18 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3478/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мачульського В.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області №99-к від 13.04.2023 про звільнення позивача з 18.04.2023 у зв'язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України; поновити в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області на рівнозначній посаді та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу, а саме з 19.04.2023 по дату поновлення на посаді виходячи з розрахунку 647,53 грн. середньоденної заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 01.01.2018 обіймав посаду страхового експерта з охорони праці Ківерцівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області, з якої був звільнений 18.04.2023, у зв'язку з скороченням чисельності і штату працівників на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.
Враховуючи, що реорганізація (припинення) Фонду соціального страхування України відбулася шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, до якої перейшли всі права й обов'язки Фонду, позивачу повинно було бути запропоновано іншу роботу у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області. Натомість, відповідачем протягом періоду часу з моменту попередження позивача про наступне звільнення до моменту звільнення (18.04.2023) існували 125 вакантних посад, жодну з яких позивачу не було запропоновано зайняти, серед них дві вакантні посади не державної служби провідних інспекторів відділу господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення, а тому при звільненні позивача з роботи було порушено вимоги статей 40, 49¬2 КЗпП України.
В результаті незаконного звільнення позивачу не було нараховано середньомісячну заробітну плату, тому відповідач зобов'язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України.
У відзиві на позовну заяву від 01.05.2025 №0300-0802-7/28863 відповідач вимоги позивача заперечує в повному обсязі та просить суд відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що прийнявши рішення про припинення ФСС України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях. Отже, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Пенсійному фонді України чи його територіальних управліннях суперечить Закону № 889-VIIL
Головне управління неодноразово повідомляло Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області та Голову комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області про створення нових структурних підрозділів та про добір кадрів на посади державної служби. Позивач, був ознайомлений з вакантними посадами в Головному управлінні та мав можливість працевлаштуватися, звернувшись до відповідача із заявою, заповненою особовою карткою встановленого зразка та документами, що підтверджують наявність громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідної посади. Проте, позивач будучи обізнаним про наявні вакантні посади не виявив свого бажання працювати в органах Пенсійного фонду України та не звернувся із заявою щодо свого працевлаштування.
Крім того, з 01.01.2023 по 01.08.2023 в управлінні працевлаштувалось 52 колишніх працівників Фонду, за їх заявами.
Таким чином, наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області №99-к від 13.04.2023 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, підстав для поновлення позивача на рівнозначній посаді в ГУ ПФУ у Волинській області відсутні.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 01.01.2018 по 18.04.2023 працював на посаді страхового експерта з охорони праці Ківерцівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області.
Головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Волинській області листом від 19.01.2023 №Вн-42 позивача попереджено про наступне звільнення. З даним попередженням позивач ознайомлений під розписку 19.01.2023.
Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області №99-к від 13.04.2023 ОСОБА_1 звільнено з посади страхового експерта з охорони праці Ківерцівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області з 18.04.2023, у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України).
Позивач вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 №2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №2620), яким Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105) викладено в новій редакції.
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1105 (в редакції Закону №2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Таким чином, законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення Фонду соціального страхування України, а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації Фонду соціального страхування України.
Головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України 16.01.2023 видано наказ № 9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», п. 1 якого передбачено скоротити штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.
На виконання пункту 2 Розділу VII Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України №9-ОД від 16.01.2023 «Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України», керуючись частиною 4 Цивільного кодексу України, статтями 49-2, 49-4 КЗпП України, статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», головою комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області видано наказ «Про скорочення чисельності та штату працівників відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області» від 16.01.2023 за №9-ОД.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Розірвання трудового договору за зазначеною підставою відбувається в разі реорганізації підприємства (через злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення), зміни його власника, ухвалення власником або уповноваженим ним органом рішення про скорочення чисельності або штату у зв'язку з перепрофілюванням, а також з інших причин, які супроводжуються змінами у складі працівників за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професією.
