та належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до будівель промисловості, віднесених до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 у 2024 році.
Відповідно до висновку експерта за результатами експертного будівельно-технічного дослідження на замовлення ОСОБА_1 №3 від 11.02.2025 року:
1. По першому питанню: на підставі проведених досліджень, експерт установив, що об'єкт нежитлової нерухомості РНОНМ 123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. Ш-1. добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ. ША-3, загальною площею 1426,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав га належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у 2019 році, 2020 році, 2021 році, 2022 році та 2023 році відносився до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
2. По другому питанню: на підставі проведених досліджень, експерт установив, що об'єкт нежитлової нерухомості РНОНМ 123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. ш-1, добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ.ША-3, загальною площею 1426,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належав та належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у 2024 році відносився до будівель промисловості, віднесених до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023
Отже, належні позивачеві приміщення за своїми ознаками та функціональним призначенням відносяться до будівель промисловості.
Водночас, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі № 826/6649/17, від 31.05.2022 у справі № 420/12318/21.
Тому суд має встановити чи об'єкт нерухомості щодо якого нараховані податкові зобов'язання використовується за призначенням у сфері здійснення промислового виробництва, а саме виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) зареєстрован як фізична особа-підприємець 01.12.2008, про що внесено запис до Єдиного державного реєстра юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номер запису 2 224 000 0000 061168, перебуває на обліку як платник податків та зборів в ГУ ДПС у Дніпропетровській області, Шевченківська ДПІ (Шевченківський р-н м. Дніпра) та має основний вид господарської діяльності за видом діяльності 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з положеннями Національного класифікатора України Класифікація видів економічної діяльності 009:2010, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 № 457, види діяльності за кодом 31.01 Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі відноситься до секції С Переробна промисловість, тобто виробництво промислової продукції.
Таку господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 здійснює на об'єкті нежитлової нерухомості РНОНМ 123011912101: корпус одноповерховий виробничий для ремонту і зарядки електрокар літ. ш-1, добудова до ТП-25 зарядна електрокар літ.ША-3, загальною площею 1426,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Доказами провадження господарської діяльності та використання позивачем вищевказаного об'єкту нежитлової нерухомості у період з 2019-2023 роки є надані останнім до суду разом з позовною заявою, договори з контрагентами на виготовлення та монтаж корпусних меблів та інших виробів, акти приймання-передачі виробів за цими договорами, акти-звіти про продаж товарів, видаткові накладні, а також накази та розпорядження про прийняття на роботу працівників
До матеріалів справи позивачем долучено фотографії виробничого приміщення, обладнання та виробничого процесу, що підтверджує виробництво меблів у спірному приміщенні.
Також судом встановлено, що підприємець ОСОБА_1 застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, є платником єдиного податку третьої групи з 01.04 2020 року.
Так відповідачем самостійно зауважується, що відповідно до заяв про застосування спрощеної системи оподаткування від 02.03.2020 та 22.05.2020 ОСОБА_1 обрані наступні види діяльності:
31.01 - Виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі;
49.41 - Вантажний автомобільний транспорт;
31.02 - Виробництво кухонних меблів;
47.59 - Розрібна торгівля меблями, освітлювальними приладдям т іншими товарами
для дому в спеціалованих магазинах;
46.90 - Неспеціальзована оптова торгівля;
68.20 - Надання в оренду й експлутацію власного чи орендованого майна.
З огляду на наведене, суд вважає, що об'єкт нежитлової нерухомості, власником якого є позивач, є промисловою будівлею, де здійснюється господарська діяльність - виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі.
У ході розгляду справи судом не встановлено, а контролюючим органом не доведено, що вказана промислова будівля здавалася у 2019-2023 роках позивачем в оренду, лізинг чи позичку або використовувалася не за призначенням.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позивач має право на пільгу в оподаткуванні податком на нерухоме майно у 2019-2023 роках стосовно спірного нежитлового приміщення.
Отже, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» №2664282-2412-0462-UA12020010000033698 від 01 жовтня 2024 року, №2608562-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2614085-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616144-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616173-2412-0462- UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податкові періоди 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік є протиправними та підлягають скасуванню.
У відповідності до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з вимогами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірних рішень.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволеню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на положення вказаної статті та зважаючи на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1852,15 грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цих коштів на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за формою «Ф» №2664282-2412-0462-UA12020010000033698 від 01 жовтня 2024 року, №2608562-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2614085-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616144-2412-0462-UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, №2616173-2412-0462- UA12020010000033698 від 30 вересня 2024 року, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податкові періоди 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658,) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1852,15 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Луніна