про залишення позову без розгляду
17 червня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2744/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про визнання дій Служби безпеки України протиправними щодо віднесення позивача до осіб щодо яких здійснюється очищення влади та інформування Міністерства юстиції України про застосування заборони, зазначеної в частині 3 статті 13 Закону України “Про очищення влади» та зобов'язання вилучити пункт 8, який містить персональні дані та інші відомості щодо ОСОБА_1 з додатку до листа № І 1/2-2082 від 01.03.2018, адресованого Міністерству юстиції України "Щодо надання інформації"; визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади», відомостей про ОСОБА_1 та зобов'язання Міністерство юстиції України вилучити дані стосовно ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади».
14.04.2025 на адресу суду від представника Міністерства юстиції України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке мотивоване тим, що спірні правовідносини виникли з правовідносин щодо проходження публічної служби.
Тому, відповідно до частини п'ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зазначає, що позивача звільнено Указом Президента від 08.11.2014 № 863/2014. Крім того, ця інформація є загальнодоступною. Відомості про внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» внесено на підставі наданих Службою безпеки України відомостей супровідним листом від 01.03.2018 № 11/2- 2082. Разом з тим, позивача було додатково поінформовано про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» листом Управління СБ України у Волинській області від 25.10.2024 № 54/17-Д-322/23.
Вказане свідчить про те, що позивач знав про застосовані до нього заборони та факт внесення щодо нього відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», в той час з даним позовом останній звернувся 17.03.2025, тобто з пропуском строку звернення до суду встановленого частиною 5 статті 122 КАС України.
Ухвалою суду від 27.05.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу п'ятиденний строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви у спосіб подання (надіслання) до суду заяви про поновлення строку звернення до суду, у якій вказати підстави для поновлення строку, надати докази поважності причин його пропуску.
12.06.2025 ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування якої зазначив, що перебував на публічній службі до 24.12.2014. Від моменту звільнення і до сьогодні ОСОБА_1 не перебуває у трудових відносинах з суб'єктами владних повноважень і відповідно не проходить публічну службу.
Вказує на те, що спірні відносини не пов'язані зі проходженням публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню не підлягають норми частини 5 статті 122 КАС України, оскільки предметом спірних правовідносин в цій справі є визнання протиправними дій Служби безпеки України щодо віднесення позивача до осіб щодо яких здійснюється очищення влади, які мали місце в 2018 роді та дій Міністерства юстиції України щодо внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомостей про нього, які вчинені у 2018 році, тобто після завершення проходження публічної служби.
Стверджує, що відносини з публічної служби між ним та СБ України припинилися в момент звільнення -24.12.2024, а спірні правовідносини виникли у 2018 році і оскаржувані ним дії відповідача 1 вчинені на реалізацію владно-управлінських функцій та не випливають із трудових відносин за час проходження ним публічної служби.
Крім того, зазначає, що спірні правовідносини виникли з правових підстав застосування Закону України «Про очищення влади», відповідно до преамбули якого, він визначає правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні.
Водночас, посилається на висновки Верховного Суду наведені у постанові від 11.02.2021 у справі № 360/917/19, про те, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення. З цих підстав, просить поновити строк звернення до суду.
Вирішуючи заяву позивача про поновлення строку звернення до суду, суд враховує наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Предметом спірних правовідносин в цій справі є визнання протиправними дій Служби безпеки України щодо віднесення позивача до осіб щодо яких здійснюється очищення влади та дій Міністерства юстиції України щодо внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади», відомостей про ОСОБА_1 та зобов'язання вчинити певні дії.
Тобто, спірні відносини пов'язані зі проходженням публічної служби, а тому під час обчислення строку звернення до суду із позовом цієї категорії застосуванню підлягають норми частини 5 статті 122 КАС України.
Отже, за загальним правилом позов може бути подано до суду в межах місячного строку та пропуск позивачем такого строку без поважних причин є підставою для залишення позову без розгляду.
Суд зазначає, що вагомим аспектом при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності з боку позивача факту пропуску строку звернення до суду є специфіка даних спірних правовідносин - щодо проходження публічної служби, встановлення обставин, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Крім того, суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, що передбачено ст. 55 Конституції України. Це право є диспозитивним правом у адміністративному процесі.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
При вирішенні справи судом враховано, що початок строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Тому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Так, Указом Президента України від 08.11.2014 № 863/2014 ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади начальника Управління Служби безпеки України у Волинській області, а в подальшому, на підставі поданого рапорту, наказом Голови СБУ від 24.12.2014 № 10/253-ос звільнений з військової служби за підпунктом “а» пункту 61 та підпунктом “г» пункту 63 (у зв'язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Положення, у запас СБ України.