Згідно з частиною 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої i третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Верховний Суд в постанові від 05.10.2020 у справі №451/1028/18 зазначив, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва i праці, скорочення чисельності a6o штату працівників, чи додержано власником a6o уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу a6o що власник, a6o уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
Згідно з пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що діє з 01.01.2023) (далі -Закон №1105) передбачено припинити Фонд соціального страхування України (далі -ФСС України) та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши ix шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
Наказом Пенсійного Фонду України №49 від 02.06.2023 зобов'язано ГУ ПФУ у Волинській області: забезпечити взяття на баланс та збереження майна, у тому числі шляхом укладення та/або виконання раніше укладених управлінням виконавчої дирекції Фонду правочинів, необхідних для його охорони, обслуговування, отримання комунальних послуг тощо, а також здійснення видатків, зокрема, зі сплати податків, зборів, інших платежів, пов'язаних з утриманням майна; проводити розрахунки з працівниками припиненого управління виконавчої дирекції Фонду; подавати відомості для обліку їх трудової діяльності в електронній формі / вносити записи до трудової книжки; виконувати інші повноваження роботодавця та страхувальника у відносинах з цими особами; забезпечити зберігання прийнятих за актом документів, не завершених в діловодстві управління виконавчої дирекції Фонду, та його архіву.
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) a6o ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 5 статті 104 Цивільного кодексу України)
Згідно із частиною 3 статті 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд a6o орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії a6o ліквідатора та встановлюють порядок i строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1442 «Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» (далі - Постанова №1442), зокрема:
- утворено комісію з реорганізації Фонду соціального страхування України;
- утворено комісії з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України;
- установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду на період до завершення їх реорганізації;
- зобов'язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь виконавчої дирекції Фонду здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь виконавчої дирекції Фонду у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом України від 21.09.2022 №2620-IXПро внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наказом голови комісії з реорганізації від 16.01.2023 №9-ОД «Про скорочення чисельності та штату працівників виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України» скорочено увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві з 18.04.2023.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 за №124/39180) (далі - Положення №28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Згідно з пунктом 12 Положення №28-2 визначено, що управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Відповідно до підпункту 6 пункт 10 Положення №28-2 начальник Головного управління призначає на посади та звільняє з посад керівників самостійних структурних підрозділів головного управління Фонду, інших державних службовців та працівників головного управління Фонду, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо ix заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до підпункту 7 пункту 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (далі - Положення №280), Голова правління Пенсійного фонду України призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики лише керівників та заступників керівників територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до законодавства про державну службу.
Таким чином, Пенсійний фонд України не є суб'єктом призначення державних службовців головних управлінь Фонду.
Суд звертає увагу, що часткове правонаступництво, зокрема публічне правонаступництво, є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому.
Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі №826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними i можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Суд наголосив, що такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб'єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.
Внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та ix відділень з 01.01.2023 виникло публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень до іншого внаслідок припинення виконання першим суб'єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб'єкта переходять лише окремі права i обов'язки.
При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника усіх прав i обов'язків (у тому числі майнових) того суб'єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується.
З матеріалів справи вбачається, шо позивач, з 01.01.2018 обіймав посаду страхового експерта з охорони праці Ківерцівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області.
Так, в попередженні про наступне звільнення від 19.01.2023 №Вн-42 зазначено наступне: «Таким чином, з 18.04.2023 посада, яку Ви обіймаєте, буде скорочена. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України попереджаємо, що Ви будите звільнені із займаної посади 18.04.2023 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Оскільки скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області та його відділень, інша робота в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області та його відділеннях Вам не пропонується».
Згідно з положеннями пункту 1 Положення №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105 правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України.
Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках (пункт 14 Положення №280).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №1105 (у редакції з 01.01.2023) уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються, зокрема Законом України №105 та Положенням №280.
Згідно із пунктом 12 розділу «Прикінцеві положення Закону №1058» на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України «Про державну службу».
Відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон №889. Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави i суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (частина 3 статті 5 Закону №889).
Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону №889 вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників Фонду соціального страхування України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях.
В силу положень пунктів 1 i 2 частини першої статті 41 Закону №889 без обов'язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець:
- на іншу рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби a6o суб'єкта призначення;
- на рівнозначну a6o нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб'єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та cy6єкта призначення a6o керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
Поняття рівнозначна посада закріплено на законодавчому рівні та визначено у пункті 6 частини 1 статті 2 Закону №889, згідно якого, це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Порівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Таким чином, саме Закон №889 визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Натомість, КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.
Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного i приватного права є одним із ключових принципів, який реалізовано шляхом регламентування Законом про державну службу усіх питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).
Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання i функцій держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу.
Так, чинним законодавством України не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія законодавства про працю, на посаду державної служби в новоутвореному державному органі.
Враховуючи зазначене вище слідує, що переведення працівників Фонду соціального страхування України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону №889.
Відповідно до абзацу 2 статті 7 Закону №389 після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті, оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п'ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.
Отже, вказана норма передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке, у відповідності до абзацу 2 статті 7 Закону №389 є строковим. Зазначена норма не врегульовує умови та порядок переведення працівників підприємств (установ, організацій), що ліквідуються (припиняються) на посади державної служби.
З огляду на зазначене вище, суд вважає помилковими доводи позивача щодо обов'язку правонаступника роботодавця запропонувати йому вакантні посади в ГУ ПФУ у Волинській області (ст.49-2 КЗпП України) та вимоги позивача на поновлення на іншій рівнозначній посаді в ПФУ, оскільки відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються саме Законом №889, якщо інше не передбачено цим же законом (частина 2 статті 5 Закону №889), тобто, для їх зайняття посад державної служби кандидат повинен відповідати вимогам викладеним в Законі України «Про державну службу».
З матеріалів справи вбачається, шо ГУ ПФУ у Волинській області неодноразово повідомляло Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області та Голову комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області про створення нових структурних підрозділів та про добір кадрів на посади державної служби в Головному управлінні Фонду в області. Ця інформація надсилалась Головою комісії через засоби електронного зв'язку, соціальних мереж структурним підрозділам Фонду для ознайомлення всіх працівників.
Така ж інформація була розміщена на офіційному сайті Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та на офіційних сторінках в месенджерах, зокрема facebook.
Отже, Позивач, був ознайомлений з вакантними посадами в Головному управлінні та мав можливість працевлаштуватися, звернувшись до Відповідача із заявою, заповненою особовою карткою встановленого зразка та документами, що підтверджують наявність громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідної посади.
Однак, позивач не подавав до Головного управління Пенсійного Фонду України у Волинській області заяви та необхідних документів для вирішення питання про призначення його на вакантні посади.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем не запропоновано позивачу дві вакантні посади не державної служби, а саме провідних інспекторів загального відділу управління адміністративного забезпечення та провідних інспекторів відділу господарського обслуговування та матеріально-технічного забезпечення управління адміністративного забезпечення, то суд звертає увагу на те, що дані посади не є рівнозначній посаді, яку обіймав позивач, та на яку, він просить суд поновити його в ГУ ПФУ у Волинській області.
При цьому, варто звернути увагу, що жодним нормативно-правовим актом України не визначено процедури та форми щодо пропозиції роботи проте, такі пропозиції здійснювалися у спосіб, що гарантував доведення інформації до позивача.
Жодних доказів того, що позивач звертався з заявою до відповідача про призначення його на посаду провідного інспектору відділу в ГУ ПФУ у Волинській області, суду не надано.
Отже, позивач будучи обізнаним про наявні вакантні посади не виявив свого бажання працювати в ГУ ПФУ у Волинській області та не звернувся із заявою щодо свого працевлаштування.
Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини та положення законодавства суд дійшов висновку, що наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Волинській області №99-к від 13.04.2023 про звільнення позивача відповідає вимогам законодавства та не підлягає скасуванню, як наслідок, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ці вимоги є похідними.
З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Суддя В.В. Мачульський