У жовтні 2024 року адвокат позивача звернулася до Міністерства юстиції України із запитом щодо підстав та дати внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у наданій відповіді від 23.10.2024 було зазначено, що Міністерством юстиції України відносно ОСОБА_1 12.03.2018 було внесено відомості до Єдиного державного реєстру осіб щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади» на підставі листа Служби безпеки України від 01.03.2018 № 11/2-2082.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про очищення влади» Міністерство юстиції України не пізніше ніж на третій день після отримання відомостей, які підлягають внесенню до Реєстру, забезпечує їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті та вносить їх до Реєстру. Відкритими для безоплатного цілодобового доступу є такі відомості про особу, щодо якої застосовано положення цього Закону.
За доводами відповідача, що не спростовано позивачем, 12.03.2018 до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" внесено відомості про ОСОБА_1 щодо якого застосовано заборону, передбачену частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади", в той час як з позовною заявою про визнання дій протиправними та вилучення таких даних з Реєстру позивач звернувся до суду 17.03.2025.
У рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом. Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов'язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Тобто, реалізація права на звернення до суду кореспондується з обов'язком особи дотримуватись встановленого процесуальним законом процесуальних механізмів (процедур). В даному випадку обов'язку з дотримання встановленого терміну позовної давності або доведення причин та обставин пропуску процесуальних строків, що можуть свідчити про їх поважність та в подальшому слугувати підставою для поновлення строків, а саме зазначення конкретних обставин або перешкод, що завадили вчасно звернутись до суду.
За результатом вивчення заяви про поновлення строку звернення до суду позивачем не обґрунтовувались жодним чином строки звернення до суду з даним позовом.
Загальний аналіз позовної заяви вказує на відсутність підстав та доказів, що свідчили б про обґрунтовані, непереборні обставини пропуску строку звернення до суду.
Як вже зазначалось, при визначенні початку строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
В даному ж випадку, має місце друга обставина.
Верховний Суд в постанові від 12 лютого 2020 року ( справа №320/5468/18) виклав висновок, згідно якого поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення свої прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач не тільки був зобов'язаний бути обізнаним з вимогами Закону України «Про очищення влади» в частині внесення його даних до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади", але і фактично був обізнаним з наслідками такого внесення.
Крім цього, жодних реальних істотних перешкод для пропущення встановленого терміну звернення до суду позивачем не зазначено.
Позивач звернувся з позовною заявою про вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України "Про очищення влади" відомостей про ОСОБА_1 , щодо якого застосовано заборону, передбачену частиною 3 статті 1 Закону України "Про очищення влади" тільки 17.03.2025, тобто через сім років після такого внесення.
Разом з тим, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивача додатково поінформовано про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України “Про очищення влади» листом Мінюсту України від 23.10.2024 № 147084/177564-33-24/13 та листом Управління СБ України у Волинській області від 25.10.2024 № 54/17-Д-322/23, що і не заперечує сам позивач.
Тобто, враховуючи наведене та дату звернення позивача до суду 17.03.2025, ним пропущено строк звернення до суду з даним позовом, визначений ч.5 ст.122 КАС України і після повідомлення його про обставини та час внесення Мінюстом ОСОБА_1 до реєстру, що мали місце в 2018 році.
У заяві про поновлення строку звернення до суду від 09.06.2025 представник позивача зазначає, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення.
Такі доводи представника позивача суд оцінює критично, оскільки згідно з визначенням, наведеним у пункті 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Суд погоджується з твердженням позивача про те, що у цій справі спірні правовідносини виникли після звільнення його зі служби, однак такі правовідносини все ж таки пов'язані з проходженням ним публічної служби.
А тому, звертаючись до суду з даним позовом, підлягає застосуванню частина 5 статті 122 КАС України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду за своєю суттю не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і шляхом встановлення строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання.
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані ( рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява N 28090/95, пункт 45).
Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.
Законодавче обмеження строку оскарження, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Згідно правової позиції Конституційного Суду України, наведеної у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011, наявність законодавчо встановленого строку на звернення до суду не слід розглядати як обмеження права на судовий захист - законодавець в такий спосіб лише встановлює часові межі реалізації такого права.
Відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Беручи до уваги те, що позивач не навів доказів, які б свідчили про існування обставин, що об'єктивно перешкоджали йому звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, заяви про поновлення строку звернення до суду не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без розгляду.
Керуючись статтями 240, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк